ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2021 року
Київ
справа №810/3099/18
адміністративне провадження №К/9901/18455/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №810/3099/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український племінний кролівницький комплекс" до Головного управління ДПС у Київській області, головних державних ревізорів-інспекторів відділу аудиту платників території обслуговування Вишгородської ОДПІ управління аудиту Головного управління ДФС у Київській області Опанасенко Марини Миколаївни та Чорної Лариси Миколаївни про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року (суддя Панченко Н.Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року (головуючий суддя - Степанюк А.Г., судді: Губська Л.В., Епель О.В.),-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український племінний кролівницький комплекс" (далі за текстом - позивач, ТОВ "УПКК") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі за текстом - відповідач-1, ГУ ДПС), головних державних ревізорів-інспекторів відділу аудиту платників території обслуговування Вишгородської ОДПІ управління аудиту Головного управління ДФС у Київській області Опанасенко Марини Миколаївни та Чорної Лариси Миколаївни (далі - відповідач-2 або ревізор-інспектор Опанасенко М.М., відповідач-3 або ревізор-інспектор Чорна Л.М.), в якому просило, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати:
- протиправними дії відповідача-2 та відповідача-3 щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача на підставі наказу від 16 лютого 2018 року №350;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 6 квітня 2018 року №0010071413.
В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначено, що ТОВ "УПКК" було оскаржено в судовому порядку наказ від 16 лютого 2018 року №350 і у справі №810/873/18 Київський окружний адміністративний суд рішенням від 25 квітня 2018 року визнав його протиправним та скасував. Відтак, акт, складений за результатами проведеної посадовими особами ГУ ДПС перевірки, не може бути визнаний допустимим доказом при прийнятті на його підставі податкового повідомлення-рішення, тому відповідне рішення податкового органу також підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року задоволено клопотання ТОВ "УПКК" та зупинено провадження в адміністративній справі № 810/3099/18 до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 810/873/18.
У зв`язку із набранням законної сили рішенням суду в адміністративній справі №810/873/18, Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 листопада 2018 року задовольнив клопотання позивача та поновив провадження у справі № 810/3099/18.
Ухвалою від 6 грудня 2018 року Київський окружний адміністративний суд залучив до участі у справі як співвідповідачів - головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту платників території обслуговування Вишгородської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Опанасенко Марину Миколаївну та головного державного ревізора-інспектора відділу аудиту платників території обслуговування Вишгородської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Чорну Ларису Миколаївну.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 24 січня 2020 року адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 6 квітня 2018 року № 0010071413. Визнав протиправними дії відповідача-2 та відповідача-3 щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "УПКК" на підставі наказу від 16 лютого 2018 року №350. Здійснив розподіл судових витрат.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ГУ ДПС задовольнив частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року скасував в частині задоволених позовних вимог до відповідача-2 та відповідача-3. Прийняв в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року залишив без змін. Змінив розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що у березні 2018 року посадовими особами ГУ ДПС - ревізорами-інспекторами Опанасенко М.М. та Чорною Л.М., на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, наказу від 16 лютого 2018 року №350 та повідомлення від 16 лютого 2018 року №87 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "УПКК" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення перерахувань грошових коштів на спеціальний рахунок з електронного адміністрування податку на додану вартість сільськогосподарських підприємства в системі електронного поповнення ПДВ за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року. За результатами перевірки складено акт від 16 березня 2018 року №195/10-36-14-13/32402865.
В ході перевірки встановлено порушення підпунктів 209.2, 209.19 статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 248736 грн.
На підставі викладених в акті перевірки висновків ГУ ДПС 6 квітня 2018 року прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0010071413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 310920 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 248736 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - на 62184 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року, у справі № 810/873/18 задоволено позов ТОВ "УПКК". Визнано протиправними дії ГУ ДПС з призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "УПКК", що оформлено наказом від 16 лютого 2018 року № 350. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС від 16 лютого 2018 року №350 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "УПКК".
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що протиправний наказ не може слугувати правомірною підставою для проведення перевірки, свідчить про неправомірність дій по її проведенню і, як наслідок, зумовлює незаконність самої перевірки та відсутність будь-яких правових наслідків. Акт перевірки, складений за результатами такої перевірки, не може бути визнаний допустимим доказом у справі згідно з вимогами статті 74 КАС України. Відтак, рішення, прийняте на підставі такого акта перевірки, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції послався також на аналогічні висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 20 березня 2018 року (справа №810/1438/17), від 17 березня 2018 року (справа №1570/7146/12), від 6 березня 2018 року (справа №805/2307/17-а), від 23 серпня 2018 року (справа №812/1283/17), від 5 червня 2018 року (справа №826/4156/14).
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, врахувавши під час здійснення апеляційного перегляду правову позицію, висловлену Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2021 року (справа №826/17123/18).
Разом з тим, апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій ревізорів-інспекторів Опанасенко М.М. та Чорної Л.М. щодо проведення перевірки на підставі наказу від 16 лютого 2018 року №350. Суд вказав, що у період до 1 листопада 2018 року вказаний наказ був чинним, тому згідно з вимогами посадових інструкцій відповідач-2 та відповідач-3 зобов`язані були виконувати розпорядження керівника.
Не погодившись з судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме вирішення спору без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 травня 2020 року (справа №818/532/16). У наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права, зокрема, щодо надання відомостей контролюючому органу задля правильного встановлення обставин та обґрунтованості висновків, та чи призвели установлені процедурні порушення до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу. Подібна позиція, за доводами скаржника, викладена і у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2021 року (справа №826/17123/18).
З огляду на наведене, скаржник вважає, що після оцінки судами порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, на які вказує позивач, суди обов`язково повинні оцінювати такі порушення з огляду на те, чи призвели вони до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу. Скаржник вважає, що суди порушили вимоги частини четвертої статті 9 КАС України, не дослідивши суть порушення, встановленого за наслідками податкової перевірки.
Верховний Суд ухвалою від 22 вересня 2020 року відкрив касаційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив відмовити в її задоволенні, а судові рішення - залишити без змін як законні та обґрунтовані. Відзив вмотивовано тим, що сама по собі документальна невиїзна перевірка є очевидно протиправною в силу протиправності рішення керівника контролюючого органу, на підставі якого були вчинені дії з її проведення. У випадку незаконності перевірки, що у даному випадку встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. На підтвердження своєї позиції позивач наводить постанови Верховного Суду від 15 серпня 2018 року (справа №806/831/16), від 12 червня 2018 року (справа №821/597/17), від 20 березня 2018 року (справа №810/1438/17), від 22 серпня 2018 року (справа №812/1283/17).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що згідно з доводами касаційної скарги, в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження, судові рішення підлягають касаційному перегляду лише в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірн