ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2021 року
Київ
справа №240/11900/19
провадження № К/9901/29507/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Управління Держпраці у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Панкеєвої В.А. від 15 квітня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шидловського В.Б., Матохнюка Д.Б., Совгири Д.І. від 17 вересня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Житомирській області від 07 листопада 20119 року № ЖТ121/ЖТ2167/93/АВ/П/ТД-ФС.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення вимог пунктів 6, 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі порядок № 509), позивач не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про накладення штрафу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Житомирській області від 7 листопада 2019 року № ЖТ121/ЖТ2167/93/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 125190 грн.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що доказів повідомлення позивача про отримання уповноваженою посадовою особою акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників до матеріалів справи не надано.
5. Судами попередніх інстанцій було вказано, що причин відсутності обов`язкового повідомлення суб`єкта господарювання про отримання уповноваженою посадовою особою акта інспекційного відвідування, який є підставою накладення штрафу, у відзиві на позов не наведено.
6. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно даних сервісу відстеження офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо ідентифікатору внутрішнього поштового відправлення 1000812279584 міститься інформація - "дані про відправлення 1000812279584 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі".
7. При цьому, приписами Порядку № 509 встановлено обов`язок саме щодо повідомлення особи, стосовно якої розглядається справа, а не направлення на її адресу відповідного листа.
8. Колегія суддів зазначила, що обраний відповідачем спосіб повідомлення позивача не є єдино можливим, а його використання не виключає можливості паралельного використання будь-якого іншого із передбачених пунктом 6 Порядку № 509 з метою належного доведення до відома позивача інформації про розгляд його справи.
9. Крім того, суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання дотримання відповідачем процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та оформлення результатів перевірки, послався на приписи Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Управління Держпраці у Житомирській області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Судами попередніх інстанцій установлено, що у період з 17 жовтня 2019 року по 18 жовтня 2019 року Управлінням Держпраці у Житомирській області було проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
12. За результати проведеного інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Житомирській області було складено акт від 18 жовтня 2019 року № ЖТ2167/93/АВ, яким було зафіксовано порушення частини третьої статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" в частині фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
13. У акті перевірки зафіксовано, що 17 жовтня 2019 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності було вручено направлення на проведення заходу державного контролю. Вказано, що порушення вчинено відносно ОСОБА_2 усунуто під час проведення інспекційного відвідування. Наказом від 17 жовтня 2019 року № 9 вищезазначеного працівника прийнято на посаду продавця. В Бердичівську ОДПІ 17 жовтня 2019 року було надіслано повідомлення про прийняття на роботу працівника ОСОБА_2 .
14. На підставі акта інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Житомирській області від 18 жовтня 2019 року № ЖТ2167/93/АВ, відповідачем було складено припис № ЖТ2167/93/АВ/П від 18 жовтня 2019 року, яким зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути зафіксовані у акті перевірки порушення до 21 жовтня 2019 року.
15. Постановою про накладення штрафу № ЖТ121/ЖТ2167/93/АВ/П/ТД-ФС від 07 листопада 2019 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Житомирській області, розглянувши справу про накладення штрафу накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 125190,00 грн.
16. Уважаючи постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Житомирській області від 07 листопада 20119 року № ЖТ121/ЖТ2167/93/АВ/П/ТД-ФС протиправною, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
17. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ним не було дотримано процедуру прийняття рішення про накладення штрафу, що виражається у відсутності обов`язкового повідомлення суб`єкта господарювання про одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 Порядку № 509.
18. Скаржник зазначає, що підтвердженням дотримання обов`язку надсилання повідомлення про одержання документів (дотримання порядку, визначеного пунктом 3 Порядку № 509) є направлене позивачу повідомлення та фіскальний чек від 30 жовтня 2019 року № 1000812279584.
19. Також відповідач зазначає, що позивачем у позовній заяві не порушувалось питання недотримання відповідачем вимог пункту 3 Порядку № 509, а лише зазначалась незгода з тим, що розгляд справи про накладення штрафу був проведений без суб`єкта господарювання.
20. Управління Держпраці у Житомирській області вказує на те, що час винесення оскаржуваної постанови норми Порядку № 509, якими було передбачено повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи були виключені.
21. Відповідач зазначає, що у відзиві на позов було надано повну інформацію, що стосувалась предмета позову та аргументів щодо позовної заяви. Позивач не оскаржував порушення відповідачем Порядку № 509 в частині неотримання повідомлення про отримання матеріалів справи на підставі яких виноситься постанова про накладення штрафу.
22. Також скаржник посилається на те, що судом було зроблено висновок з питання, яке не входило до предмета позову (законності проведення інспекційного відвідування), таким чином вийшовши за межі позову, оскільки позивачем не ставилось питання законності проведення інспекційного відвідування, а підставою позову було недотримання відповідачем процедури накладення штрафу.
23. Крім того, відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на приписах Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка на час виникнення спірних правовідносин, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 була скасована.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
25. Згідно із статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
26. Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
27. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.
28. Відповідно до пункту 3 Порядку № 509, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
29. Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування;
акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.