ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 642/6237/16-а
адміністративне провадження № К/9901/23320/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 (колегія у складі суддів Донець Л.О., Бенедик А.П., Мельнікової Л.В.)
у справі № 642/6237/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату
про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 28.09.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 2 протоколу №69 від 19.08.2016 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині що стосується позивача;
- зобов`язати Міністерство оборони України вчинити дії щодо нарахування виплати позивачу одноразової грошової допомоги як особи, звільненої з військової служби, та якій встановлена інвалідність ІІ групи з 13.05.2015 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 правових висновків Верховного Суду України викладених у справах №21-446а14 від 18.11.2014; №21-135а15 від 21.04.2015; №21-563а14 від 10.03.2015, прийняте відповідне рішення, та надіслати рішення до Харківського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати Харківського обласного військового комісаріату з надходження коштів від Міністерства оборони України для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, видати наказ по Харківському обласному військовому комісаріату на виплату одноразової грошової допомоги позивачу та здійснити дану виплату;
- зобов`язати Міністерство оборони України подати у місячний строк, після надання законної сили рішення суду, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1 ст.267 КАС України.
2. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 21.10.2016 позов задоволено.
3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017, постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 21.10.2016 скасовано в частині задоволення позову про:
- визнання протиправним та скасування п.2 протоколу №69 від 19.08.2016 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов`язання Міністерство оборони України (код 00034022) вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби, якій встановлена інвалідність ІІ групи з 13.05.2015 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" в порядку, встановленому постановою Кабінет Міністрів України №975 від 25.12.2013;
- зобов`язання Міністерство оборони України прийняти відповідне рішення, та надіслати це рішення Харківському обласному військовому комісаріату;
- зобов`язання Міністерство оборони України подати у місячний строк, після набрання законної сили постановою суду по справі № 642/6237/16-а, подати звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч.1 ст.267 КАС України.
В цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 21.10.2016 по справі №642/6237/16-а залишено без змін.
4. 27.02.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача на рішення суду апеляційної інстанції. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.02.2017 відкрито касаційне провадження.
6. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в Збройних силах України з 05.08.1977 по 12.07.1995 і в період з 01.09.1984 по 21.12.1985 проходив службу в складі обмеженого континенту радянських військ в республіці Афганістан, в період з 13.05.1986 по 18.05.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
8. Свідоцтвом про хворобу в/ч А-3306 №124/2561 від 23.03.1995, за своїм станом здоров`я позивач був визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним другого ступеня у воєнний час.
9. 16.10.1995 на підставі первинного огляду, позивач визнаний інвалідом ІІІ групи до 01.11.2003.
10. 18.10.1995 позивач отримав від Харківської обласної дирекції Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" суму 1300 грн державного обов`язкового страхування у розмірі 20% втрати працездатності, відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
11. 09.11.2000 на підставі зміни категорії, позивач визнаний інвалідом ІІ групи з 01.11.2000 до 01.11.2003, згідно до виписки з акту огляду МСЕК серії ХАР №026775, причиною інвалідності зазначено: попередню, встановлену свідоцтвом про хвороби в/ч А-3306 №124/2561 від 23.03.1995.
12. 15.10.2003 на підставі огляду по строку, позивач визнаний інвалідом ІІІ групи з 01.11.2003 до 01.11.2006, згідно до виписки з акту огляду МСЕК серії ХАР-03 №003006, причиною інвалідності зазначено попередню причину, встановлену свідоцтвом про хвороби в/ч А-3306 № 124/2561 від 23.03.1995.
13. 25.09.2006 на підставі огляду по строку, позивач визнаний інвалідом ІІІ групи з 01.11.2006 до 01.11.2009, згідно до виписки з акту огляду МСЕК серії ХАР-05 №024405, причиною інвалідності зазначено попередню причину встановлену свідоцтвом про хвороби в/ч А-3306 № 124/2561 від 23.03.1995.
14. 30.09.2009 на підставі огляду по строку, позивач визнаний інвалідом ІІІ групи безстроково з 01.11.2009, згідно до виписки з акту огляду МСЕК серії ХАР-08 №021748, причиною інвалідності зазначено попередню причину, встановлену свідоцтвом про хвороби в/ч А-3306 № 124/2561 від 23.03.1995.
15. 13.05.2015 міжрайонною радіологічною медико-соціальною експертною комісією №2 на підставі огляду по погіршенню здоров`я, позивач визнаний інвалідом ІІ групи безстроково з 13.05.2015, згідно до виписки з акту огляду МСЕК серії 10ААВ №630848, причиною інвалідності зазначено попередню причину, встановлену свідоцтвом про хвороби в/ч А-3306 № 124/2561 від 23.03.1995 тобто захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
16. Позивач має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом війни, а також є учасником бойових дій.
17. 15.03.2016 ОСОБА_1 подав заяву до Харківського обласного військового комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 13.05.2016.
18. 24.03.2016 Харківський обласний військовий комісаріат направив наведену вище заяву до Департаменту фінансів Міноборони щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
19. Рішенням комісії Міністерства оборони України від 19.08.2016 відповідно до пункту №2 протоколу №69 від 19.08.2016 було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу.
20. Підставою для відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги став висновок про те, що не здійснюються вказані виплати для осіб, які звільнені з військової служби та інвалідність, яким встановлено до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 №3597-IV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі.
21. Не погоджуючись із відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду із даним позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
22. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність дій Міністерства оборони України, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод та суперечать нормам ст. 22 Конституції України. Крім того, невиплата йому належної одноразової грошової допомоги позбавляє його можливості реалізувати своє право на соціальний захист, передбачений ч. 1 ст. 46 Конституції України.
23. Відповідачі у встановлений судом строк письмових заперечень на позов не подавали.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу з 01.11.2006 до 01.11.2009 була встановлена інвалідність ІІІ групи на підставі довідки до акта огляду МСЕК від 25.09.2009 та з 01.11.2009 була встановлена інвалідність ІІІ групи безстроково на підставі довідки до акта огляду МСЕК від 30.09.2009, та останній із заявами про отримання одноразової грошової допомоги на підставі зазначених довідок до Харківського ОВК не звертався, одноразову грошову допомогу не отримував, а тому позивач вважається таким, що вперше звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги, у зв`язку із чим до спірних відносин належить застосувати норми закону, чинні на дату виникнення у позивача права на отримання означеної допомоги з огляду на встановлення ІІ групи інвалідності.
У зв`язку з тим, що ІІ група інвалідності позивачу була встановлена 13.05.2015, то механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком № 975.
За висновком суду першої інстанції, позивач з 13.05.2015 набув право на отримання одноразової грошової допомоги як особа, звільнена з військової служби, якій встановлено інвалідність внаслідок виконання обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, закріплене у статті 16 Закону №2011-ХІІ та у Порядку №975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
25. Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції та відмовляючи у тій частині у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, порушені норми статті 16 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", та порушені норми процесуального права, зокрема, ч.1 ст.24 КАС України.
Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційне провадження було відкрито за апеляційною скаргою Міністерства оборони України, тому судове рішення підлягає скасуванню лише в частині, що стосується його, в іншій частині слід залишити без змін.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
26. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
27. Скаржник, посилаючись на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 10.03.2015 у справі № 21-563а14, зазначає про те, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
28. Крім того, посилаючись на Порядок № 975, позивач зазначає про те, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Тобто, як основа є дата, зазначена у довідці МСЕК, а не вид огляду (первинний чи повторний), тим більше, що кожна довідка МСЕК має свою серію, номер та дату видачі, вона видається не як додаток до попередньої довідки, а є самостійним документом, який складається на підставі окремих досліджень та медичних документів особи. Жодним нормативним документом не визначено, який вид огляду МСЕК має бути первинний чи повторний для призначення одноразової допомоги у разі настання інвалідності. Вид огляду МСЕК, тобто первинний чи повторний може впливати лише на розмір цієї допомоги, а саме, якщо особа до цього отримала одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності, а потім їй було призначено вищу групу інвалідності, то така особа має право на отримання різниці між цими допомогами.
29. Відповідачі відзивів на касаційну скаргу не подали.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з таких мотивів.
31. 20.12.1991 прийнято Закон №2011-ХІІ, який введено в дію 10.01.1992 постановою Верховної Ради України №2012-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
32. З набранням чинності Закону №2011-ХІІ діяла редакція статті 16 цього Закону, відповідно до якої, військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
33. Законом №328-V статтю 16 Закону №2011-ХІ викладено в новій редакції, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, та якою було введено поняття "одноразова грошова допомога".
34. Законом України від 04.07.2012 №5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності 01.01.2014 статтю 16 Закону №2011-ХІ викладено в новій редакції та доповнено статтями 16-1-16-4. Ця редакція діяла на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.
35. Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
36. Пунктами 4 та 5 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4);
- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (пункт 5).
37. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
38. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок №975.
39. При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
40. Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
41. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
42. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.11.2018 у справі №759/5707/16-а, від 10.06.2019 у справі № 285/4389/17.
43. Водночас станом на 1995 рік (встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи) не існувало правової норми щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги такій категорії військовослужбовців.
44. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІ групи.
45. На день встановлення ІІ групи інвалідності позивачу діяв Порядок №975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
46. Частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
47. Таким положенням Закону №2011-ХІІ кореспондує пункт 8 Порядку №975, який також передбачає, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
48. Це питання вже було предметом розгляду у Верховному Суді.
49. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:
"(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року;
(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після)".
50. Також Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 зазначив про таке:
" <…> пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували.
Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я.
Проте, ті особи, стан здоров`я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.
Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.
Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно."
51. Водночас, Верховний Суд у справі №1.380.2019.006957 констатував, що держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання ОГД, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п`ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.
52. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.
53. У цій справі позивачу первинно інвалідність ІІІ групи встановлена з 16.10.1995, а ІІ група інвалідності безстроково встановлена з 13.05.2015. Таким чином, оскільки між цими подіями минуло понад два роки, колегія суддів, з урахуванням вищезазначених висновків Верховного Суду, приходить до висновку, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
54. Відтак суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
55. Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
56. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
57. За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення.
58. Судові витрати розподілу не підлягають, та як позивач є інвалідом ІІ групи.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -