ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/447/15 (923/116/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Істейт",
представник позивача - не з`явився,
відповідач-1 (боржник) - Приватне акціонерне товариство "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс",
представник відповідача- не з`явився,
відповідач-2 - ОСОБА_1,
представник відповідача - не з`явився,
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
Державне підприємство "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм"- не з`явився,
ОСОБА_2,
представник третьої особи- Овод А.П., адвокат (Ордер АІ № 1093462 від 03.03.2021)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Істейт"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
від 20.04.2021
у складі колегії суддів: Аленіна О.Ю., (головуючий), Мишкіної М.А., Таран С.В.,
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Істейт"
до
1. Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс",
2. ОСОБА_1
про визнання недійсним інвестиційного договору № 217/F від 16.11.2005 укладеного між ПАТ "МІК "Інтерінвестсервіс"
в межах справи № 923/447/15
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд"
до Приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. У провадженні Господарського суду Херсонської області перебуває справа №923/447/15 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Міжнародна Інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (далі - ПрАТ "МІК "Інтерінвестсервіс", боржник, провадження у якій відкрито за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартехнотрейд" (далі - ТОВ "Спартехнотрейд"),
Короткий зміст вимог заявника
2. У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Істейт" (далі - ТОВ "Агро Істейт") звернулося до Господарського суду Херсонської області із позовом у межах зазначеної справи про банкрутство до боржника та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просило визнати недійсним інвестиційний договір №217/F від 16.11.2005, укладений між відповідачами (том 1, а. с. 1 - 6).
2.1. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Агро Істейт" зазначило, що оспорюваний правочин укладено на підставі договору про спільну діяльність, сторони якого не були наділені правом самостійного укладання інвестиційних договорів з третіми особами, тобто ЗАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" в особі представника за довіреністю не мало права укладати оспорюваний правочин.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Ухвалою 04.12.2020 Господарський суд Херсонської області позов задовольнив;
визнав недійсним Інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) №217/F від 16.11.2005, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ "МІК "Інтерінвестсервіс";
стягнув з ПрАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" (код ЄДРПОУ: 25400551) на користь ТОВ "Агро Істейт" (код ЄДРПОУ: 40930697) 1 051,00 грн. судового збору;
стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агро Істейт" (код ЄДРПОУ: 40930697) 1 051,00 грн. судового збору (том 3, а. с. 79 - 96).
3.1. Місцевим судом встановлено, що ТОВ "Агро Істейт" з 08.11.2016 є власником нежитлового приміщення № 641 (літ. А) площею 131,3 кв. м, в адміністративно-житловому комплексі.
3.2. Суд зауважив, що на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем додано копії виписки з ЄДРПОУ щодо ТОВ "Агро Істейт"; статуту ТОВ "Агро Істейт"; протоколу № 29-11-2019 від 29.11.2019 про обрання директора ТОВ "Агро Істейт"; наказу №04 від 02.12.2019 про призначення директора ТОВ "Агро Істейт"; інформаційної довідки № 196566979 від 16.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; відомості з ЄДР щодо ТОВ "Агро Істейт"; відомості з ЄДР щодо ПрАТ "МІК "Інтерінвестсервіс"; відомості з ЄДР щодо ДП "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм"; роздруківку з ЄДРСР ухвал Одеського апеляційного господарського суду у справі № 923/447/15 від 29.08.2018 та Господарського суду Херсонської області від 16.03.2017 у справі № 923/447/15; постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 у справі №910/4784/14; рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/1941/14 від 26.01.2016; постанови Вищого господарського суду України у справі №910/1941/14 від 11.07.2016 .
3.3. Місцевий суд встановив, що позивач не є стороною Договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004, укладеного між ЗАТ "МІК "Інтерінвестсервіс", правонаступником якого є ПрАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм", додаткової угоди до зазначеного договору № 1 від 29.05.2004 та додатку до договору № 4 від 11.10.2005, а також інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) №217F від 16.11.2005, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ "МІК "Інтерінвестсервіс". Суд зауважив, що оригінали та копії зазначених договорів та додаткових угод у розпорядженні позивача відсутні, були витребувані ухвалою Господарського суду Херсонської області від 07.07.2020, однак до суду не надійшли.
3.4. Дослідивши судові рішення, прийняті у справах №910/1941/14, №923/1165/16, №923/143/16, місцевий суд дійшов висновку, що у зазначених справах підтверджено існування Інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) № 217/F від 16.11.2005; довіреності б/н від 04.02.2004; договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 30.01.2004, укладений між ЗАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" та Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм"; додаткової угоди № 1 від 29.05.2004.
3.5. Суд зауважив, що постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2016 у справі № 910/1941/14 залишено в силі рішення суду першої інстанції від 26.01.2016, яким встановлено факт того, що Українською студією телевізійних фільмів "Укртелефільм" шляхом видачі довіреності делеговано повноваження іншій стороні по договору про спільну діяльність від 31.01.2004 на укладення інвестиційних договорів від імені учасників. Разом з тим, Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" такого права згідно умов договору про спільну діяльність не мала.
3.6. Суд дійшов висновку, що лист ПрАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" вих.№ 43/4 від 02.09.2015 підтверджує факт того, що інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) № 217/F від 16.11.2005 між ОСОБА_1 та ЗАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" не укладався.
3.7. З огляду на положення частини четвертої статті 76 ГПК України, суд зазначив про преюдиційність обставин, встановлених у рішеннях, прийнятих у справах №910/1941/14, № 923/1165/16, № 923/143/16 та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
4. Постановою 20.04.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнив,
ухвалу Господарського суду Херсонської області від 04.12.2020 скасував,
у задоволенні позову відмовив,
стягнув з ТОВ "Агро Істейт" на користь ОСОБА_2 3 153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (том 4, а. с. 20 - 34).
4.1. Апеляційний суд зазначив, що ТОВ "Агро Істейт", яке не є стороною оспорюваного правочину, мало довести в чому саме полягає порушення цим договором його прав та охоронюваних законом інтересів.
Разом з тим, позовна заява не містить жодних обґрунтованих доводів щодо наявності порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу ТОВ "Агро Істейт" у зв`язку з укладенням відповідачами оспорюваного договору та посилань на те, що в результаті визнання спірного правочину недійсним майнові права позивача буде захищено та відновлено.
4.2. Апеляційний суд встановив, що відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також положень Статуту ТОВ "Агро Істейт", затвердженого у 2018 році, зазначене товариство створене 01.11.2016 та є правонаступником ТОВ "ЛОРЕТО ГРУП".
4.3. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що спірне нерухоме майно належить ТОВ "Агро Істейт" та зазначив, що підставою виникнення права власності на спірне майно є розподільчий баланс нової юридичної особи виданий 01.11.2016 ТОВ "ЛОРЕТО ГРУП", тобто ТОВ "Агро Істейт" створене та стало власником спірного майна лише у 2016 році, тоді як оспорюваний позивачем правочину був укладений у 2005 році, тобто більш ніж за десять років що передували створенню товариства та отримання ним права власності на нерухоме майно.
Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що станом на час укладення спірного інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) №217/F від 16.11.2005 ТОВ "Агро Істейт" не мало жодних прав та/або охоронюваних законом інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.
4.4. Апеляційний суд встановив, що ТОВ "Агро Істейт" набуло право власності на спірне нерухоме майно після відчуження цього майна за договорами купівлі-продажу від ПАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" на користь ТОВ "Пост Преміум", згодом майно було відчужено на користь ТОВ "Спартехнотрейд", яке в подальшому відчужило його ТОВ "ЛОРЕТО ГРУП", яке згодом передало його ТОВ "Агро Істейт" за розподільчим балансом.
4.5. Апеляційний суд зауважив, що оскільки оспорюваний правочин укладено між відповідачами у 2005 році, право власності на спірне майно набуто позивачем за розподільчим балансом у 2016 році, а з позовом про визнання правочину недійсним ТОВ "Агро Істейт" звернулося до суду лише у 2020 році (позивач не заперечував, що про наявність такого спірного правочину йому стало відомо у 2017 році), доводи скаржника про те, що позовні вимоги не спрямовані на захист права та охоронюваного законом інтересу та у разі задоволення позовних вимог жодним чином не призведуть до його відновлення, є обґрунтованими.
4.6. Суд, з посиланням на положення статей 236, 238 ГПК України, зазначив, що за змістом оскаржуваного рішення місцевий суд обмежився лише посиланням на те, що у позивача існує порушене право та законний інтерес. Разом з тим, місцевим судом не обґрунтовано у чому саме полягає порушене право та законний інтерес позивача, яким чином таке право та законний інтерес позивача не визнається відповідачами та як саме задоволення позову про визнання недійним спірного правочину призведе до ефективного відновлення порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
З огляду на відсутність у позивача суб`єктивного права (законного інтересу), на захист якого спрямований заявлений позов, апеляційний суд зазначив про відсутність підстав для задоволення позову незалежно від встановлених місцевим судом інших обставин.
4.7. Апеляційний суд наголосив на необґрунтованості посилання місцевого суду на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
При цьому, враховуючи положення частини другої Прикінцевих та перехідних положень, частини першої статті 2, частини першої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, апеляційний суд звернув увагу на неправильне обрання місцевим господарським судом форми судового рішення у вигляді ухвали, оскільки у даному випадку, за результатами розгляду спору, стороною в якому є боржник, суд повинен був прийняти рішення.
4.8. З огляду на положення статті 246 ГПК України, апеляційний суд зазначив про відсутність підстав для прийняття окремої ухвали щодо судді Господарського суду Херсонської області Пінтеліної Т.Г., оскільки, незважаючи на наявність процесуальних порушень та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, такі обставини не викликають необхідності реагування судом апеляційної інстанції шляхом прийняття судового рішення щодо судді у вигляді окремої ухвали.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021, ТОВ "Агро Істейт" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскарженої постанови, з вимогою ухвалу Господарського суду Херсонської області від 04.12.2020 у цій справі залишити в силі.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕНН У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №923/447/15 (923/116/20) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2021.
7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.07.2021 відкрито касаційне провадження, датою проведення судового засідання визначено 09.09.2021.
8. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/447/15 (923/116/20) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021.
9. Ухвалою 09.09.2021 Верховний Суд у зазначеному складі задовольнив заяву ТОВ "Агро Істейт" про відкладення розгляду справи, розгляд касаційної скарги ТОВ "Агро Істейт" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 у справі № 923/447/15(923/116/20) відклав на 19.10.2021 о 11.15.
10. Від представника ОСОБА_2, адвоката Овода А.П. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому адвокат просив касаційну скаргу ТОВ "Агро Істейт" залишити без задоволення, оскаржувану постанову залишити без змін.
11. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 923/447/15 (923/116/20) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
12. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (19.10.2021) від учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 19.10.2021.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника (ТОВ "Агро Істейт")
13. Скаржник доводив, що оскаржуваним договором фактично порушується та оспорюється право позивача на володіння та користування майном, що підтверджується наявністю справи №923/311/16 (номер змінено на 923/447/15 ухвалою від 23.02.2017) за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ "МІК "Інтерінвестсервіс", ТОВ "Пост Преміум", за участю третьої особи ТОВ "Агро Істейт" про визнання недійсним договору № 2 купівлі-продажу майнових прав від 17.06.2013, укладеного між ПрАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" та ТОВ "Пост Преміум". При цьому, скаржник зауважив, що має власний інтерес у володінні та користування нежитловим приміщенням, який перебуває у його власності та одночасно є предметом оскаржуваного договору. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявлені ТОВ "Агро Істейт" позовні вимоги не спрямовані на захист права та охоронюваного законом інтересу та у разі задоволення позовних вимог жодним чином не призведуть до його відновлення.
13.1. Скаржник аргументував, що в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції застосував частину третю статті 215 ЦК України без врахування висновку Верхового суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, відповідно до якого недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. На думку позивача такий висновок прямо передбачає можливість визнання правочину чи договору недійсним не лише у випадках коли права та інтереси власника порушені, а й для того, щоб запобігти порушенню цих прав та інтересів. Також, на думку скаржника не враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №908/3326/19.
13.2. Скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення не враховані доводи позивача щодо невідповідності умов оспорюваного правочину вимогам законодавства, відсутності права у окремої сторони договору про спільну діяльність від 31.01.2004 самостійно, без погодження з іншим учасником договору на укладання інвестиційних договорів з третіми особами, у тому числі оспорюваного, посилання на обставини встановлені у інших справах, в тому числі у рішеннях прийнятих Вищим господарським судом України, за участю тих самих сторін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
14. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
16. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 13 - 13.2. описової частини цієї постанови.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
17. Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсним інвестиційного договору № 217/F від 16.11.2005, укладеного між ПрАТ "МІК "Інтерінвестсервіс" та фізичною особою ОСОБА_1, предметом якого є інвестування у нежитлове приміщення № 641 (літ."А), площею 131, 3 кв. м., в адміністративно-житловому комплексі
Здійснюючи перегляд цієї справи у касаційному порядку, Верховний Суд враховує таке.
18. Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
19. Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
20. Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи. У цій справі ТОВ "Агро Істейт" не є стороною укладеного між відповідачами Договору №217/F від 16.11.2005 і оспорює його як заінтересована особа.
21. У вирішенні питання щодо недійсності правочину серед іншого необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.
22. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.
23. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
24. Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
25. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
26. Межі здійснення цивільних прав фактично виражаються у формулі "дозволено все, що прямо не заборонено законом", а обмеження (заборони), які мають найбільш загальний характер і які особа повинна враховувати у своїй поведінці, конкретизуються у статті 13 ЦК України, відповідно до частин першої - четвертої якої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
27. Тобто, цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов`язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.
28. Відповідно до статті 177 ЦК України майнові права належать до об`єктів цивільних прав. Разом з цим, незважаючи на те, що у розумінні частини другої статті 190 ЦК України майнові права вважаються річчю, між тим річчю вони не є, оскільки річ - це предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України), має властивості тілесного предмета з конкретними зовнішніми та якісними ознаками тощо, чого не можна сказати про майнові права.
29. Наведене ствердження виправдане у світлі правовідносин щодо набуття прав на майбутній об`єкт нерухомості (об`єкт, що будується або планується будувати), оскільки майнові права на майбутній об`єкт нерухомості не можуть ототожнюватись з об`єктом нерухомості як річчю, оскільки останньої ні у матеріальному сенсі, ні у розумінні ЦК України ще не існує.
30. Відповідно до частини першої статті 317, частини першої статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
31. Майнове право (стаття 190 ЦК України), яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
32. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, надаючи оцінку доводам сторін та наявним в матеріалах справи доказам, наданим позивачем на підтвердження власних доводів щодо порушення його права як заінтересованої особи при укладенні договору третіми сторонами, суди повинні з`ясувати яким чином укладення такого договору впливає (порушує) на права цієї заінтересованої особи, чи підтверджується таке порушення наявними в матеріалах справи доказами, чи призведе визнання недійсним спірного договору до відновлення порушеного права.
33. Переглядаючи ухвалені судові рішення у цій справі, суд касаційної інстанції враховує, що ЦК України не містить визначення поняття "заінтересована особа", тобто залишає його оціночним. Тому заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.
34. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
35. Зміст частини третьої статті 215 ЦК України встановлює, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
36. Разом з тим, саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом у постановах від 15.04.2021 у справі №903/741/19, від 21.10.2020 у справі №910/9358/19.