ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 905/2145/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання: Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Ганчука Г. В. (адвоката),
відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Пающика Михайла Михайловича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 (колегія суддів: Пелипенко Н. М. - головуючий, Барабашова С. В., Попков Д. О. ) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Пающика Михайла Михайловича
до Фізичної особи - підприємця Гасан Анастасії Русланівни
про розірвання договору та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст обставин справи
1.1. У грудні 2020 року Фізична-особа підприємець Пающик Михайло Михайлович (далі - ФОП Пающик М. М.) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної-особи підприємця Гасан Анастасії Русланівни (далі - ФОП Гасан А. Р.), в якій (з урахуванням уточненої позовної заяви від 04.01.2021 за вх. № 94/21) просив розірвати укладений між позивачем та відповідачем договір поставки від 18.12.2019 № 4 (далі -договір) та стягнути з відповідача 353105,88 грн
1.2. В обґрунтування позову ФОП Пающик М. М. посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо якості поставленого товару.
1.3. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.01.2021 у справі № 905/2145/20 відкрито провадження за цим позовом за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
1.4. ФОП Пающик М.М. звернувся до Господарського суду Донецької області з заявою від 10.03.2021 за вх. № 4713/21 про відмову від позову, в якій просив закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відмовою позивача від позову внаслідок його задоволення відповідачем після відкриття провадження у справі.
1.5. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.03.2021 у справі № 905/2145/20 прийнято відмову позивача - ФОП Пающика М.М. від позову; закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України; повернуто позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору за подання позову в сумі 3699, 29 грн на підставі частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
1.6. ФОП Пающик М. М. звернувся до Господарського суду Донецької області з заявою про розподіл судових витрат на підставі частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив стягнути з відповідача судові витрати в сумі 58555,16 грн, а саме: 7337,16 грн судового збору; 40000,00 грн витрат на правничу допомогу; 11218,00 грн витрат, пов`язаних із залученням спеціаліста.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.04.2021 (суддя О.М. Шилова) заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з ФОП Гасан А. Р. на користь ФОП Пающика М. М. витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 40000,00 грн, витрати, пов`язані з залученням спеціаліста, в сумі 11218,00 грн та 3699,29 грн судового збору, на підставі частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Ухвалу мотивовано тим, що відмова позивача від позову зумовлена задоволенням відповідачем позовних вимог у добровільному порядку після пред`явлення позову, що підтверджується актом приймання-передачі б/н від 04.03.2021. Враховуючи, що витрати позивача в сумі 40000,00 грн на професійну правничу допомогу є розумними, співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і витраченим адвокатом часом, доведеними належними доказами, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заяви про стягнення цих витрат. Посилаючись на положення частин 2, 4, 5 статті 127 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції визнав обґрунтованими, розумними, необхідними з огляду на підставу заявлення позову (неналежна якість поставленого товару), співмірними зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, витрати позивача в сумі 11218,00 грн, пов`язані із залученням спеціаліста. Заяву позивача в частині стягнення з позивача 7337,16 грн витрат судового збору суд задовольнив частково. При цьому врахував, що ухвалою суду від 17.03.2021 про закриття провадження у справі суд повернув позивачу з Державного бюджету України 3699,29 грн (50% судового збору, що підлягав сплаті за подання позову у справі № 905/2145/20). Тому суд дійшов висновку, що відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України на відповідача має бути покладена решта судового збору в сумі 3699,29 грн.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.04.2021 у справі № 905/2145/20 скасовано, у задоволенні заяви позивача - ФОП Пающика М. М. про розподіл судових витрат відмовлено в повному обсязі.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач до заяви про відмову від позову від 10.03.2021 за вх. № 4713/21 не надав документи на підтвердження задоволення відповідачем позовних вимог у добровільному порядку після пред`явлення позову. Такі докази (акт приймання-передачі від 04.03.2021 б/н, підписаний ФОП Пающиком М. М. та ФОП Гасан А. Р. на підтвердження задоволення відповідачем позовних вимог) були надані 02.04.2021 після винесення ухвали Господарського суду Донецької області від 17.03.2021 у справі № 905/2145/20 про прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі, тобто з порушенням строку подання доказів. Тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відшкодування позивачу понесених ним витрат за рахунок відповідача відповідно до положень частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021, ФОП Пающик М. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021, ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.04.2021 залишити в силі.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ФОП Пающик М. М. зазначає, що при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.04.2021 у справі № 308/6667/16-ц, від 23.12.2020 у справі № 922/418/20, від 01.04.2021 у справі № 911/50/20 щодо застосування частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що він виконав вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строку подання доказів на підтвердження розміру судових витрат.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ФОП Пающика М. М. у справі № 905/2145/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Багай Н. О., суддя - Дроботова Т. Б., суддя - Чумак Ю. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Пающика М. М. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 у справі № 905/2145/20, вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні 19.10.2021.
У зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ФОП Пающика М. М. у справі № 905/2145/20, було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Багай Н. О., суддя - Берднік І. С., суддя - Чумак Ю. Я., що підтверджується витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021.
4.2. Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі аргументи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.
4.3. Предметом оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена за результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду про розподіл судових витрат за заявою позивача на підставі частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
4.4. Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.
4.5. Як зазначено місцевим господарським судом, у підготовчому засіданні 17.03.2021 ухвалою Господарського суду Донецької області на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі закрито (позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом).
4.6. Суд апеляційної інстанції встановив, що після винесення ухвали Господарського суду Донецької області від 17.03.2021 у справі № 905/2145/20 про прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі на електронну поштову скриньку Господарського суду Донецької області 17.03.2021 за вх. № 04-18/2136 надійшла заява позивача - ФОП Пающика М.М. про розподіл судових витрат на підставі частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач просив стягнути з відповідача судові витрати в сумі 58555,16 грн, а саме: 7337,16 грн судового збору; 40000,00 грн витрат на правничу допомогу; 11218,00 грн витрат, пов`язаних із залученням спеціаліста.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що 23.03.2021 за вх. № 5687/21 до Господарського суду Донецької області засобами поштового зв`язку надійшов другий (паперовий) примірник заяви позивача - ФОП Пающика М.М. про розподіл судових витрат.
4.7. Суд апеляційної інстанції встановив, що до обох примірників зазначеної заяви на підтвердження понесених витрат позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги № 09/10/20 від 09.10.2020, укладеного між ФОП Пающиком М. М. та Адвокатським об`єднанням "БЕРБЕРІС"; платіжного доручення № 431 від 26.10.2020 на оплату послуг за договором № 09/10/20 від 09.10.2020 в сумі 10000,0 грн; платіжного доручення № 462 від 09.03.2021 на оплату послуг за договором № 09/10/20 від 09.10.2020 в сумі 30000,0 грн; акта від 09.03.2021 прийому-передачі послуг за договором про надання правової допомоги № 09/10/20 від 09.10.2020 на загальну суму 40000,0 грн; договору надання послуг № 192 від 05.10.2020, укладеного між ФОП Пающиком М.М. та ТОВ "Зелений прибуток"; рахунка на оплату № 54 від 13.10.2020 ТОВ "Зелений прибуток" відповідно до договору № 192 від 05.10.2020 на суму 5670,0 грн; рахунка на оплату № 10 від 05.03.2021 ТОВ "Зелений прибуток" відповідно до договору № 192 від 05.10.2020 на суму 5548,0 грн; платіжного доручення № 428 від 03.10.2020 на оплату згідно з рахунком № 54 від 13.10.2020 на суму 5670,0 грн; платіжного доручення № 461 від 09.03.2021 на оплату згідно з рахунком № 10 від 05.03.2021 на суму 5548,0 грн; акта здачі-приймання наданих послуг № 1 від 10.03.2021 відповідно до договору надання послуг № 192 від 05.10.2020 на загальну суму 11218,0 грн; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на Адвокатське об`єднання "БЕРБЕРІС" станом на 05.05.2020.
4.8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що 02.04.2021 за вх. № 04-18/2626 до Господарського суду Донецької області надійшло скріплене електронним цифровим підписом представника позивача пояснення до заяви про розподіл судових витрат, в якому представник позивача зазначав, що підтвердженням задоволення відповідачем позовних вимог після відкриття провадження у справі є акт приймання-передачі б/н від 04.03.2021, та додав до пояснення копію акта приймання-передачі від 04.03.2021 б/н, підписаного ФОП Пающиком М.М. та ФОП Гасан А.Р.
За змістом цього акта приймання-передачі від 04.03.2021 б/н, ФОП Пающик М.М. та ФОП Гасан А.Р. дійшли згоди про розірвання укладеного між ними договору за взаємною згодою; ФОП Пающиком М.М. передано, а ФОП Гасан А.Р. прийнято сонячні фотомодулі 400w у кількості 85 штук згідно з переліком, в якому зазначено серійні номери з 1 по 85; ФОП Гасан А.Р. передала ФОП Пающику М.М. грошові кошти в розмірі 12000 дол. США.
4.9. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу за заявою позивача про розподіл судових витрат, зазначив, що позивач дотримався вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Заява про розподіл судових витрат містить посилання на частину 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції, встановлюючи підстави відмови позивача від позову, посилався на акт приймання-передачі від 04.03.2021 б/н, підписаний ФОП Пающиком М. М. та ФОП Гасан А. Р., та дійшов висновку, що позовні вимоги задоволені відповідачем у добровільному порядку після пред`явлення позову. Зважаючи на те, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд частково задовольнив заяву позивача та вирішив стягнути понесені ним у справі витрати з відповідача.
4.10. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат, виходив із того, що після відкриття провадження у справі до початку розгляду справи по суті позивач - ФОП Пающик М. М. звернувся до суду із заявою про відмову від позову від 10.03.2021 за вх. № 4713/21, в якій просив закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відмовою позивача від позову і відмову прийнято судом). У заяві позивач зазначав, що не підтримує свої позовні вимоги внаслідок їх задоволення відповідачем після відкриття провадження у справі. Проте будь-якого обґрунтування на підтвердження задоволення відповідачем позовних вимог у заяві про відмову від позову не навів та не надав жодних документальних підтверджень. Як зазначив суд апеляційної інстанції, лише 02.04.2021, тобто через 2 тижні після винесення господарським судом ухвали від 17.03.2021 у цій справі про прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження по справі, позивач надав суду акт приймання-передачі б/н від 04.03.2021, підписаний ФОП Пающиком М. М. та ФОП Гасан А. Р., на підтвердження задоволення відповідачем позовних вимог після відкриття провадження у справі.
4.11. Стаття 130 Господарського процесуального кодексу України визначає порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження по справі або залишення позову без розгляду.
Згідно з частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За змістом частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Згідно з частиною 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених частинами 3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
4.12. Таким чином, вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі закриття провадження у справі залежить від фактичних обставин, які стали підставою для такого закриття. Зокрема, якщо підставою для закриття провадження у справі є відмова позивача від позову, то понесені позивачем витрати відповідачем не відшкодовуються. Якщо ж позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, тоді понесені позивачем витрати стягуються з відповідача. Відшкодування судових витрат здійснюється на підставі заяви сторони та відповідних доказів, які надаються стороною протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду про закриття провадження у справі.
Тобто стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат у разі закриття провадження у справі, можливе за умови встановлення обставин задоволення відповідачем позовних вимог після пред`явлення позову та за умови дотримання позивачем вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строку подання до суду відповідної заяви та доказів до неї.
4.13. Зважаючи на те, що вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі відмови від позову ставиться у залежність від наявності доказів про задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність таких доказів є підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
4.14. У справі № 308/6667/16-ц, на яку посилається скаржник, суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення щодо закриття провадження у справі (позивач не підтримав своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову) та стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору та витрат по оплаті правової допомоги.
Переглядаючи судові рішення у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору та витрат по оплаті правової допомоги, Верховний Суд у постанові від 16.04.2019 у справі № 308/6667/16-ц дійшов таких висновків щодо застосування статті 89 Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону № 1618-ІV від 03.08.2017, на які посилається скаржник: "Установивши, що вимоги позивача про звільнення орендованого приміщення задоволені відповідачем вже після звернення останнього до суду з відповідним позовом та до ухвалення рішення суду і вирішення спору, а подання позивачем заяви про відмову від позову та закриття у зв`язку із цим провадження у справі зумовлено фактом задоволення відповідачем заявлених ним вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених наведеною вище нормою для покладення на відповідача відшкодування усіх понесених позивачем у справі витрат."
4.15. У справі № 922/418/20, на яку посилається скаржник, Верховний Суд, залишив без змін судові рішення про закриття провадження у справі та стягнення на користь позивачів витрат по оплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. У цій справі суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів сум судового збору за подання позовної заяви та витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із тим, що позивачі не підтримали своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Скаржник посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 922/418/20 щодо застосування частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, зокрема: "у разі закриття провадження у справі внаслідок відмови позивача від позову через задоволення відповідачем заявлених до нього вимог після відкриття провадження у справі, суд, вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, має виходити з положень частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною."
4.16. У справі № 911/50/20, на яку посилається скаржник, суд касаційної інстанції залишив в силі додаткове рішення місцевого господарського суду, ухвалене за результатами розгляду заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, на підставі частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 911/50/20: "зміст частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються. Водночас аналіз змісту другого речення цієї статті свідчить про те, що застосування відповідних положень належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним виключно у разі якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та за заявою сторони."
4.17. Перевіривши наведені доводи скаржника, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та зазначає, що за змістом частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики її застосування, вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат у разі його відмови від позову ставиться у залежність від встановлення обставин задоволення позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову.
4.18. Проте при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом не надано оцінки змісту заяви ФОП Пающика М.М. від 04.03.2021 про відмову від позову (а.с.170, т. 1), у якій наведено причини відмови від позовних вимог - задоволення їх відповідачем після відкриття провадження у справі.
4.19. Крім того, ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.03.2021 було призначено судове засідання для розгляду зави про розподіл судових витрат на 07.04.2021. Водночас цією ж ухвалою (пункт 3 резолютивної частини) було запропоновано позивачу у строк до 05.04.2021 надати суду письмові документально підтверджені пояснення щодо задоволення відповідачем його позовних вимог після пред`явлення позову.
Таким чином, пояснення позивача щодо заяви про розподіл судових витрат разом із доданими доказами (копією Акта приймання передачі від 04.03.2021) були подані місцевому господарському суду 02.04.2021 на виконання вимог ухвали Господарського суду Донецької області від 22.03.2021 у цій справі та у строк, встановлений місцевим господарським судом.
4.20. Колегія суддів також зазначає, що при ухваленні оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом не враховано, що частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу, на яку послався апеляційний господарський суд, визначає строки подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Проте заява ФОП Пающика М. М. про розподіл судових витрат стосувалася як розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із залученням спеціаліста), так і судового збору.
4.21. Господарський суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував наведеного, а тому дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу понесених ним витрат за рахунок відповідача.
4.22. За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, зокрема частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, та неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.04.2021 у справі № 308/6667/16-ц, від 23.12.2020 у справі № 922/418/20, від 01.04.2021 у справі № 911/50/20 щодо застосування статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
4.23. Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що в цьому випадку необхідно касаційну скаргу ФОП Пающика М. М. задовольнити частково, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - скасувати, а справу передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.