ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 520/751/21
адміністративне провадження № К/9901/21433/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Данилевич Н.А., Радишевської О.Р.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді: Катунов В.В., Бершов Г.Є.)
у справі № 520/751/21
за позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 22 вересня 2020 року № 63108694 про відкриття виконавчого провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна порушила вимоги статті 24 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження", адже виконавчий документ прийнятий до виконання не за місцем проживання ОСОБА_1 та не за місцем знаходження її майна.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має на території міста Києва майно - грошові кошти, які є на рахунку в банку, розташованому у місті Києві. Наявність у позивачки банківського рахунку й грошових коштів на ньому свідчить про наявність у неї майна за тією самою адресою, за якою зареєстровано банківську установу (чи іншу фінансову установу) як юридичну особу, з якою ця особа/боржник перебуває у договірних відносинах і в якій має відкриті банківські рахунки. У зв`язку з цим суд першої інстанцій дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідача є правомірною.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року скасовано та прийнято нове, яким задоволено позов.
Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 22 вересня 2020 року № 63108694 про відкриття виконавчого провадження.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження було порушено вимоги, визначені частиною другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", та, як наслідок, протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 22 вересня 2020 року № 63108694.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що, не зважаючи на наявність майна позивача (грошових коштів на рахунку у банку) в межах виконавчого округу відповідача, з урахуванням малозначності такого майна (50 коп.), вказана обставина не може бути врахована та впливати на визначення підвідомчості виконання рішення за критерієм місцезнаходження майна, оскільки зазначене майно є маловартним, мізерним та не може мати будь-якого істотного впливу на виконання виконавчого напису нотаріуса, що розглядається в цій справі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів (заперечень)
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року скасувати та залишити без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року.
Касаційна скарга мотивована відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника після внесення змін до пункту 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень Наказом Міністерства юстиції № 1825/5 від 01.06.2020 року, відповідно до яких приватний виконавець має правові підстави для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника на підставі документа, який підтверджує, що майно боржника перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Крім того, приватним виконавцем Павелків Т.Л. було проаналізовано судову практику в Єдиному реєстрі судових рішень із аналогічним предметом спору та виявлено судові рішення із різним трактуванням судами законодавства, що регулює порядок відкриття виконавчого провадження та відсутності єдиної позиції щодо цього предмету спору. На підтвердження вищевказаного зазначає рішення судів апеляційної інстанції у справах № 280/3071/20, № 160/3508/20, № 340/3793/20, ухвалених на користь боржника щодо неможливості відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника, на підставі документу, який підтверджує, що таке майно знаходиться у межах виконавчого округу приватного виконавця, та рішення у справах № 400/3414/20, № 420/1348/20, № 280/6607/20, ухвалених на користь приватних виконавців, у яких суди дійшли висновку, що відкритий рахунок у банку та наявні на такому рахунку грошові кошти є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна .
Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти задоволення касаційної скарги та просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
На обґрунтування відзиву ОСОБА_1 указує про те, що вона ніколи не проживала в м. Києві та не має там майна. Крім того, позивачка працює в Комунальному некомерційному підприємстві "Дергачівська центральна районна лікарня" Дергачівської районної ради, яка розташована за адресою: вул. 1 Травня, 4 м. Дергачі, Дергачівський район, Харківська область.
Також позивачка зазначила, що тільки матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об`єктом стягнення, а не рахунки у банку, отже, наявність у боржника банківських рахунків не є тотожнім наявному у боржника майна у такому банку.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року відкрито провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника після внесення змін до пункту 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень наказом Міністерства юстиції України №1825/5 від 01.06.2020, відповідно до яких приватний виконавець має правові підстави для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника на підставі документа, який підтверджує, що майно боржника перебуває в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Ухвалою від 27 жовтня 2021 року розгляд справи призначено в попередньому судовому засіданні на 28 жовтня 2021 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданої Виконавчим комітетом Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 11 лютого 2018 року по теперішній час.
05 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №4165, згідно з яким звернуто стягнення з ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, яка є боржником за кредитним договором №200189794 від 01 березня 2019 року, укладеним нею з ПАТ "Банк Форвард", правонаступником якого є АТ "Банк Форвард", юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського,105. Загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Форвард", складає 40671,53 грн.
На підставі заяви Акціонерного товариства "Банк Форвард" про примусове виконання виконавчого напису №4165 від 05 вересня 2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Т.В. 22 вересня 2020 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №63108694, з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. №4165 від 05 вересня 2020 року.
Боржником у виконавчому провадженні №63108694 визначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_2 .
Стягувачем у виконавчому провадженні №63108694 визначено Акціонерне товариство "Банк Форвард", адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105.
Водночас виконавче провадження приватним виконавцем було відкрито за інформацією АТ "Банк Форвард" про знаходження майна боржника (грошових коштів) на рахунку № НОМЕР_1, відкритого в АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 105.
До заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем надано довідку АТ "Банк Форвард" від 17 вересня 2020 року з підтвердженням про наявність у позивачки рахунку у банку у валюті України з наявним залишком власних коштів, а також виписку із особових рахунків за період з 14 вересня 2020 року по 22 вересня 2020 року, з якої убачається облік за дебетом рахунку 0,50 грн.
Не погоджуючись з указаною постановою, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі- Закон № 1404-VIII)
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частинами першою, другою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону № 1404-VIII під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
За частиною п`ятою статті 24 Закону № 1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Частиною першою статті 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Закон України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII)
Статтею 3 Закону № 1403-VIII визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
За змістом частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1403-VIII державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Статтею 16 Закону № 1403-VIII визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені у частинах другій-четвертій статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року ( далі - Інструкція).
Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції визначено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості:
- назва і дата видачі виконавчого документа;
- прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача;
- дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача;
- номер телефону стягувача;
- спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів);
- реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).
У заяві про примусове виконання виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, зазначаються такі відомості:
найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові приватного виконавця до якого подається заява.
Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
За текстом статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року № 2121-III (далі Закон № 2121-III): банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно до частини першої статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.
Відповідно до частин першої, другої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
За текстом частини першої-третьої статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.