ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 640/26135/19
адміністративне провадження № К/9901/21092/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року (у складі судді Добрянської Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року (у складі колегії суддів: головуючого судді: Коротких А.Ю., суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказував на протиправність спірного наказ, оскільки він є таким, що порушує його права та встановлені Конституцією та Законами України гарантії, а відтак він підлягає поновленню на відповідній посаді в органах прокуратури.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 в задоволенні позову відмовлено.
4. Суди попередніх інстанції виходили з того, що у визначений день, час та місце для складання іспиту ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки не повідомив та заяву про перенесення дати іспиту до кадрової комісії не надав; у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не міг не усвідомлювати юридичних наслідків неявки для проходження атестації.
5. Суди попередніх інстанцій критично оцінили твердження представника позивача, якими він обґрунтовував протиправність та необхідність скасування спірного наказу, вважаючи, що вони фактично свідчать про його незгоду із положеннями Закону №113-ІХ, які, на його думку, порушують права та гарантії позивача, що визначені Кодексом законів про працю України та Конституцією України; посилання представника позивача на те, що положення Закону №113-ІХ, а також Порядку №221 звужують та порушують права позивача, не можуть бути підставою для задоволення адміністративного позову, адже відповідні положення є чинними, неконституційними не визнавались, а тому підстави для їх незастосування в межах розгляду даної справи відсутні.
6. Окрім того, суди попередніх інстанцій відхилили твердження позивача про те, що його звільнено в порушення статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статті 42 КЗпП України , оскільки звільнення позивача з посади прокурора відбувалося у спосіб та порядку, визначеному Законом № 113-ІХ.
7. Суд апеляційної інстанції, також, критично оцінив посилання представника позивача на рішення у справі № 420/6641/19, як на рішення, яким встановлено обставини, що мають бути враховані в даній справі, оскільки справа № 420/6641/19 не є преюдиційною для вирішення даної справи; звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
8. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 і ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, не передаючи справи на новий розгляд.
9. Як на підставу касаційного провадження, ОСОБА_1 посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (п.19 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру") у подібних правовідносинах.
10. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи; висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню.
11. Касатор вказує, що оскаржуваним наказом Генерального прокурора від 22.11.2019 № 1702ц, яким позивача звільнено з посади та органів прокуратури України, грубо порушено права та гарантії, проголошені державою та міжнародними договорами, ратифікованими Україною, а саме: Конституція України (статті 8, 9, 19, 21, 22, 24, 43, 64), Загальна декларація прав людини (статті 7, 23), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 14), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (стаття 26), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (стаття 6), Конвенція Міжнародної організації праці № 158 "Про припинення трудових прав з ініціативи роботодавця" (статті 11, 12), Закон України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (стаття 6), Кодекс законів про працю України (статті 44, 47, 116) тощо; вважає, що більшість норм Закону України "Про внесенні змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" суперечать вимогам Конституції України та є дискримінаційними по відношенню до прокурорів та слідчих органів прокуратури України (окрім Генерального прокурора України та його заступників).
12. ОСОБА_1 зазначає, що на момент звільнення із займаної посади не були створені та не розпочали своєї роботи Офіс Генерального прокурора та обласні прокуратури, а відтак компетентний суб`єкт владних повноважень, уповноважений на проведення атестацій був відсутній.
13. Касатор вважає, що оскільки ідентифікаційний код юридичної особи "Генеральна прокуратура України" завжди був і залишається - 00034051, то це є додатковим доказом того, що Генеральна прокуратура України як юридична особа ніколи не реорганізовувалась та не ліквідовувалась, що відповідно унеможливлює звільнення її працівників на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру"; вважає, що він не міг бути звільнений на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону у зв`язку зі скороченням кількості прокурорів, оскільки, станом на 12 листопада 2019 року, не приймалось рішення про скорочення кількості працівників Генеральної прокуратури України; у оскаржуваному наказі не вказано чітку підставу звільнення (реорганізація, ліквідація, скорочення кількості прокурорів), а наявне тільки посилання на п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".
14. Позивач вказує, що наказ про його звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" без відповідної конкретизації, не відповідає вимогам Закону України "Про прокуратуру" та ставить у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє встановити дійсні підстави звільнення та спрогнозувати подальші свої дії, зокрема щодо оскарження такого.
15. Таким чином, касатор вважає, що при винесенні оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій не враховано, що для звільнення прокурора відповідно до пункту 19 Розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-Х від 19.09.2019 необхідним є внесення подання органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів.
16. Касатор також зазначає, що постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2020 у справі № 420/6641/19, у відповідності до частини 4 статті 78 КАС України, встановлює обставини, що мають бути враховані у даній справі, так як в обох справах відповідачем є Офіс генерального прокурора,.
17. До Верховного Суду від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскільки, як вважає, відповідач, доводи касаційної скарги є необґрунтованими та висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
18. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 21 серпня 2020 року.
19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2020 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
20. Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі №640/26135/19 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
21. Ухвалою судді Верховного Суду від 27.10.2021 дану адміністративну справу призначено до письмового розгляду за наявними у ній справі.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
22. Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з березня 1999 року працював в органах прокуратури України, послідовно обіймаючи прокурорсько-слідчі, адміністративні посади у її структурних підрозділах.
23. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX (далі - Закон №113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
24. Першою кадровою комісією 17 жовтня 2019 року затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, відповідно до якого датою проведення тестування позивача визначено 23 жовтня 2019 року до 2-ї групи.
25. ОСОБА_1 подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів.
26. Проте у визначений день, час та місце для складання іспиту позивач не з`явився, про причини неявки не повідомив та заяву про перенесення дати іспиту до кадрової комісії не надав, у зв`язку з чим першою кадровою комісією протоколом засідання від 23 жовтня 2019 року № 3 зафіксовано неявку ОСОБА_1 для складання вказаного іспиту.
27. Першою кадровою комісією, у відповідності до приписів підпункту 13, 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, пункту 6 розділу І, пункту 5 розділу II Порядку № 221, прийнято рішення від 04.11.2019 № 232 про неуспішне проходження позивачем атестації, яке стало підставою для прийняття Генеральним прокурором наказу від 22.11.2019 № 1703ц.
28. 25 листопада 2019 року наказом Генпрокурора на підставі рішення кадрової комісії № 1, відповідно до статті 9, пункту 2 частини 2 статті 41 Закону України "Про прокуратуру", підпункту 2 пункту 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" позивача звільнено з посади начальника четвертого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях, Генеральної прокуратури України з 25 листопада 2019 року.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX (далі - Закон №113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
30. Згідно з пунктом 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2010 року № 1697.
31. За приписами пункту 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
32. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.
33. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком "Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестаціїʼ, затвердженим 03 жовтня 2019 року наказом Генерального прокурора №221 (далі - Порядок).
34. Пунктом 9 розділу І Порядку № 221 передбачено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.
35. Відповідно до пункту 11 розділу Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою.
У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.
У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.
Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
36. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Підставою для відкриття даного касаційного провадження послугував пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме п. 19 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи прокуратури", п. 9 ч.1, ч.5 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах.
38. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
39. Як було встановлено судами попередніх інстанцій Першою кадровою комісією 17 жовтня 2019 року затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, відповідно до якого датою проведення тестування позивача визначено 23 жовтня 2019 року до 2-ї групи.
40. ОСОБА_1 не з`явився на проведення атестації, у встановлений день та час, не повідомив про неможливість такого неприбуття та не просив відкласти проведення атестації на іншу дату у зв`язку із поважними причинами.
41. Першою кадровою комісією прийнято рішення від 04.11.2019 № 232 про неуспішне проходження позивачем атестації, яке в подальшому стало підставою для прийняття Генеральним прокурором наказу від 22.11.2019 № 1703ц, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника четвертого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях, Генеральної прокуратури України з 25 листопада 2019 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру"
42. З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
43. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
44. Необхідно звернути увагу, що норми КАС України встановлюють вимоги до форми та змісту судового рішення.
45. Так, відповідно до частини 4 статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
46. Пункт 3 частини першої статті 322 КАС України встановлює, що постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
47. Матеріали даної справи вказують, що до апеляційної скарги позивачем долучено листок непрацездатності, який містить відомості щодо перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період проведення атестації, а саме з 22 жовтня 2019 до 01 листопада 2019 року.
48. Проте, судом апеляційної інстанції вказаному доказу правової оцінки надано не було.
49. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем подавалась заява про участь у атестації, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів, таким чином можна дійти висновку, що ОСОБА_1 фактично погодився із порядком та умовами її проведення.
50. Однак, судом першої інстанції не з`ясовувались причини відсутності позивача 22 жовтня 2019 року на проходженні атестації та можливих обставин, які могли зумовити неприбуття ОСОБА_1 для проходження іспиту, а судом апеляційної інстанції не надано оцінки тому, чи був позбавлений позивач, перебуваючи на стаціонарному лікуванні, можливості належним чином повідомити про неможливість прибуття для проходження атестації та чи була можливість у позивача у строки та порядок, передбачений Порядком "Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестаціїʼ, затвердженим наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019, подати заяву про перенесення дати іспиту.
51. Щодо доводів касатора про необхідність врахування обставин у справі № 420/6641/19 Верховний Суд зазначає наступне.
52. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
53. Суд апеляційної інстанції, критично оцінюючи такі доводи позивача, та доходячи висновку про неприюдиційність справи №420/6641/19 для вирішення даної справи, не проаналізував, що в обох справах відповідачем є Офіс Генерального прокурора, не дослідив встановлених щодо Офісу Генерального прокурора обставин у справі № 420/6641/19 та не вказав, чи такі, в силу статті 78 КАС, можуть братись до уваги при вирішенні даної адміністративної справи, відтак така оцінка та висновки є передчасними.
54. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
55. Виходячи із приписів частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
56. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу;
57. Відповідно до частини шостої статті 353 КАС України постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
58. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах повноважень, наданих суду касаційної інстанції та підстав для відкриття даного касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок неповноти дослідження усіх обставин справи та наявних у справі доказів, які є у справі, не з`ясованими залишилися обставини, які можуть мати значення для правильного вирішення цього спору, а тому надати оцінку щодо правильності застосування норм права у даних правовідносинах (п. 19 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи прокуратури", п. 9 ч.1, ч.5 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру") буде можливим після повного та всебічного дослідження всіх обставин справи.
59. Із врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
60. Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного і повного дослідження та вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.
61. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -