ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №752/4946/17
адміністративне провадження № К/9901/32487/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: Єгорової Н.М. (головуючий), Федотова І.В., Чаку Є.В.
І. Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) у травні 2017 року звернувся до суду з позовом до Верховного Суду України, третя особа - Державна казначейська служба України, у якому просив:
1.1. визнати неправомірними дії Верховного Суду України щодо відмови у виплаті позивачу вихідної неоподаткованої допомоги;
1.2. зобов`язати Верховний Суд України виплатити позивачу, вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він працював на посаді судді з 21 березня 1983 року, тож стаж його роботи на цій посаді становить 33 роки та 8 місяців, у тому числі на посаді судді Верховного Суду України - 21 рік і 5 місяців років. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515-VIII позивача звільнено з посади судді Верховного Суду України у відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України. Наказом Верховного Суду України від 30 вересня 2016 року № 931-к припинено трудовий договір з позивачем у зв`язку зі звільненням у відставку та виключено останнього зі складу Верховного Суду України з 19 жовтня 2016 року. 29 жовтня 2016 року позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про нарахування та виплату йому вихідної допомоги. Проте, Верховний Суд України листом від 15 листопада 2016 року № 202-4073/0/8-16 відмовив у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги з тих мотивів, що відповідно до пункту 7 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) гарантії суддів Верховного Суду України визначаються відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI). Частиною першою статті 136 Закону № 2453-VI було встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Однак зазначену норму було виключено на підставі Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон № 1166-VII). Тобто право на вказану вихідну допомогу можна було б реалізувати до моменту набрання чинності вказаним Законом. Вважає, що неправомірна відмова порушує його право на отримання належних йому грошових коштів.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
3.1. Зобов`язано Верховний Суд України нарахувати та виплатити судді Верховного Суду України у відставці - ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі трьох місячних суддівських винагород відповідно до ч. 1 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року у розмірі 107 445,00 грн. (сто сім тисяч чотириста сорок п`ять гривень 50 копійок).
3.2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року у частині задоволеної позовної вимоги про зобов`язання Верховного Суду України нарахувати та виплатити судді Верховного Суду України у відставці ОСОБА_1 вихідну допомогу та прийнято у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Верховного Суду України про зобов`язання Верховного Суду України нарахувати та виплатити судді Верховного Суду України у відставці ОСОБА_1 вихідну допомогу.
5. Постановою Верховного Суду від 13 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року в нескасованій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року в цій справі - залишено без змін.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи заяви про перегляд за виключними обставинами
6. 01 червня 2020 року позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року за виключними обставинами, в якій останній просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
7. В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що при ухваленні постанови від 08 серпня 2018 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на день припинення повноважень ОСОБА_1, як судді Верховного Суду України, у ст. 136 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", було виключено положення про те, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Крім того, в постанові апеляційного суду також зазначено, що рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося, а тому така норма є чинною. Разом з тим, ОСОБА_1 наголошує, що рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ) 2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні".
ІІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції
8. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України, третя особа - Державна казначейська служба України, про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії відмовлено.
9. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) не змінює правовідносини, які існували до його ухвалення. Крім того, суд апеляційної зазначив, що в даному випадку позивач просить переглянути за виключними обставинами в порядку статті 361 КАС України судове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено, а тому правові підстави для задоволення заяви представника позивача в цьому випадку - відсутні.
ІV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
10. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі №752/4946/17 та задовольнити його заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 серпня 2018 року у справі 752/4946/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у цій справі у повному обсязі і зобов`язати Верховний Суд України виплатити йому вихідну допомогу судді, який вийшов у відставку, у розмірі 10-ти місячних суддівських винагород за останньою посадою.
11. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що рішенням Конституційного Суду України Другий Сенат від 15 квітня 2020 року №2- р(11)2020 у справі №3-311/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу 11 Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-V11, яким із Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-Vl в редакції до внесення змін Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-V111 виключено статтю 136, частиною першої якої передбачалося право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
11.1. Зазначає, що відмова апеляційним судом йому в перегляді судового рішення за виключними обставинами на підставі того, що постанова суду у його справі не підлягала виконанню у зв`язку з відмовою йому в позові ставить його у відмінне (дискримінаційне) становище порівняно із відповідачем (у випадку, якби він програв справу, але рішення не було виконане), що порушує конституційну засаду судочинства (п. 2 частини 2 ст. 129), суперечить ст. 55 Основного Закону України, яка закріплює його конституційне право на судовий захист, а також загальне конституційне право рівності усіх перед законом (частина 1 ст. 24 Конституції України). Крім того, відмова у перегляді прямо порушує обов`язковість виконання рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2020 від 15.04.2020 - "рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені" (ст. 151-2 Конституції України). Наслідком цього також буде порушення частини 3 статті 8 Основного Закону України в частині відмови йому у захисті його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України, що гарантується приписами Основного Закону України.
11.2. Скаржник зазначає, що практична реалізація його конституційного права на судовий захист на національному рівні полягає у єдиноможливих діях - подальшому зверненні до суду із заявою за виключними обставинами у визначений КАСУ порядок і строк, що він і зробив, адже рішення у його справі і не підлягало виконанню після його перегляду касаційним судом. Інше тлумачення пункту 1 частини 5 ст. 361 КАСУ порушує його конституційне право на судовий захист, яке залишається ілюзорним, незважаючи на обов`язковість рішення Конституційного Суду України, і суперечитиме статтям 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
11.3. Крім того, позивач в касаційній скарзі вказує, що для відмови йому у виплаті вихідної допомоги і у відповідача в 2016 році, і у судів різних інстанцій, в тому числі й Верховного Суду при ухваленні судових рішень за його адміністративним позовом були відсутні законні підстави, але формальне підтвердження цьому настало лише 15 квітня 2020 року, коли Конституційний Суд України прийняв відповідне рішення. Проте даний факт не може розцінюватись як підстава для відмови йому Шостим апеляційним адміністративним судом в перегляді за виключними обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08 08.2018 року у його справі і для відмови йому в задоволенні адміністративного позову. Скаржник зазначає, що висловлюючи прохання про перегляд рішення суду апеляційної інстанції за виключними обставинами, його скасування і постановлення нового рішення із зобов`язанням Верховний Суд України виплатити йому вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, він обрав єдиний можливий спосіб захисту його порушеного права, що має бути визнаний ефективним за ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому для забезпечення ефективного захисту прав особи не має значення, що неконституційність закону чи окремої його частини встановлена пізніше часу виникнення спірних правовідносин.
12. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. Джерела права й акти їх застосування
13. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Згідно з частиною першою статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон №2136-VIII) до повноважень Суду належить, зокрема вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
16. Статтею 91 Закону №2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
17. Згідно з частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
18. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
19. Частиною шостою статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
20. Статтею 365 КАС України встановлено порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Так, відповідно до частин першої, другої цієї статті КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
21. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
22. Відповідно до частини першої статті 136 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній до 01 квітня 2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
23. Стаття 136 Закону №2453-VI була виключена відповідно до положень підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" .