ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 280/456/20
адміністративне провадження № К/9901/32676/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Данилевич Н. А., Кашпур О. В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" про заміну сторони виконавчого провадження, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року (головуючий суддя Семененко М. О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року (головуючий суддя Божко Л. А., судді: Дурасова Ю. В., Лукманова О. М.),
І. Суть спору
У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" (далі - заявник, ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС") звернулося до суду із заявою, у якій просило замінити сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 03 вересня 2014 року № 1351 з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на його правонаступника ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС", у зв`язку з переходом прав кредитора відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 07 листопада 2019 року № 2082/К.
В обґрунтування заяви ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" зазначило, що в провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 47408411 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк". Поряд з цим, 07 листопада 2019 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та заявником укладено договір про відступлення прав вимоги № 2082/К, відповідно до умов якого останній набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк".
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.
29 липня 2008 року між АКІБ "Укрсиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11377262000.
В подальшому, між ПАТ "Укрсиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно чого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором № 11377262000.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань, передбачених цим договором, ПАТ "Дельта Банк" звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Так, 03 вересня 2014 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. вчинено виконавчий напис № 1351 про звернення стягнення на нерухоме майно - двокімнатну квартиру по АДРЕСА_1 в межах суми 983 454,11 грн, що належить ОСОБА_1
07 листопада 2019 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" укладено договір-купівлі продажу прав вимоги № 2082/К, згідно умов якого в тому числі відступлено право вимоги за кредитним договором від 29 липня 2008 року № 11377262000.
На виконанні Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 57503438 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1351, вчиненого 03 вересня 2014 року.
Ураховуючи ту обставину, що на теперішній час ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" не є стороною у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису нотаріуса № 1351 від 03 вересня 2014 року, та не має можливості дізнатися про стан виконавчого провадження, ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" звернулося до суду з цією заявою.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року, у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заміна сторони у виконавчому провадженні у відповідності до ст. 379 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) можлива лише в процесі виконання судового рішення в адміністративній справі. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні або у виконавчому написі нотаріуса підлягає вирішенню за нормами ч. 2 ст. 446 Цивільного процесуального кодексу України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
На обґрунтування своєї позиції заявник наголошує на тому, що чинним законодавством не встановлено іншого порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, ухвалених (вчинених) під час примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, такі справи належать до юрисдикції адміністративних судів.
Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17, та висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18.
Зацікавленими особами відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII у редакції, чинній на момент звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
11) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
За приписами ч. 1, 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Частиною 5 ст. 15 цього Закону визначено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Положення ст. 379 КАС України визначають, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.