ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №808/3601/16
касаційне провадження № К/9901/38106/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 (суддя - Гімон М.М.) у справі 808/3601/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (далі у тексті - Товариство, ПАТ "Запорізький завод феросплавів") до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі у тексті - СДПІ з ОВПП у місті Запоріжжі, відповідач 1), правонаступник Офіс великих платників податків ДФС (далі у тексті - Офіс ВПП ДФС), Управління казначейської служби України у місті Запоріжжі Запорізької області (далі у тексті - відповідач 2) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення з Державного бюджету України пені,
УСТАНОВИВ:
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 20.12.2016 позов задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаною постановою СДПІ з ОВПП у місті Запоріжжі, звернулася до суду із апеляційною скаргою.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у зв`язку із ненаданням скаржником доказів сплати судового збору, ухвалою від 22.02.2017 залишив апеляційну скаргу без руху, задовольнив клопотання СДПІ про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та зобов`язав контролюючий орган протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до суду належним чином оформлений документ про сплату судового збору.
У зв`язку із невиконанням вимог ухвали від 22.02.2017 та відмови суду у задоволенні повторного клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.03.2017 апеляційну скаргу повернуто заявнику.
18.05.2017 правонаступник СДПІ з ОВПП у місті Запоріжжі - Офіс великих платників податків ДФС - вдруге звернувся до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції подану разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, Офіс обґрунтував причини пропуску строку тим, що вперше звертався із апеляційною скаргою у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на несплату скаржником судового збору, який податковий орган не міг сплатити у зв`язку з відсутністю фінансування, а платіжне доручення ним отримано лише 12.05.2017.
Розглянувши заявлене контролюючим органом клопотання, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08.06.2017 залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк упродовж тридцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - для зазначення інших поважних причин пропуску для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2016. Зазначена ухвала мотивована тим, що апеляційну скаргу подано з порушенням строків на апеляційне оскарження, вказані причини пропуску строку не можливо вважати поважними, подане клопотання - обґрунтованим, зважаючи на що, апелянту надано можливість повторно заявити обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із вказівкою на поважні причини його пропуску. З огляду на викладене, відповідачу встановлено строк для надання інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
На виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 відповідачем 13.07.2017 подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно до змісту якого скаржник пояснює поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції тим, що звернувся вперше із апеляційною скаргою в межах строку, однак, через відсутність достатнього фінансування для сплати судового збору скарга була повернута ухвалою суду, а при повторному поданні апеляційної скарги було надане платіжне доручення про сплату судового збору та зазначає, що сплата судового збору знаходилася поза межами контролю та волі відповідача 1.Також скаржник вказує, що попереднє повернення апеляційної скарги суперечило завданню адміністративного судочинства.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, дійшов висновків, що контролюючим органом не було наведено поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та ухвалою від 20.07.2017 відмовив у відкритті апеляційного провадження у даній справі на підставі ч. 4 ст. 189 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).
Інспекція оскаржила ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.10.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 20.07.2017, а справу направити до цього ж суду для розгляду та суд витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги Офіс вказує на відсутність порушення податковим органом строку на апеляційне оскарження, оскільки можливості подання апеляційної скарги були обмежені з об`єктивних причин, а саме - відсутністю бюджетних асигнувань, призначених на сплату судового збору та зазначаючи, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ, адже відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19.06.2001 справа "Креуз проти Польщі") сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначив, що, з огляду на принцип рівності учасників судового процесу, вважає відсутність коштів для сплати судового збору, "не виділення асигнувань" з бюджету та інші причини вказані касатором не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, за результатом якого постановлено ухвалу від 20.07.2017, зважаючи на що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги Офісу та просить залишити її без задоволення, оспорювану ухвалу без змін.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.10.2021 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 19.10.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідач фактично не обґрунтував факт відсутності можливості та наявності непереборних об