ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 815/1095/18
адміністративне провадження № К/9901/58624/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця") на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року у складі судді Аракелян М.М. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2018 року у складі колегії суддів: Яковлева О.В. (головуючий), суддів: Запорожана Д.В., Танасогло Т.М. у справі за позовом ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Державного реєстратора комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Мельник Тетяни Іванівни, Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу", за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будлайф інвест" (далі - ТОВ "Будлайф інвест"), про визнання протиправним та скасування рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №38509569 від 4 грудня 2017 року щодо реєстрації права власності ТОВ "Будлайф інвест" на домоволодіння, загальною площею 11 804,50 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Красних Зорь, 4/6.
2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2018 року відмовив у задоволенні позову.
2.1 Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не довів, що спірною реєстрацією за ТОВ "Будлайф інвест" права власності на 820/1000 частин в об`єкті нерухомого майна, реєстраційний номер 1421204151101, порушується його право власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 891918951101, що у сукупності із вищевикладеним є підставою для відмови у позові.
Крім того, суд зазначив, що наразі не убачає підстав для висновку, що внаслідок прийняття цього рішення відбулось втручання у право позивача на володіння належним йому майном, що свідчить про відсутність підстав для захисту його права в судовому порядку як порушеного оскарженим рішенням держреєстратора.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
3.1 4 грудня 2017 року Державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Мельник Т.І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №38509569, яким проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Будлайф інвест" на домоволодіння (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1421204151101), загальною площею 11804,50 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Красних Зорь, буд. 4/6 (частка 820/1000).
3.2 Даними Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - ДРПП) (інформаційна довідка №115139230 від 23 лютого 2018 року), а саме, актуальною інформацією щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 1421204151101, номер запису про право власності 23726869, підстава виникнення права власності - протокол, серія та номер: 1, виданий 1 грудня 2017 року, видавник: ТОВ "Будлайф інвест", акт прийому-передачі, серія та номер: 01/12/2017, виданий 1 грудня 2017 року, видавник: ТОВ "Будлайф інвест", ОСОБА_1 .
3.3 Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про державну реєстрацію права власності від 4 грудня 2017 року, оскільки спірний об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 891918951101, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Красних Зорь, 4/6, загальною площею 14905,00 кв.м, належить на праві приватної власності ПАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29046919 від 31 березня 2016 року, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування як протиправного.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
5.1 Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що суд апеляційної інстанції, у порушення вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розглянув справу за відсутності позивача. Так суд апеляційної інстанції відклавши розгляд справи на наступний день, унеможливив участь представника позивача у розгляді цієї справи та фактично обмежив право позивача на справедливий розгляд його справи.
5.2 Скаржник уважає, що державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Мельник Т.І. при реєстрації за ТОВ "Будлайф інвест" права власності на 820/1000 частки нерухомого майна - комплексу санаторію "Красні зорі" загальною площею 11 804, 50 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Красних Зорь, 4/6, у порушення пункту 4 частини першої статті 18 та пункту 5 частини першої статті 24 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не перевірила чи наявні суперечності між цим заявленим правом та іншими, вже зареєстрованими правами власності, у тому числі й правом власності позивача.
6. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
8. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
9. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
10. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
11. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
12. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
13. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
14. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
15. На цей час існує усталена практика Великої Палати Верховного Суду у спорах про скасування дій та рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на майно, ініційованих особою, яка не була заявником щодо оскаржуваних реєстраційних дій та рішень. Зокрема, правова позиція про те, що такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства в залежності від суб`єктного складу, була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 4 вересня, 4 грудня 2018 року, 29 січня, 2 квітня 2019 року (справи №№823/2042/16, 915/1377/17, 813/1321/17, 137/1842/16-а, відповідно).
16. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.
17. Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17).
18. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спір у цій справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію права власності не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав третьої особи, а не позивача.
19. Визнання протиправним і скасування рішення щодо державної реєстрації права власності за третьою особою - ТОВ "Будлайф інвест" є захистом прав ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на спірне нерухоме майно, яке, на його думку, належить йому на праві власності, від порушення їх третьою особою.
20. Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме - є спором позивача та третьої особи щодо прав на об`єкт нерухомості.
21. З огляду на суб`єктний склад учасників даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.
22. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.
23. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).
24. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
25. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
26. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції і закриття провадження у справі.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 327, 345, 349, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -