ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №804/1884/16
адміністративне провадження № К/9901/39693/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №804/1884/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 (суддя Чорна В.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (головуючий суддя Щербак А.А., судді: Дурасова Ю.В., Баранник Н.П.),
ВСТАНОВИВ:
ПАТ "Кривбасзалізрудком" звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000775103 від 20.11.2015.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 позов задоволено частково.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2016 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано. Позов у цій частині задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.04.2017 відкрито касаційне провадження у справі №804/1884/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №804/1884/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою суду від 25.10.2021 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 26.10.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як вважає відповідач, додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами. У касаційній скарзі податковий орган на підтвердження своєї позиції зазначає обставини, які викладені в акті перевірки та просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
На адресу суду надійшли письмові пояснення по справі від ТОВ "Нова Плюс", що є особою, яка не брала участь у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Касаційний суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, з урахуванням наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, актом перевірки №25/28-01-51-03/00191307 від 09.11.2015 встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.18, пункту 14.1 статті 14, статті 22, пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 404763грн. Поряд з цим, перевіркою встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду на загальну суму 404763грн., завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на ту ж саму суму.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000775103 від 20.11.2015, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 607144,50грн., в тому числі, за основним зобов`язанням - у розмірі 404763грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 202381, 50грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулося до суду про його скасування.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 129725,70грн., в тому числі за основним зобов`язанням - 86483,80грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43241,90грн. У частині задоволення позовних вимог суд зазначив, що позивачем було доведено здійснення господарських відносин з ТОВ "Нова плюс", а зазначені у акті перевірки недоліки у заповненні окремих реквізитів документів самі по собі не можуть виступати підставою для визнання їх неналежними, зважаючи на доведеність здійснення господарських відносин з поставки товару ТОВ "Нова плюс" на адресу позивача у липні 2015 року.
В частині відмови в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив про відсутність належного документального підтвердження з боку позивача реальності здійснення господарських операцій з постачання товару контрагентами-постачальниками ТОВ "Літпром Кривбас", ТОВ "Промліга", ТОВ "Аріста КР" - за липень 2015 року, та ПП "Ювікс" - за лютий, квітень, травень 2015 року, на загальну суму 318279,20грн.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Позов у цій частині задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення в сумі 318279,20грн. основного платежу та 159139,60грн. фінансових санкцій.
У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У справі, що розглядається відповідно акту перевірки, відповідач вважав, що порушення податкового закону є наслідком протиправного формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Літпром Кривбас", ТОВ "Промліга", ТОВ "Аріста КР", ТОВ "Нова Плюс", ПП "Ювікс".
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, між ПАТ "Кривбасзалізрудком" та ТОВ "Нова-плюс" було укладено договір поставки №78 від 16.01.2015, згідно умов якого, ТОВ "Нова-плюс" (постачальник) зобов`язувалось передати у власність ПАТ "Кривбасзалізрудком" (покупець) продукцію згідно специфікацій до цього договору (т.1 а.с. 15-21).
По взаємовідносинам з ТОВ "Нова-плюс" протягом липня 2015 року позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 86 483,80 грн.
На підтвердження поставки товару, позивачем до перевірки було надано: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Проведення розрахунків за даними господарськими операціями підтверджено рахунками-фактурами (т.1 а.с. 197-211).
На підтвердження відповідності поставленої продукції технічним стандартам якості, позивачем надано сертифікати якості та паспорти (сертифікати) якості на кожну групу товарів, видані ТОВ "Нова-плюс" на виконання умов договору поставки та відповідно до заявок позивача (т.1 а.с. 212-233, т.2 а.с. 87-88).
Крім того, позивачем надано документи на підтвердження наявності основних фондів та здійснення господарської діяльності ТОВ "Нова-плюс" у періоді спірних правовідносин, а саме: договори оренди приміщень, цивільно-правові договори на виконання робіт з фізичними особами у липні 2015 року, дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки, а також лист Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 3789/10/04-83-23 від 12.04.2016, згідно якого, ТОВ "Нова-плюс" не має ознак фіктивного підприємства та боргових податкових зобов`язань перед бюджетом станом на 12.04.2016 (т.2 а.с. 102-120).
Суди констатували, що фактичне виконання господарських зобов`язань між позивачем та ТОВ "Нова-плюс" підтверджується первинними документами, укладені правочини відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані товарно-матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.
Щодо взаємовідносин з постачальниками ТОВ "Літпром Кривбас", ТОВ "Промліга", ТОВ "Аріста КР" та ПП "Ювікс".
На підставі матеріалів справи судами встановлено, що між ПАТ "Кривбасзалізрудком" та ТОВ "Аріста КР" укладено договір поставки №513 від 26.03.2015, згідно умов якого, ТОВ "Аріста КР" (постачальник) зобов`язувалось передати у власність ПАТ "Кривбасзалізрудком" (покупець) продукцію згідно специфікацій до цього договору. По взаємовідносинм з ТОВ "Аріста КР" протягом липня 2015 року, позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 50668грн.
Суд апеляційної інстанції вказав, що на підтвердження здійснення поставки, позивачем до перевірки надано наступні документи: видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні. Крім того, позивачем було надано прибуткові ордери, платіжні доручення та рахунки на поставлений товар, наявність яких не заперечується сторонами у справі (т.1 а.с. 152-161).
Між ПАТ "Кривбасзалізрудком" та ТОВ "Літпром Кривбас" укладено договір поставки №476 від 17.03.2015, згідно умов якого, ТОВ "Літпром Кривбас" у якості постачальника зобов`язувалось передати у власність ПАТ "Кривбасзалізрудком" як покупця продукцію згідно специфікацій до цього договору (т.1 а.с. 29-33). По взаємовідносинам з ТОВ "Літпром Кривбас" позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у липні 2015 року на суму 7600грн.
На підтвердження здійснення господарських відносин з поставки цього товару, позивачем до перевірки були надані видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, прибутковий ордер, платіжне доручення та рахунок на поставлений товар, наявність яких не заперечується сторонами у справі (т.1 а.с. 163-168).
Між ПАТ "Кривбасзалізрудком" та ТОВ "Промліга" було укладено договір поставки №218 від 03.02.2015, згідно умов якого, ТОВ "Промліга" у якості постачальника зобов`язувалось передати у власність ПАТ "Кривбасзалізрудком" як покупця продукцію, згідно специфікацій до цього договору (т.1 а.с. 22-28). По взаємовідносинам з ТОВ "Промліга" позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у липні 2015 року на суму 62126грн.
На підтвердження здійснення господарських відносин з поставки товару, позивачем до перевірки надано видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні, а також прибуткові ордери, платіжні доручення та рахунки на поставлений товар, наявність яких не заперечується сторонами у справі (т.1 а.с. 168-191).
Між ПАТ "Кривбасзалізрудком" та ПП "Ювікс" укладено договори поставки №1428 від 14.11.2013 р. та №51 від 15.01.2015, згідно умов яких, ПП "Ювікс" (постачальник) зобов`язувалось передати у власність ПАТ "Кривбасзалізрудком" (покупець) продукцію згідно специфікацій до цього договору (т.1 а.с. 38-59).
На підтвердження здійснення поставки товару, позивачем до перевірки надано: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а також прибуткові ордери, платіжні доручення та рахунки на поставлений товар, наявність яких не заперечується сторонами у справі (т.1 а.с. 61-146).
Відмовляючи і цій частині в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив про відсутність документів, які б засвідчували якість поставленого контрагентом-постачальником товару, у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні дані щодо документів, які додаються до ТТН (товарних накладних, сертифікатів, посвідчень, свідоцтв), які водій-експедитор приймає і передає разом із вантажем вантажоодержувачу, включаючи вид пакування та іншу обов`язкову інформацію про вантаж. Судом першої інстанції також зазначено, аналізом походження товару, проведеним податковим органом, не встановлено фінансово-господарських операцій з придбання даного виду товару по ланцюгу постачання.
Такі висновки суду першої інстанції апеляційний суд вважав помилковими з тих підстав, що фактичне виконання угод ТОВ "Літпром Кривбас", ТОВ "Промліга", ТОВ "Аріста КР" та ПП "Ювікс" підтверджено наданими копіями первинних бухгалтерських документів, які відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Первинні документи на підтвердження здійснення господарських відносин з даним контрагентом-постачальником, в тому числі, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, заявки на поставку товару, сертифікати та паспорти якості на поставлений товар, були досліджені судом при розгляді даної справи, та підстав вважати їх такими, що не можуть враховуватись як докази у справі, судом не встановлено.
Придбані товарно-матеріальні цінності та послуги використано позивачем у власній господарській діяльності.
Таким чином, позивачем доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту, встановлено також подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності.
Касаційний суд зауважує, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Водночас, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний Суд вважає за необхідне вказати, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, підстав для перегляду висновків апеляційного суду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -