ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 822/562/17
адміністративне провадження № К/9901/31983/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №822/562/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-РОДОС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання незаконними то скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 (суддя Лабань Г.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 (головуючий суддя Білоус О.В., судді: Курко О.П., Совгира Д.І.),
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Аква-Родос" звернулося до адміністративного суду з позовом, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області №0002711404, №0002721404, №0002731404 та №0002741404 від 27.12.2016.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2017, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.08.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 у справі №822/562/17.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №822/562/17 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 матеріали справи прийнято судом до провадження.
Ухвалою суду від 25.10.2021 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 26.10.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як вважає відповідач, додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію стосовно контрагентів.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Касаційний суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, з урахуванням наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Аква-Родос" зареєстроване суб`єктом підприємницької діяльності 09.10.2002, взяте на облік платником податків Славутською об`єднаною державною податковою інспекцією в Хмельницькій області 15.10.2002, у період з 03.07.2003 по 04.05.2011 зареєстроване платником ПДВ.
Основними видами діяльності позивача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є лісопильне та стругальне виробництво, просочування деревини, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, виробництво інших меблів, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.
Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Аква-Родос". За результатами перевірки складено акт №109/22-01-14-04/32065083 від 12.12.2016, яким встановлено порушення:
пункту 44.1 статті 44, пункту 138.3 статті 138 розділу III, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.3, 138.8, 138.11 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, №996-ХІУ (із змінами та доповненнями), пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №58/704, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 254641грн.;
пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.2, пункту 200.4 абзацу "в" статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, Наказів Мінфіну 14.01.2014 №10, від 22.09.2014 №957, від 31.12.15 №1307 "Порядку заповнення податкової накладної" - ТОВ "Аква- Родос" занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 всього у сумі 110113грн.;
пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 абзацу "в" статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 пункту 11 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, Наказів Мінфіну 14.01.14 №10, від 22.09.14 №957, від 31.12.15 №1307 "Порядку заповнення податкової накладної" ТОВ "Аква- Родос" - завищено залишок залишок від`ємного значення (рядок 21) за червень 2016 року на суму 611195грн.
пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту.201.1, пункту 201.10 статі 201, пункту 11 Розділу XX Перехідних положень, п.41 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, наказів Мінфіну 14.01.14 №10, від 22.09.14 №957, від 31.12.15 №1307 "Порядку заповнення податкової накладної", Наказу МФУ від 23.09.14 №966 "Порядок заповнення і подання податкової звітності по податку на догану вартість" п.41 підрозділу 2 розділу XX - ТОВ "Аква-Родос" завищено від`ємне значення у рядку 24 Податкової декларації з ПДВ за червень 2015 року на суму 465818грн., що призвело до завищення суми податку, на яку ТОВ "Аква-Родос" має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно з частиною четвертою пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, на суму 465818грн.;
в порушення пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України - ТОВ "Аква-Родос" у перевіряємому періоді проводилось несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору на суму 7745,04 грн.
підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, пункту 23 Наказу Міністерства фінансів України від 18.01.2016 №8 "Про затвердження форми та Порядку складання Звіту про контрольовані операції" в частині невідображення у Звіті про контрольовані операції за 2015 рік операцій проведених з Aquarodos General Trading L.L.C. на суму 562344грн.
Як наслідок, ГУ ДФС у Хмельницькій області прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.12.2016:
№0002721404 про збільшення сум грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 110113грн, за штрафними санкціями 27528грн.;
№0002731404 про завищення від`ємного значення по ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 611195,00грн;
№0002741404 про застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 464582грн;
№0002711404 про збільшення сум грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 254641грн., за штрафними санкціями 58782грн.
За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулося до суду з позовом про їх скасування.
Позовні вимоги мотивовано тим, що податкові рішення прийнято безпідставно, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, що не відповідають фактичним обставинам. У свою чергу, реальність господарських операцій Товариства з його контрагентами підтверджена належними доказами.
Відповідач проти позову заперечив, вказав, що в обсязі наданих до перевірки документів та отриманої інформації, при аналізі ланцюгів поставки до контрагентів позивача, неможливо встановити коло контрагентів останніх, які мали можливість поставити продукцію та дослідити походження товару, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з постачальниками товару.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених сторонами.
Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Аква-Родос" та ТОВ "Академія сучасного мікроклімату" 29.04.2013 укладено договір на поставку обладнання №26042013-1 (надалі Договір), відповідно до умов якого Постачальник - ТОВ "Академія сучасного мікроклімату" постачає обладнання яке зазначено у Додатку №1 до Договору (далі - обладнання), відповідно до умов даного договору та його додатків, а Покупець - ТОВ "Аква-Родос", у свою чергу, зобов`язується оплатити та прийняти поставлене постачальником обладнання (холодильне обладнання) у відповідності до умов даного договору та його додатків (п.1.1. Договору).
Загальна вартість обладнання становить 51463,19 євро, що станом на 29.04.2013 становить з ПДВ згідно Додатку №1 566095грн. 20коп. Вартість обладнання згідно Додатку №1 становить 471746грн. 00 коп. крім того ПДВ 20% - 94349грн. 20коп. (п.2.1. Договору). Валюта платежів за договором - українська гривня. Вартість обладнання сплачується Покупцем на користь Постачальника за наданими реквізитами поетапно (п.2.3 Договору). Постачальник зобов`язується поставити обладнання Покупцеві протягом 9 тижнів, з моменту проведення Покупцем попередньої оплати та погодження (підписання) технічних характеристик (п.3.2 Договору).
Право власності на обладнання переходить до Покупця з моменту прийняття обладнання від Постачальника та підписання акту прийому - передачі (п.3.9 Договору).
ТОВ "Академія сучасного мікроклімату" на виконання умов договору на поставку обладнання в липні 2013 року передало ТОВ "Аква-Родос" товар на суму 566095,20грн., що підтверджується видатковою накладною від 11.07.2013 №РН-0000102 та податковими накладними від 29.04.2013 №41, від 25.06.2013 №28 та від 11.07.2013 №17, актом надання послуг №176 від 15.07.2013 та товаро - транспортною накладною від 12.07.2013.
Крім того, позивачем на підтвердження операції надано акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.07.2013, відповідно до якого холодильна машина приймається від ТОВ "Академія сучасного мікроклімату".
Позиція податкового органу полягає у фіктивності операції з постачання холодильного обладнання від ТОВ "Академія сучасного холодильного обладнання", у зв`язку з нереальністю операцій з придбання холодильного обладнання через "обрив" ланцюга постачання зазначеного обладнання ТОВ "Академія сучасного мікроклімату" з його контрагентами: ТОВ "Крафт Профі" (ТОВ "Гарант Центр ІНК.М), ТОВ "Аполло ЛТД".
Суди відзначили, що зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих товарів, робіт, послуг до складу витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру. Крім того, встановлено, що податковим органом не проводилось перевірка контрагентів ТОВ "Академія сучасного мікроклімату".
Посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо контрагентів по ланцюгу постачання, як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами податкового органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Щодо твердження відповідача про неправомірне включення ТОВ "Аква Родос" до податкового кредиту 626959грн. по операціях з ТОВ "Онікс Трейдінг" та ТОВ "СДК Акцент" суд зазначає наступне.
У акті перевірки зроблено висновок, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту сум ПДВ, по податкових накладних загальну суму 626959,25грн., з яких 15764грн. застосовано як санкції, решта суми - 611195грн. зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, складених з порушенням підпункту 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме відсутній з обов`язкових реквізитів - код УКТ ЗЕД.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту.
При цьому податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 ПКУ (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до складу податкового кредиту.
Таким чином, зазначення платником податку у графі 4 податкової накладної зареєстрованої в ЄРПН коду УКТ ЗЕД товару, виробленого в Україні та який не є підакцизним товаром за умови, що таке зазначення коду УКТ ЗЕД не заважає ідентифікувати операцію з постачання товару та її сторони, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не може бути єдиною підставою для виключення сум ПДВ, зазначених у такій податковій накладній" зі складу податкового кредиту покупця - платника податку.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного перегляду цієї справи, при складанні декларації про прибуток за 2013 рік позивачем було виявлено помилку за 2012 рік - не всі витрати включені до складу витрат в 4 кварталі 2012 року, тому були включені в 2013 році.
В матеріалах справи наявні акти надання послуг з переробки давальницької сировини за листопад 2012 року на загальну суму по 703 рахунку 872750грн. без ПДВ та бухгалтерської довідки №182 від 30.11.2012, що підтверджує собівартість наданих послуг по 903 рахунку на суму 798137,00грн. та акти з надання послуг з переробки давальницької сировини за грудень 2012 року на загальну суму по 703 рахунку 1ʼ 302ʼ 662,50грн. без ПДВ і бухгалтерської довідки №182 від 30.11.2012, що підтверджує собівартість наданих послуг по 903 рахунку на суму 1ʼ 265ʼ 600,87грн.
Стосовно формування витрат підприємства, які виникли у результаті з різниці між купівлею та продажем валюти (942 рахунок -711 рахунок), яка в 4 кварталі 2012 була від`ємна і складала 259 327,73грн. - суди врахували, що дана операція також безпосередньо немає первинного документа, оскільки це є накопичення розрахункових документів господарських операцій з купівлі та продажу валюти, кожна з яких окремо підтверджена виписками з банку.
Даний факт також було підтверджено представником позивача в судовому засіданні. Додатково представник позивача пояснив, що документи для підтвердження використання вказаної валюти саме в господарській діяльності товариства відповідачу не надавались, оскільки дані обставини мали місце в 2012 році, який не охоплювався періодом діяльності позивача, який перевірявся податковим органом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в підтвердження первинними документами курсів різниці, які випали помилково з набору податкового обліку за 4 квартал 2012 року, було надано Картку рахунку по 942 рах., а також до кожної курсової суми з картки рахунку копії виписок банку за відповідну дату 4 кварталу 2012 року, де вказано різницю курсів між НБУ та МВРУ при купівлі валюти.
Також, позивачем надано картку по 711 рах. де до кожної курсової суми з картки рахунку додано копії виписок банку за відповідну дату 4 кварталу 2012 року, де розрахунковим шляхом вказано різниці курсів між НБУ та МВРУ при продажу валюти.
Крім того, надано набір податкового обліку за 4 квартал 2012 року, з якого вбачається, що описувані суми не потрапили в визначення оподатковуваного прибутку, при цьому, сам податок на прибуток склав 759234,70грн.
Підсумовуючи викладене, у цій справі встановлено, що податковим органом не зазначено обґрунтованих доводів у спростування правомірності рішення судів попередніх інстанцій, а відтак, позовні вимоги задоволено правомірно.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Касаційний суд вважає, що підстав для перегляду висновків судів попередніх інстанцій з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -