ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №329/1218/16-а(ЗП/808/3/17)
адміністративне провадження № К/9901/63166/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 (колегія у складі суддів Семененка Я.В., Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.)
у справі №329/1218/16-а (ЗП/808/3/17)
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Запорізькій області,
третя особа - Заступник начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Полякова Ірина Борисівна, про скасування постанови.
І. РУХ СПРАВИ
1. 02.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 11.11.2016 №64, якою до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 43500 грн у зв`язку з допуском працівника до роботи без оформлення трудового договору.
2. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2017 позов задоволено.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2017 скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
4. 05.10.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2018 відкрито провадження у справі.
6. Позивач клопотав про розгляд справи за його участі, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.09.2016 на адресу ГУ Держпраці у Запорізькій області листом від 15.09.2016 №4142/54-2016 від Чернігівського відділення поліції Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області надійшли матеріали перевірки для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
8. У зв`язку з надходженням на адресу відповідача матеріалів перевірки відносно ОСОБА_1 ГУ Держпраці у Запорізькій області направлено до Державної служби України з питань праці запит про надання згоди на проведення позапланової перевірки.
9. Листом від 04.10.2016 №10016/4.3/4.2-ДП-16 Державна служба України з питань праці надала згоду на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 .
10. Наказом заступника начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області від 16.10.2016 №1402 призначено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 на підставі звернення Чернігівського відділення поліції Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 15.09.2016 №4142/54-2016.
11. 11.10.2016 ГУ Держпраці у Запорізькій області видано направлення на проведення перевірки, на період з 12.10.2016 по 13.10.2016.
12. У період з 12.10.2016 по 13.10.2016 ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт №08-30-0017/0890. Встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 з лютого 2015 року по січень 2016 року ОСОБА_2 виконувала роботи продавця непродовольчих товарів (продаж кормів для сільськогосподарських тварин). Трудовий договір ФОП ОСОБА_1 з найманим працівником ОСОБА_2 не укладав, чим порушено вимоги п.6 ст.24, ч.3 ст.24 КЗпП України. Також встановлено, що ОСОБА_2 було допущено до роботи без повідомлення Чернігівського відділення Токмацької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, що є порушенням вимог ч.3 ст.24 КЗпП України.
13. На підставі висновків акту перевірки 13.10.2016 ГУ Держпраці у Запорізькій області складено протокол про адміністративне правопорушення №08-30-0890-0342.
14. 11.11.2016 прийнято постанову №64, якою на позивача накладено штраф в розмірі 43500 грн за вчинення правопорушення, передбаченого абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.
15. Позивач з постановою не погодився і звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
16. Позивач вважає, шо не відповідають дійсності твердження відповідача про те, що громадянка ОСОБА_2 в період з лютого 2015 року по січень 2016 року перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 . У цей час вона доглядала за новонародженою дитиною та з об`єктивних підстав не могла працювати у позивача.
Також позивач посилався на порушення відповідачем порядку прийняття рішення за результатами розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, оскільки його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду матеріалів перевірки, що позбавило позивача права на надання пояснень та заперечень з приводу виявлених в акті перевірки порушень.
17. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що громадянка ОСОБА_2 виконувала обов`язки продавця непродовольчих товарів (продаж кормів для сільськогосподарських тварин) у магазині, належному ОСОБА_1, без укладення трудового договору, що є порушенням вимог п.6 ст.24, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України. Зазначене зумовило притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю, у зв`язку з чим вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що штраф накладено з порушенням встановленого порядку, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови від 11.11.2016 №64.
19. Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками та заначив, що оскільки постановою суду у справі про адміністративний проступок встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушенні (ч.3 ст.41 КУпАП) суть якого полягає у фактичному допуску ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (контракту), то при розгляді цієї справи відсутні підстави для доведеності зазначених обставин.
20.
Розгляд справи було відкладено на 11.11.2016, у зв`язку з чим на адресу позивача направлено відповідне повідомлення, яке останнім отримано 10.11.2016. Позивач мав об`єктивну можливість скористатися правами, якими наділена особа, відносно якої розглядається справа. Отже, права позивача на участь у розгляді справи відносно нього не порушено.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Позивач не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції та вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також було допущено порушення норм матеріального та процесуального права з огляду на таке:
22. Як і в позовній заяві, позивач покликається на порушення відповідачем порядку прийняття рішення за результатами розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, оскільки його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду матеріалів перевірки, що позбавило позивача права на надання пояснень та заперечень з приводу виявлених в акті перевірки порушень.
23. Також позивач зазначає про відсутність порушень з його боку, адже ОСОБА_2 в період з лютого 2015 по січень 2016 не працювала, адже на її утриманні перебувала грудна дитина.
24. Доводи касаційної скарги є аналогічними заявленим в першій та апеляційній інстанціях.
25. 07.11.2018 надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що діяв відповідно до Порядку №509, повідомив позивача про відкладення розгляду справи на 11.11.2016 листом від 04.11.2016 №08/03.5-06/4931. Позивач отримав цього листа 10.11.2016.
Постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 11.01.2017 встановлено, що діяння ОСОБА_1, які кваліфікується за ч.3 ст.41 КУпАП, полягають у фактичному допуску гр.. ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (контракту). ОСОБА_1 . Його визнано винним у скоєнні правопорушення.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву та дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з таких мотивів.
27. Основним доводом касаційної скарги є неналежне повідомлення відповідачем позивача про розгляд справи про накладення штрафу.
28. Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
29. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі - Порядок № 509).
30. Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
31. Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
32. Згідно з п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
33. Одним із ключових питань у справі та головним аргументом касаційної скарги є виконання відповідачем пункту 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.
34. У постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №813/3415/18 викладена наступна правова позиція:
" 32. Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
33. Насамперед, Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 223380 грн., який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
34. Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
35. Положення п. 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
36. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
37. Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
38. З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
39. Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
40. З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
41. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
42. Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.
43. Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною".
35. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що повідомлення про відкладення розгляду справи на 11.11.2016 отримано позивачем 10.11.2016, тобто позивач був поінформований за день до призначеного розгляду його справи і мав можливість з`явитися та надавати відповідні пояснення або клопотати про відкладення розгляду справи. Однак позивач не вживав розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
36. Крім того, Суд зауважує, що обов`язок повідомити про розгляд справи пов`язаний саме з реалізацією права на захист та можливості взяти участь в засіданні, висловити заперечення, надати докази.
37. При цьому позивач не надав суду жодних доказів, які б поставили під сумнів висновки відповідача про вчинення порушення, покликається виключно на порушення процедури його повідомлення про розгляд справи та неможливість виконання роботи ОСОБА_2 через утримання грудної дитини.
38. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку, що самого лише покликання на порушення процедури повідомлення про час та місце розгляду справи недостатньо для визнання постанови протиправною.
39. Позивач не надав доказів та не спростував висновки суду апеляційної інстанції про те, що постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 11.01.2017, яка набрала законної сили, встановлено, що діяння ОСОБА_1, які кваліфікується за ч.3 ст.41 КУпАП, полягають у фактичному допуску гр. ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
40. Також Суд вважає необхідним зазначити, що до цієї справи не застосовується висновок Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду (постанова від 22.12.2020 у справі №260/1743/19) щодо неможливості одночасного притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст.41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу "non bis in idem" з огляду на те, що постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 11.01.2017 у справі № 329/1203/16-п було встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушенні (ч.3 ст.41 КУпАП), але не притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку із закінченням строків.
41. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
42. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
43. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
44. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
45. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.
46. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
47. З огляду на результат перегляду справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -