ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №440/2826/20
адміністративне провадження № К/9901/7582/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 (суддя Клочко К.І.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021 (колегія у складі суддів Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М., Калиновського В.А.)
у справі № 440/2826/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа - Полтавський обласний військовий комісаріат
про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 03.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 11 протоколу №41 від 13.03.2020 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні ) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, як інваліду 3 групи з 12.12.2019, інвалідність якого настала внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на перше січня календарного року, з урахуванням раніше виплаченої суми та вжити заходів до її виплати.
2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2021 позов задоволено.
3. 04.03.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на вказані судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2021 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач призваний на службу до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 21.07.2014 № 607 "Про часткову мобілізацію", що підтверджено записами у військовому квитку.
6. У період з 25.08.2014 по 29.08.2014 позивач брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджено копією довідки військової частини В6250 від 21.07.2015 №4/4385.
7. 27.08.2014 під час виконання бойового завдання у зоні проведення АТО та обстрілу артилерійським вогнем з боку терористичних угрупувань отримав травму: баротравму правого вуха, що підтверджено копією довідки військової частини А0501 від 15.09.2019 № 0501/18/970 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
8. Відповідно до копії витягу із протоколу засідання Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців (протокол № 479 від 01.11.2019) підтверджено, що отримане позивачем захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини.
9. 15.07.2015 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії ВМ-1 №000921 від 15.07.2015.
10. У зв`язку із встановленням ступеня втрати працездатності позивачу виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 21315,00 гривень.
11. В 2019 році Полтавською обласною транспортно-радіологічною МСЕК проведено огляд позивача за результатами якого позивачу вперше встановлена ІІІ група інвалідності з 12.12.2019, причина інвалідності: травма, яка пов`язана із захистом Батьківщини.
12. 03.02.2020 позивач звернувся до Кобеляцького РВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, до якої додав копії: паспорта, ідентифікаційного коду, військового квитка, посвідчення УБД, довідки про безпосередню участь в АТО, довідки МСЕК, довідки про обставини травми, витягу з протоколу ВЛК.
13. Листом від 06.02.2020 № 12/385 заяву позивача разом із приєднаними до неї документами надіслано до Департаменту фінансів Міноборони разом з висновком, що позивач не має права на отримання зазначеної грошової допомоги.
14. Рішенням комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 13.03.2020 № 41 (пункт 11), відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги солдату в запасі позивачу, з тих підстав, що групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Зазначене рішення відповідач обґрунтував посиланням на приписи абзацу другого пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" та зазначив, що 15.07.2015 під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що сталась 27.08.2014, а 12.12.2019 під час огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок цієї ж причини.
15. Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
16. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що вперше третю групу інвалідності внаслідок травми, що пов`язана із виконання обов`язків військової служби, йому встановлено з 12.12.2019, а тому саме із цієї дати він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
17. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення, оформленого протоколом від 13.03.2020 № 41 про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що в силу статті 58 Конституції України, норма Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 01.01.2017 не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме встановлення первинно групи інвалідності (після встановлення відсотка втрати працездатності) за часовий проміжок з 2015 по 2017 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача, починаючи з 12.12.2019 і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.
19. Таким чином, за висновком суду першої інстанції, позивач має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, відповідно до Постанови № 975 та статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого встановлена вперше з 12.12.2019, внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2019.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права.
21. Скаржник наголошує на тому, що між встановленням позивачу ступеня втрати працездатності та встановленням ІІІ групи інвалідності минуло більше двох років, тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
22. Відповідач також посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ.
23. Крім того, скаржник зазначає про те, що зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, є формою втручання в дискреційні повноваження Міністерства оборони України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
24. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.