ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 826/10488/17
адміністративне провадження № К/9901/61460/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стародуба О.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "П`ятихатська" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року (колегія суддів: Смолій І.В., Григорович П.О., Каракашьян С.К.) та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2018 року (колегія суддів: Карпушова О.В., Губська Л.В., Епель О.В.) у справі № 826/10488/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "П`ятихатська" до Національного банку України, треті особи - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нові Технології", про визнання протиправним та нечинним (скасування) рішення,
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "П`ятихатська" звернулося до суду з позовом до Національного банку України, третя особа Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", про визнання протиправним та нечинним рішення № 45-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення відповідача є протиправним, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 та Вищого адміністративного суду України від 20.07.2017, у справі № 826/6665/16 визнано протиправною та скасовано постанову Національного банку України від 05.04.2016 № 234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних". Як наслідок, рішення відповідача про відкликання банківської ліцензії є також протиправним. Позивач зазначив, що спірне рішення відповідача порушує його права щодо вільного володіння, користування та розпорядження грошовими коштами у розмірі 30818332 грн.16коп., які знаходяться на поточному рахунку ПАТ "КБ "Хрещатик".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018, у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги посилаються на те, що суди дійшли помилкового висновку про відсутність права на звернення з цим позовом, оскільки позивач охоплюється наглядовою діяльністю Національного банку України, так як у позивача відкритий банківський рахунок у ПАТ "КБ "Хрещатик" та на момент відкликання банківської ліцензії на рахунку перебували значні кошти.
Вказує, що рішення порушує права та інтереси позивача, що призвело до того, що ПАТ "ВБР" не проводить жодних операцій по рахунках позивача, відкритих у цьому банку, на яких фактично заблоковані кошти у розмірі 821505,97 грн. і 2153,68 дол. США.
Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2018 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач та третя особа Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ТОВ "Агрофірма П`ятихатська" та ПАТ "КБ "Хрещатик" в особі Кіровоградського регіонального відділення 06.07.2015 уклали договір НОМЕР_2 банківського рахунку юридичної особи, на виконання умов якого банком був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Постановою Правління Національного банку від 04.04.2016 № 231/БТ "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії проблемних" ПАТ "КБ "Хрещатик" віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.
05.04.2016 постановою Правління Національного банку України № 234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних", якою постанову від 04.04.2016 № 231/БТ визнано такою, що втратила чинність.
В той же день виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Станом на 06.04.2016 на банкіському рахунку ТОВ "Агрофірма П`ятихатська" НОМЕР_2 залишок коштів становив 30808300грн.60коп., що підтверджено довідкою банку від 07.06.2016.
02.06.2016 Правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 45-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик".
27.09.2016 директор департаменту ліквідаційних процедур ПАТ "Хрещатик" листом №2-3/3/9391 повідомив ТОВ "Агрофірма П`ятихатська" про визнання кредиторських вимог позивача від 22.06.2016 на загальну суму 30818332,16 грн.
Вважаючи відкликання банківської ліцензії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вказав, що позивач - клієнт банку, не є власником істотної участі в банку, не володіє великим (значним, істотним) пакетом акцій, що надає їй основоположний, вирішальний ступінь впливу на діяльність банку, не може бути визнана особою, що вправі звертатись до суду у зв`язку із втручанням органів державної влади в особі НБУ та Фонду у її суб`єктивні майнові права.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено право на звернення до суду і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Основного Закону). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України та ст.ст. 2, 5 КАС України.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.
Статтею 79 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ (далі - Закон № 2121-ІІІ) передбачено, що банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.
Національний банк України має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки Національний банк України має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов`язані подавати Національному банку України затребувану інформацію у визначений ним строк. До осіб, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України, належать власники істотної участі у банку та учасники банківських груп (ч.ч. 1, 2 ст. 72 Закону № 2121-ІІІ).
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що відповідно до Закону №2121-ІІІ, до суб`єктів оскарження рішень та дій НБУ, крім банків, віднесено й "інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ". При цьому, норма ст. 79 Закону № 2121-ІІІ сформульована у загальному вигляді, як наділення таких суб`єктів правом на оскарження рішень НБУ, без конкретизації предмета оскарження. У цій нормі не міститься жодних застережень щодо можливості оскарження такими особами лише рішень НБУ, які прямо адресовані цим особам.
Таким чином, положення ст. 79 Закону № 2121-ІІІ поширюються на відносини та випадки, коли рішеннями НБУ порушуються права та законні інтереси також й інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ.
Згідно ч. 2, 3 ст. 55 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.
Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземн