УХВАЛА
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 578/789/19
провадження № 13-210зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаБританчука В.В.,
суддів: Власова Ю.Л., Григор`євої І.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Крет Г.Р., Катеринчук Л.Й., Лобойка Л.М., Пількова К.М., Пророка В.В., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Сімоненко В.М., Ткача І.В., Штелик С.П.
перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку Зарічного районного суду м. Сум від 16 червня 2020 року, ухвали Сумського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року та постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ККС) від 21 квітня 2021 року і
встановила:
Як убачається з заяви, вироком Зарічного районного суду м. Сум від 16 червня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115, пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) з застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року вирок залишено без змін.
Постановою ККС ВС від 21 квітня 2021 року зазначені судові рішення залишено без зміни.
До Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) надійшла заява засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вищевказаних судових рішень. Посилаючись на визнання Конституційним Судом України у Рішенні від 16 вересня 2021 року № 6-р (ІІ)2021 неконституційними деяких положень ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК, засуджений просить скасувати рішення судів усіх інстанцій щодо нього і постановити вирок з урахуванням рішення Конституційного Суду України. Заявник зазначає, що призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі без подальшої можливості звільнення не відповідає Конституції України.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата дійшла таких висновків.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) установлення неконституційності окремих положень закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних приписів при вирішенні конкретної справи.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов`язком Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
Тому виконання вищевказаних приписів Конституційного Суду України має бути здійснено шляхом внесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид покарання, як довічне позбавлення волі.
Крім того, згідно з положеннями розділу VIII КПК зазначені питання вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
З огляду на викладене Велика Палата не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами оспорюваних судових рішень.
Таким чином, Велика Палата дійшла висновку, що у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_1 необхідно відмовити, а заяву - повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду