У Х В А Л А
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 766/4086/20
провадження № 14-174зц21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Штелик С. П.,
суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
перевіривши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, про перегляд постанови Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, ухвали Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, постанови Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, ухвали судді Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" (далі - МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона") про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Зобов`язано МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" переоформити особистий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_3 (адреса споживача - АДРЕСА_1 ) на нового власника - ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні Херсонського міського суду Херсонської області від 26 лютого 2021 року задоволено частково.
Виправлено описку в резолютивній частині рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 лютого 2021 року, а саме постановлено вважати правильним прізвищем особи, на ім`я якої відкрито особовий рахунок - ОСОБА_3 . У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2021 року (апеляційне провадження № 22-ц/819/899/21) апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 лютого 2021 року залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції без змін.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2021 року (апеляційне провадження № 22-ц/819/900/21) апеляційні скарги ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2, на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 березня 2021 року задоволено частково. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 березня 2021 року в частині відмови у внесенні виправлень у резолютивну частину рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 лютого 2021 року щодо адреси споживача скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Виправлено описку в резолютивній частині рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 лютого 2021 року, а саме ухвалено вважати правильною адресу споживача - АДРЕСА_2 . В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2021 року (апеляційне провадження № 22-з/819/85/21) заяву ОСОБА_1, подану його представником - ОСОБА_2, про виправлення описки задоволено. Виправлено описку, допущену у мотивувальній частині постанови Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2021 року та зазначено правильний номер особового рахунку споживача, відкритого на первісного власника ОСОБА_3 - НОМЕР_1, замість помилково зазначеного - НОМЕР_2 .
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2021 року (апеляційне провадження № 22-з/819/86/21) у задоволенні заяви ОСОБА_1, поданої його представником - ОСОБА_2, про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
У липні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2, на постанову Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2021 року (апеляційне провадження № 22-ц/819/899/21).
Крім того, 26 липня 2021 року до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2, на постанову Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2021 року (апеляційне провадження № 22-ц/819/900/21), ухвали Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2021 року (апеляційні провадження № 22-з/819/85/21, № 22-з/819/86/21).
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2, залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявникам надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, із обов`язковим зазначенням у ній: судових рішень, що оскаржуються заявником та чітко викладених вимог касаційної скарги, які узгоджуються із повноваженнями суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК України; подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та докази поважності причин його пропуску; уточнити касаційну скаргу, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та направити на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2, на постанову Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2021 року та ухвали Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до МКП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" про захист прав споживача шляхом зобов`язання вчинити певні дії визнано неподаною та повернуто заявникам.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2, про виправлення описки в ухвалах Верховного Суду від 29 липня 2021 року та від 27 серпня 2021 року задоволено. Виправлено описку, допущену в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2021 року та від 27 серпня 2021 року, зазначивши замість помилкового "(апеляційне провадження № 22-ц/819/900/21)" правильно "(апеляційне провадження № 22-ц/819/899/21)". Виправлено описку, допущену в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 серпня 2021 року, зазначивши замість помилкового "вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року заявником не виконано" правильно "вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2021 року заявником не виконано".
23 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, звернулася до Великої Палати Верховного Суду із заявою, в якій просить прийняти рішення щодо передачі Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду матеріалів касаційної скарги у цивільній справі № 766/4086/20 на розгляд до Великої Палати Верховного Суду. До заяви додано касаційну скаргу на ухвалу Верховного Суду у складів Касаційного цивільного суду від 29 липня 2021 року, ухвалу Верховного Суду у складів Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року, постанову Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2021 року (провадження № 22-ц/819/899/21), ухвалу Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2021 року (провадження № 22-з/819/86/21).
Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши матеріали заяви, зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
Вичерпний перелік підстав для передання справи, яка розглядається у касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таке передання згідно зі статтями 403 і 404 цього кодексу вирішує Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою від 27 серпня 2021 року визнав неподаною касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2, на постанову Херсонського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, ухвали Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2021 року та на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 526/2368/18 не передавав.
В ухвалі від 27 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії судді Касаційного цивільного суду вказав, що вона оскарженню не підлягає та роз`яснив, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
З огляду на вказане у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження для розгляду заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, а тому в її прийнятті необхідно відмовити і з доданими до неї матеріалами повернути заявнику.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" ("Zand v. Austria", заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Sokurenko and Strygun v. Ukraine", заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36).
"Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 16 червня 2001 року, заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, що порушується сама сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує "легітимну мету", і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" ("Ashingdane v. The United Kingdom") від 28 травня 1985 року, заява № 8225/78, § 57; рішення у справі "Файєд проти Сполученого Королівства" ("Fayed v. The United Kingdom") від 21 вересня 1980 року, заява № 17101/90, § 65).
Відмова у прийнятті до розгляду заяви не може підтверджувати порушення права ОСОБА_1 на доступ до суду, адже він має можливість реалізувати право на подання касаційної скарги до Верховного Суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (див. mutatis mutandis рішення у справі "Світлана Науменко проти України" ("Svetlana Naumenko v. Ukraine") від 9 листопада 2004 року, заява № 41984/98, § 53).
Звернення з заявою про перегляд судового рішення касаційного суду, яке в силу прямої вказівки закону не можна оскаржити, ставить під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata).
Керуючись статтями 6, 19 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції, Велика Палата Верховного Суду