УХВАЛА
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 127/28775/18
провадження № 13-199зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Крет Г. Р.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А.,
Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Верховного Суду АР Крим від 05 червня 1998 року і
встановила:
Вироком Верховного Суду АР Крим від 05 червня 1998 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 05 листопада 1998 року, ОСОБА_1 було засуджено за ст. 69, пунктами "а", "г", "е", "і" ст. 93, ч. 3 ст. 142, ч. 1 ст. 222 Кримінального кодексу України 1960 року із застосуванням ст. 42 цього Кодексу до смертної кари з конфіскацією майна. Ухвалою Верховного Суду АР Крим від 14 червня 2000 року покарання у виді смертної кари ОСОБА_1 замінено на довічне позбавлення волі.
Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-(ІІ)/2021, засуджений ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд вироку Верховного Суду АР Крим за виключними обставинами. На думку заявника, визнання неконституційними окремих положень статей 81, 82 Кримінального кодексу України (далі - КК) є підставою для заміни призначеного йому заходу примусу на позбавлення волі на певний строк. Також ОСОБА_1 просить звільнити його від відбування покарання у зв`язку з відбуттям строку.
Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК установлення неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних норм при вирішенні конкретної справи.
Конституційний Суд України рішенням свого Другого сенату від 16 вересня
2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнав такими, що не відповідають Основному Закону України, положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК через неможливість їх застосування до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі. Верховну Раду України було зобов`язано невідкладно привести вказані статті КК у відповідність до Конституції України, зокрема, законодавчо унормувати порядок заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням та порядок застосування умовно-дострокового звільнення від його відбування.
Отже, виконання приписів Конституційного Суду України, відображених у рішенні, на яке посилається засуджений, насамперед повинно бути здійснено шляхом унесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид заходу примусу, як довічне позбавлення волі.
Удосконалення нормативно-правових актів є прерогативою законодавчої влади і не належать до повноважень суду будь-якої інстанції. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, повноваженнями якої охоплюється внесення змін до чинного законодавства України.
Крім того, питання про умовно-дострокове звільнення осіб від відбування призначеного покарання та заміна його невідбутої частини більш м`яким вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК, тобто місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
З огляду на викладене Велика Палата не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами оспорюваного судового рішення.
Таким чином, у відкритті провадження за зверненням засудженого
ОСОБА_1 слід відмовити, а заяву - повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду