Постанова
Іменем України
25 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 686/27099/20
провадження № 61-6880ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Сьомого апеляційного адміністративного суду,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого
2021 року у складі судді Стефанишин С. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Гринчука Р. С., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Сьомого апеляційного адміністративного суду, в якому просив стягнути з відповідача 13 000 000 000,0 грн на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Позовну заяву мотивував тим, що йому моральної шкоди йому заподіяно
у зв`язку з невиконанням Державою Україна рішень Верховного Суду України
та Верховного Суду у справі № 2270/14181/11, що мало місце у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмови Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов`язавши Центрально-західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (далі - Центрально-західне МУ МЮ) та Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (далі -
УДМС України в Хмельницькій області) у період з 06 жовтня 2020 року
до 31 жовтня 2020 року включно подати звіти про виконання судового рішення (ухвала від 12 жовтня 2020 року).
Позивач указував, що моральна шкода полягає у моральних стражданнях, які він переніс під час тривалого очікування на виконання рішення суду та повернення його приватної власності у вигляді паспортної книжечки, розчарування в системі органів державної влади Держави Україна, додаткове психологічне напруження під час спілкування з державним виконавцем, працівниками органів Міністерства внутрішніх справ та міграційної служби. Активне невиконання рішення суду викликало у нього почуття тривоги, страху і занепокоєння за своє психологічне здоров`я та часткову втрату стресостійкості.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 12 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про недоведеність позовних вимог щодо незаконності рішень, дій та вчинення бездіяльності органами державної влади, отже і відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Суд зазначив, що сам по собі факт прийняття адміністративним судом процесуального рішення щодо залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду чи без задоволення не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав про її відшкодування. Посилання на незаконність дій та відмову Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконання рішення суду не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування статей 1166, 1167, 1176, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладеного у постановах Верховного Суду
від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц (провадження № 61-2986св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження
№ 61-18697св18), від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18 (провадження № 61-3491св19), у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року
у справі № 6-501цс17.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/27099/20, витребувано її з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся
до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою про зобов`язання Центрально-західного МУ МЮ та УДМС України в Хмельницькій області у строк до 20 жовтня 2020 року подати звіт про виконання судового рішення у справі
№ 2270/14181/11.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня
2020 року заяву ОСОБА_1 щодо Центрально-західного МУ МЮ про подання звіту про виконання судового рішення у справі № 2270/14181/11 повернуто заявнику без розгляду. Заяву ОСОБА_1 щодо УДМС України в Хмельницькій області про подання звіту про виконання судового рішення у справі
№ 2270/14181/11 залишено без задоволення.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.