Постанова
Іменем України
25 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 2-4946/11
провадження № 61-7922св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс"
заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2021 року
у складі судді Федоріщева С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі - ТОВ "Діджи Фінанс") звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Заява обґрунтована тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2011 року задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
від 02 серпня 2007 року № 464/ФКВ-07.
02 жовтня 2020 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір № 2307/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за указаним кредитним договором, укладеним з ПАТ "Дельта Банк".
Тому заявник просив замінити первісного позивача (стягувача) ПАТ "Дельта Банк" за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-4946/11 за позовом
ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за кредитним договором, на його правонаступника ТОВ "Діджи Фінанс".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду
від 13 квітня 2021 року, заяву задоволено.
Замінено первісного позивача (стягувача) ПАТ "Дельта Банк" за виконавчими листами, виданими на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2011 року у цивільній справі № 2-4946/11
за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до ПАТ "Дельта Банк" про розірвання кредитного договору, на правонаступника ТОВ "Діджи Фінанс".
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заявником надано достатні докази для наявності підстав для заміни сторони виконавчого провадження - стягувача з ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника - ТОВ "Діджи Фінанс".
Узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу
у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дали належної оцінки доказам, не звернули увагу на те, що ПАТ "Дельта Банк" не передавало прав вимоги до ОСОБА_1 . Крім того, заява про заміну сторони виконавчого провадження неналежним чином оформлена, суд першої інстанції, на підставі частини четвертої 183 ЦПК України, мав її заявнику без розгляду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 752/1489/18, витребувано її з Голосіївського районного суду м. Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" суму заборгованості за кредитним договором від 02 серпня 2007 року № 464/ФКВ-087 у розмірі 3 060 292,69 грн та судові витрати у розмірі 1 820,00 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк" про розірвання кредитного договору відмовлено.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 2017 року ПАТ "Дельта Банк" видано дублікати виконавчих листів та поновлено строки для пред`явлення їх до виконання.
02 жовтня 2020 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір № 2307/К про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за указаним кредитним договором, укладеним з ПАТ "Дельта Банк".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі
за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора
у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону
її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Аналогічні приписи містяться у частині п`ятій статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора
в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні
в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України
від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі)
її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення,
не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права
на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду
та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача
у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня
2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18),
від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження
№ 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 06 серпня 2020 року у справі
№ 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20).
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано про те, що вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити
з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
Судами встановлено, що ТОВ "Діджи Фінанс" набуло всіх прав кредитора
за зобов`язаннями ОСОБА_1 за договором кредиту від 02 серпня 2007 року № 464/ФКВ-07.
Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
Доводи касаційної скарги щодо неналежного оформлення заяви про заміну сторони виконавчого провадження, колегія суддів спростовує, оскільки повернення заяви ТОВ "Діджи Фінанс" про заміну стягувача без розгляду
з підстав, передбачених частиною четвертою 183 ЦПК України, очевидно було
б проявом надмірного формалізму та призвело б до порушення права заявника на справедливий суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду.
Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться
до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.