Постанова
Іменем України
25 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 757/37817/15
провадження № 61-5645св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі -
ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення коштів.
Позов обґрунтований тим, що 03 січня 2014 року між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено угоду банківського вкладу про розміщення грошових коштів у розмірі 13 000,00 дол. США строком до 03 липня 2014 року,
на виконання якої позивач підписав заяву № SAMDNWFD0070050688700 вклад "Стандарт".
Позивач зазначив, що переказ грошових коштів на депозитний рахунок він здійснив через автоматизовану систему Інтернет-банкінгу "Приват-24".
Після спливу строку дії банківського договору, гроші з рахунку він зняти не зміг,
у зв`язку з тим, що всі відділення банку Автономної Республіки Крим (далі - АРК) закриті згідно з розпорядженням Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 з огляду на окупацію цієї території.
16 грудня 2014 року він звернувся до банку з письмовою заявою про видачу грошових коштів, проте банк відмовив у задоволенні заяви, посилаючись
на неможливість видачі коштів у зв`язку із припиненням діяльності структурних підрозділів ПАТ КБ "ПриватБанк" на окупованій території АРК. Відповідач
не виконав договірні зобов`язання зі своєчасного повернення банківського вкладу, виплати нарахованих процентів.
Позивач просив суд стягнути з відповідача 13 585,00 дол. США - кошти
за договором банківського вкладу та нараховані проценти за користування коштами; 10 766,14 грн - три проценти річних від простроченої суми боргу;
166 507,49 грн - інфляційні збитки; 1 657,50 дол. США - проценти
за користування грошовими коштами за період з 04 липня 2014 року
до 04 жовтня 2015 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року позов задоволено. Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за банківським вкладом у розмірі 13 585 дол. США, що еквівалентно 296 424,70 грн; три проценти річних - 10 766,14 грн; інфляційні збитки -166 507,49 грн; проценти за користування банківським вкладом -
1 657,50 дол. США, що еквівалентно 36 166,65 грн. Стягнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" в дохід держави судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч нормам цивільного законодавства відповідач не повернув позивачу суму вкладу разом
із нарахованими процентами, чим порушив умови банківського вкладу та право позивача вільно розпоряджатися власними коштами.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року в частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 процентів
за користування банківським вкладом у розмірі 1 657,50 дол. США,
що еквівалентно 36 166,65 грн, трьох процентів річних - 10 766,14 грн, інфляційних збитків - 166 507,49 грн, стягнення судового збору скасовано
та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення інфляційних втрат відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення відсотків
за користування банківським вкладом та 3% річних задоволено частково.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 проценти
за користування банківським вкладом 633,51 дол. США, три проценти річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України 323,80 дол. США.
Вирішено питання судових витрат.
В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення
з відповідача грошових коштів за депозитним договором
№ SAMDNWFD0070050688700. Разом з тим, суд першої інстанції не правильно визначив розмір відсотків, оскільки у разі неналежного виконання договору банківського вкладу і неповернення та (або) затримки у поверненні, за період часу коли договір вже є розірваним на вимогу вкладника, банк повинен нарахувати та виплатити клієнту проценти у розмірі, що звичайно сплачуються банком за вкладом "на вимогу" ("до запитання") та 3 % річних відповідно
до частини другої статті статі 625 ЦК України з 19 грудня 2014 року по 04 жовтня 2015 року.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог
та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довів наявності грошових коштів на рахунку в банку, оскільки не надав оригіналу квитанції (або інший касовий документ) на підтвердження факту зарахування коштів на депозитний рахунок.
Також судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1286цс16.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/37817/15, витребувано її з Печерського районного суду м. Києва та зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
03 січня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "Приватбанк" укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070050688700 вклад "Стандарт" із сумою вкладу 13 000,00 дол. США, строком до 03 липня 2014 року включно, зі сплатою 9% річних.
Укладення вказаного договору банківського вкладу між позивачем
та відповідачем та переказ грошових коштів на депозитний рахунок було здійснено з використанням технології дистанційного відкриття рахунків депозиту через систему Приват24 у порядку, передбаченому Правилами інтернет-банкінгу Приват-24 з ідентифікацією за мобільним телефоном позивача на умовах та порядку, розробленими та запропонованими в системі послуг
АТ КБ "Приватбанк".
На підтвердження факту існування договірних відносин позивачем надано
до суду першої інстанції оригінал заяви № SAMDNWFD0070050688700
на розміщення вкладу "Стандарт", яка за клопотанням представника позивача долучено судом апеляційної інстанції до матеріалів справи (а. с. 167, т. 2).
Відповідно до заяви № SAMDNWFD0070050688700 від 03 січня 2014 року залишок на вкладі на 03 січня 2014 року 13 000 USD (тринадцять тисяч доларів) та банк відкриває особовий рахунок № НОМЕР_1, на який зараховується вклад.
Грошових коштів у сумі 13 000,00 дол. США були перераховані з одного депозитного рахунку позивача, відкритого у АТ КБ "ПриватБанк" на рахунок
№ НОМЕР_1, відкритий у цьому ж банку.
Відповідно до довідки Кримського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" у м. Сімферополь від 09 травня 2014 року № 24562911, у якій зазначено перелік рахунків, відкритих в ПАТ КБ "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1, серед яких № НОМЕР_2 Стандарт, строк - 6 місяців, дата оформлення 03 січня 2014 року, валюта рахунку - USD, сума коштів на рахунку - 13 290,58. Копія вказаної довідки посвідчена адвокатом.
19 серпня 2014 року ОСОБА_1 на його звернення від 30 травня 2014 року щодо переведення всіх його активів та рахунків, відкритих на території АР Крим, на обслуговування до міста Одеси, ПАТ КБ "Приватбанк" було надано відповідь про відмову у вчиненні зазначених дій з огляду на те, що відповідно
до постанови Правління Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 ПАТ КБ "Приватбанк" припиняє подальшу діяльність на території АР Крим.
Також позивачем надано до суду другий примірник його заяви про повернення банківського вкладу від 16 грудня 2014 року, на заяві є відтиск штампу вхідної кореспонденції "ПАТ КБ "ПриватБанк", 16 грудня 2014, вхід. № 6731". При цьому в заяві ОСОБА_1 зазначив, що з 21 травня 2014 року його місце проживання зареєстроване у м. Одесі (а. с. 66, т. 1, а. с. 170, т. 2).
На вказану заяву 18 грудня 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" надано відповідь про неможливість видати грошові кошти, наявні на депозитному вкладі ОСОБА_1 № SAMDNWFD0070050688700, що оформлений на території АРК,
з посиланням на припинення діяльності ПАТ КБ "ПриватБанк" на території АРК та положення статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.