Постанова
Іменем України
25 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 202/3587/18
провадження № 61-3165св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13 лютого 2020 року у складі судді Бєльченко Л. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., про визнання договору дарування недійсним внаслідок його удаваності, визнання укладеним договору купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 18 червня 2010 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, під час якого 10 квітня 2012 року придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Вказувала, що лише 02 лютого 2018 року дізналась, що придбана ними нерухомість набута ОСОБА_5 у власність не за договором купівлі-продажу, а на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_3 .
Вважає, що зазначений договір дарування є удаваним правочином, укладений з метою уникнення сплати податку та з метою позбавлення її можливості претендувати на частину спірної квартири.
Посилаючись на наведене, просила:
- визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 10 квітня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 й посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. за реєстраційним номером 1603, удаваним правочином;
- визнати, що 10 квітня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ;
- визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- провести поділ квартири АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на 1/2 її частину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська
від 13 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13 лютого 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 лютого 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий судовий розгляд.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16, постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 726/859/14, від 08 лютого 2021 року у справі № 755/11208/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: суд встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів; справу розглянуто за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Крім того, апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду її розгляду.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_2 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13 лютого 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Індустріального районного суду міста Дніпропетровська цивільну справу № 202/3587/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним внаслідок його удаваності, визнання укладеним договору купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна.
Обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18 червня 2010 року.
10 квітня 2012 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., за яким ОСОБА_2 набув у власність зазначене нерухоме майно.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивачка посилалась на те, що договір дарування є удаваним правочином та укладався з метою приховати договір купівлі-продажу нерухомого майна.
Межі та підстави касаційного перегляду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 є посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16, постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 726/859/14, від 08 лютого 2021 року у справі № 755/11208/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: суд встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів; справу розглянуто за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 5 частини першої статті 411, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.