ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/9843/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретар судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
позивача - Самарін А.С. Герман Д.О.
відповідача - Підгородецька О.Ю.,
третьої особи-1 - Кирей О.В.,
третьої особи-2 - не з`явився,
скаржника - Кирей О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 (судді: Куксов В.В. (головуючий), Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг"
до Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемано",
2. ОСОБА_2
про визнання недійсним наказу,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" (далі - ТОВ "Ренесанс Холдинг", Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство, Відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемано" (далі - ТОВ "Лемано", Третя особа-1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, Третя особа-2) про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України від 16.04.2019 № 1226/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та визнання недійсним акта приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемано" від 18.04.2019, на підставі якого ОСОБА_2 передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Лемано" майно (земельну ділянку та садовий будинок).
2.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що скарга подана до Міністерства з порушенням строку; розгляд скарги відбувся без зацікавлених осіб; у Міністерства відсутні повноваження для розгляду скарги на дії державних реєстраторів вчинені до 01.01.2016; скарга подана з порушенням строку.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "Лемано" та ОСОБА_2 .
2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі № 910/9843/19 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Міністерства винесений у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 910/9843/19 скасовано вищезазначене рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким задоволено позов. Визнано недійсним наказ Міністерства від 16.04.2019 № 1226/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційна інстанція посилаючись на правову позицію, яка викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/12868/16 та від 06.02.2019 у справі № 826/4906/17, виходила з того, що у Відповідача відсутні повноваження для розгляду скарги на дії державних реєстраторів, вчинені до 01.01.2016.
За висновками суду комісією були допущені істотні процедурні порушення при прийнятті оскаржуваного наказу, що є безумовною підставою для визнання його протиправним та скасування (відсутні докази повідомлення Позивача про засідання Комісії у спосіб, передбачений законодавством; заявником було порушено строк на подання скарги до Міністерства).
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Міністерство просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на неврахування господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 822/2239/17, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17 та від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19 та, як наслідок, прийняла рішення щодо похідної вимоги без розгляду вимоги щодо майнового права.
Також заявник стверджує, що відповідачем у даному спорі має бути визначена особа, яка безпосередньо порушила, на думку Позивача, його майнове право, а саме - ОСОБА_2, ТОВ "Лемано", ОСОБА_1 .
3.2. ТОВ "Ренесанс Холдинг" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
3.3. ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду, а справу направити на новий судовий розгляд.
Обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі № 21-446а14, від 21.04.2015 у справі № 21-135а15, від 21.04.2015 у справі № 6-26цс14 та постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/12868/17 та від 18.09.2019 у справі № 826/12479/14 (рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття рішення цим суб`єктом).
Також заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не залучили до участі у справі власника майна та не з`ясували чи правильний спосіб захисту свого порушеного права обрав Позивач.
3.4. У письмовий поясненнях на касаційну скаргу ТОВ "Ренесанс Холдинг" зазначає про відсутність підстав для залучення до участі у справі власників майна, оскільки у даному спорі не вирішується питання щодо позбавлення їх права власності.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників, дослідивши доводи наведені у касаційних скаргах, відзиві та поясненнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційна скарга Міністерства частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Відповідно до загальних засад господарського судочинства спором є юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, який виникає внаслідок порушення, невизнання охоронюваних законом прав та інтересів. При цьому, одним із способів вирішення такого спору є звернення до суду з відповідним позовом.
4.3. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
4.4. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
4.5. За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
4.6. Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
4.7. У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
4.8. Таким чином, за змістом вказаних норм правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.
4.9. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
4.10. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Відповідні правові висновки містяться в численних постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 18.08.2021 у справі № 910/6701/20 від 06.09.2021 у справі № 922/1381/20, від 12.10.2021 у справі № 906/89/20 тощо.
4.11. Отже, для правильного вирішення спору господарським судам попередніх інстанцій необхідно було з`ясувати, чи має місце порушення, невизнання або оспорювання Відповідачем прав Позивача з огляду на подані сторонами докази у системному зв`язку з предметом та підставами позову, а також чи буде захист таких прав ефективний за допомогою обраного Позивачем способу.
4.12. Однак, ані місцевий господарський суд, ані апеляційна інстанція, вищезазначеного не врахували, що, як наслідок призвело до передчасних висновків про наявність/відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
4.13. При цьому, судова колегія зазначає, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Подібні висновки, які є загальним алгоритмом судового розгляду спору, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17.
4.14. Так, у позовній заяві Позивачем визначено відповідачів, а саме - Міністерство, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемано" та ОСОБА_2 .
4.15. У подальшому, на виконання ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження, Позивач у заяві вказав на те, що належним відповідачем у справі має бути лише Міністерство, у зв`язку із чим просив виключити зі складу відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемано" та ОСОБА_2
4.16. За наслідками розгляду вищезазначеної заяви (ухвала Господарського суду міста Києва від 05.05.2021), суд установив, що відповідачем у даній справі є Міністерство. При цьому, суд дійшов висновку про необхідність залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемано" та ОСОБА_2 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов`язки.
4.17. Поряд з цим, у позовній заяві Позивач в порядку статей 50, 51 Господарського процесуального кодексу України просив залучити до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПАТ "Платинумбанк" та ОСОБА_7, оскільки їх право власності було змінено внаслідок відновлення реєстраційних дій.
4.18. Суд звертає увагу, що частиною першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
4.19. Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи до складу яких згідно із частиною першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження відносяться сторони та треті особи.
4.20. Існування статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі покликане забезпечити саме дотримання права на справедливий суд тих осіб, які не є позивачем чи відповідачем, однак рішення суду може вплинути на їх права чи обов`язки. Такий статус закріплено у статті 50 Господарського процесуального кодексу України.
4.21. Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
4.22. Судова колегія звертає увагу, що саме на суд покладено обов`язок визначити суб`єктний склад учасників спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі.
4.23. Проте, господарським судом першої інстанції в порушення статті 50 Господарського процесуального кодексу України не було розглянуто питання щодо залучення ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ПАТ "Платинумбанк" та ОСОБА_7, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
4.24. Наведені порушення залишені поза увагою і судом апеляційної інстанції, а тому прийняті судами обох інстанцій рішення є такими, що не відповідають закону, позаяк законним рішення є тоді коли його ухвалено відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
4.25. В такий спосіб, господарські суди попередніх інстанцій не з`ясували чи спрямовані вимоги Позивача безпосередньо на відновлення його прав, з огляду на те, що на момент звернення до суду він вже не був учасником спірних правовідносин (без залучення при цьому інших учасників спірних правовідносин), не встановили які саме права (інтереси) ТОВ "Ренесанс Холдинг" були порушені оспорюваним рішенням та/або не визнані чи оспорені іншими учасниками та чи призведе обраний Позивачем спосіб захисту безпосередньо до відновлення його прав.