ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 813/1863/18
адміністративне провадження № К/9901/14361/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В. Яковенка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Івченка М.В.
представника позивача Шуневич Т.П., Темника Б.Б.
представника відповідача Лаврука В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в касаційній інстанції справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Пліша М.А., суддів: Большакової О.О., Судової-Хомюк Н.М.)
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
1. У травні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Фірма "Нафтогазбуд" (далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, податковий орган), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2018 №0002521402, №0002511402, №0002491402 та рішення від 17.04.2018 за №0002501402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що згідно Ухвали Господарського суду Львівської області від 25.10.2012 року порушено провадження про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд", яке припинено ухвалою від 21.07.2014 року. Ухвалою від 25.12.2012 року введено в дію мораторій, протягом якого було заборонено нараховувати неустойку та фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань щодо сплати податків і зборів.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на підставі направлення від 03.03.2018 року №411, наказу Головного управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 22.02.2018 року проведена документальна планова виїзна перевірка Управління механізації №22 Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд". За наслідками перевірки органом фіскальної служби складено акт від 03.04.2018 року за №252/09-19-14-02/04751612 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Управління механізації №22 Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року (далі акт перевірки).
4. Перевіркою встановлено порушення:
- пп.168.1.2,168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 54527,58 грн.;
- ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату (несвоєчасного перерахування ) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 322225,30 грн.;
- п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, внаслідок порушення строків сплати земельного податку у сумі 84349,20 грн.
5. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято:
- Податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 року за №0002521402, згідно якого встановлено порушення позивачем строку сплати грошового зобов`язання з земельного податку юридичних осіб та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку сплати грошового зобов`язання на суму 75646,60 грн. контролюючим органом зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 15 129,32 грн.
- Податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 року за №0002511402, згідно якого встановлено порушення позивачем строку сплати грошового зобов`язання з земельного податку юридичних осіб та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку грошового зобов`язання на суму 17400,20 грн. контролюючим органом зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1840,02 грн.
- Податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 року за №0002491402, згідно якого встановлено порушення позивачем строку сплати грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку грошового зобов`язання на суму 54527,60 грн. контролюючим органом зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 10905,52 грн.
- Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.04.2018 року за №000251402, яким до платника податків застосовано штраф у розмірі 64445,06 грн. за період з 23.07.2013 року по 07.09.2016 року та нараховано пеню у розмірі 178700,70 грн.
6. Як убачається з матеріалів справи, після проведення документальної планової виїзної перевірки Управління механізації №22 Приватного акціонерного товариства "Фірма Нафтогазбуд" відповідач виніс податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 року за №0002521402, згідно з яким установлено порушення платником податків строку сплати грошового зобов`язання з земельного податку юридичних осіб суму 75646,60 грн. та штраф у розмірі 15129,32 грн. та податкове повідомлення рішення від 17.04.2018 року за №0002511402, згідно з яким установлено порушення строку позивачем сплати грошового зобов`язання з земельного податку юридичних осіб на суму 17400,20 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1840,02 грн.
7. Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати земельного податку за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року встановлено несвоєчасну сплату земельного податку в сумі 84349,20 грн. В акті перевірки наведено диференційовану сплату, згідно платіжних доручень по періодах виникнення заборгованості по сплаті земельного податку. Згідно з розрахунком земельного податку, Управління механізації №22 Приватного акціонерного товариства "Фірма "Нафтогазбуд" від 15.02.2017 року №9020244561 нараховано податок у сумі 3013,69 грн., термін сплати 30.01.2018 року.; від 29.09.2017 року №9199993753 нараховано податок у сумі 6027,27 грн., термін сплати 30.01.2018 року. Зазначені суми земельного податку за 2017 рік, платник сплатив 08.02.2018 року, згідно платіжного доручення №1786 на суму 9040,96 грн.
8. Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
10. Суд першої інстанції дійшов висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а що стосується зобов`язань боржника перед поточними кредиторами, то за цими зобов`язаннями згідно із загальним правилом, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органу як поточному кредиторові нараховувати податкові зобов`язання та штрафні (фінансові) санкції за невиконання податкових зобов`язань, що виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку.
11. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2019 постанову суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
11.1. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 17.04.2018 року №0002521402, №0002511402, №0002491402 та рішення від 17.04.2018 року за №0002501402 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
12. Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що заборона на нарахування неустойки тривала протягом дії періоду мораторію та поширювалась як на конкурсну заборгованість, що виникла до моменту порушення справи про банкрутство, так і на поточну заборгованість, що виникла після порушення справи про банкрутство.
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційні скарзі податковий орган, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року по справі № 813/1863/18.
14. Відповідач указує, що відповідно до частини 5 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
15. У відзиві на касаційну скаргу позивач указує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції винесене законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цього суду не спростовують.
V. Висновки Верховного Суду
16. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Відповідно до п.31.1 статті 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
18. Згідно з п.87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
19. Пункт 126.1. статті 126 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
20. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (у тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України).
21. Відповідно до п.287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
22. З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 54527,58 грн. за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року. Наслідком виявлення такої несвоєчасної сплати стало винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17.04.2018 року за №0002491402, згідно з яким установлено порушення позивачем строку сплати грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 54527,60 грн. та застосовано штраф у розмірі 10905,52 грн.
23. Протягом 2015 року сплачено позивачем до бюджету податку на загальну суму 82169,70 грн., в тому числі: 15.10.2015 року зараховано до бюджету 82000,00 грн. у рахунок погашення податкового боргу 30.11.2015 року зараховано до бюджету 169,70 грн. у рахунок погашення податкового боргу.
24. Згідно п.п.168.1.2 п.168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
25. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України.)
26. Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (п.176.2 статті 176 Податкового кодексу України.)
27. Що стосується рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.04.2018 року за №000251402, Суд зазначає наступне.
28. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.10 №2464-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464).
29. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
30. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений статтею 9 Закону №2464-VI.
31. Абзац перший частини сьомої цієї статті передбачає, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
32. Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
33. Статтею 10 Закону №2464-VI встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
34. Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
35. Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
36. Частина четверта статті 12 даного Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
37. Згідно з абзацем 2 частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).
38. У подальшому, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ внесені відповідні зміни до Закону № 2343-XII, у тому числі і до положень щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів.
39. Відповідно до статті 19 Закону № 2343-XII (в редакції чинній з 19 січня 2013 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина перша статті 19).
40. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (частина 3 статті 19).
41. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги поточних кредиторів (частина п`ята статті 19).
42. Як установлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2012 порушено провадження у справі №5015/4447/12 про банкрутство ПрАТ "Фірма "Нафтогазбуд", і відповідно з порушенням справи про банкрутство, одночасно, відповідно до вимог статті 12 попередньої редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі.
43. Підставою для винесення відповідачем спірного у справі рішення є сплата позивачем єдиного внеску за період з 23.07.2013 року по 07.09.2016 року з порушенням строку, встановленого чинним законодавством України.
44. Розглядаючи вказану адміністративну справу в касаційному порядку Верховний Суд ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №826/3106/18.
45. Як указано в наведеному судовому рішенні застосовані в цій справі правові норми, а саме статті 1 і 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, у їх системному зв`язку свідчать про те, що встановлена наведеними нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).
46. При цьому мораторій вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство, і стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.
47. Висновок щодо строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного відповідно до статті 12 Закону № 2343-ХІІ (у редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року), викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11.
48. Зокрема, за позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у вказаній справі, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом (параграф 6.10).
49. Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що правове регулювання застосування до боржника, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом, штрафних (фінансових) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) під час мораторію на задоволення вимог кредиторів з набранням чинності Законом № 4212-VI не змінилося.
50. Передбачена частиною четвертою статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) не може застосовуватися безстроково, оскільки це буде суперечити самому визначенню поняття мораторій на задоволення вимог кредиторів, наведеному у статті 1 цього Закону.
51. Доцільність такого застосування статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, полягає в тому, що саме поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, наведене в загальній частині Закону № 2343-ХІІ (статті 1 цього Закону), становить правову основу для застосування всіх інших норм цього Закону.
52. У зв`язку із зазначеним при застосуванні статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, обов`язковому врахуванню підлягає і стаття 1 цього Закону.
53. За такого правового регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
54. Такий правовий висновок сформульовано також Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 2340/4157/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.08.2018 №0096781309.
55. Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду.
56. Отже, ураховуючи те, що штрафні санкції оскаржуваним у справі рішенням застосовано до позивача за порушення строку виконання ним грошового зобов`язання, що виникло після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання такого рішення протиправним та його скасування.
57. Проте, Суд зазначає, що позивач у позовній заяві акцентував увагу на те, що контролюючий орган має право призначити проведення документальної перевірки за 1095 днів, що передують призначенню перевірки. Призначення контролюючим органом документальної перевірки поза межами вказаного строку є прямим порушенням норм податкового законодавства.
58. Так, пунктом 102.1 ст. 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
59. Верховний Суд зазначає судами під час розгляду справи не досліджено зміст позовних вимог стосовно право призначити проведення документальної перевірки за 1095 днів, що передують призначенню перевірки, та визначення розміру грошових зобов`язань, що позбавляє Суд можливості надати правову оцінку законності оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень.
60. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
61. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).
62. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
63. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
64. Повний текст постанови складано 27 жовтня 2021 року
65. Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -