ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 826/8130/16
адміністративне провадження № К/9901/67737/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 826/8130/16
за позовом Приватного підприємства "Будтранс Сервіс-М" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року
(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів: Кузьмишиної О.М. та Шелест С.Б.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2016 Приватне підприємство "Будтранс Сервіс-М" звернулося до суду з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати припис Державної служби геології та надр України від 18 березня 2016 року №349-14/06;
- стягнути на користь позивача судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 1378 грн.
2. Позовні вимоги мотивовані протиправністю призначення перевірки підприємства позивача, оскільки у відповідача відсутні підстави на проведення перевірки з огляду на дію мораторію.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 03 вересня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обмеження на проведення перевірок Держгеонадрами України було встановлено пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII і тривали вони протягом січня-червня 2015 року. Проте станом на дату прийняття оскарженого наказу строк дії цих обмежень завершився, підстав для їх застосування при здійсненні державного геологічного контролю протягом четвертого кварталу 2016 року вже немає.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 13 листопада 2018 року Шостий апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будтранс Сервіс-М" - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства "Будтранс Сервіс-М" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис Державної служби геології та надр України від 18 березня 2016 року №349-14/06.
6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що припис може бути виданий лише на підставі Акту, складеного за результатами здійснення заходу державного контролю, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства. В той же час, перевірки контролюючим органом проведено не було у зв`язку з недопущення, про що і було складено акт, а отже припис відповідача є протиправним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 12 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної служби геології та надр України.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі № 826/8130/16 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що законодавством не передбачено жодного іншого способу усунення виявлених порушень, окрім як винесення припису та розпорядження, а отже вважає, що оскаржений позивачем припис відповідає положенням законодавства та є правомірним.
8. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т. О., суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М.
9. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі № 826/8130/16.
10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 25 червня 2019 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
11. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Будтранс Серівіс-М" є користувачем надр ділянки Медвідське родовище у Вінницькій області, відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 29 липня 2013 року №5832.
Державною службою геології на надр України прийнято наказ від 18 грудня 2015 №431 "Про затвердження Плану проведення перевірок надрокористувачів у І кварталі 2016 року".
Наказом від 10 лютого 2016 №37 Держгеонадра внесено зміни до наказу від 18 грудня 2015 №431 та наказу від 23 грудня 2015 №434, також внесено зміни до Плану проведення перевірок надрокористувачів у І кварталі 2016 року та до Переліку надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у І кварталі 2016 року.
Відповідно до Додатку до наказу Держгеонадр України від 10 лютого 2016 №37, ПП "Будтранс Сервіс-М" включено до Плану проведення перевірок надрокористувачів у І кварталі 2016 року.
16 лютого 2016 року Державною службою геології та надр України складено повідомлення №2251/13/14-16 про проведення планової перевірки приватного підприємства "Будтранс Сервіс-М".
За результатами планової перевірки Центральним міжрегіональним відділом Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України винесено припис від 18 березня 2016 №349-14/06, яким ПП ""Будтранс Сервіс-М" у строк до 15 квітня 2016 зобов`язано усунути виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства у сфері надрокористування шляхом надання до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України документів (завірених належним чином копій) та матеріалів, що підтверджують виконання питань згідно додатку №1 до даного припису.
Вважаючи вказаний припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
14. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основною підставою для звернення до суду з цим позовом є твердження позивача про протиправність оскаржуваного припису контролюючого органу, оскільки, на його думку, на час виникнення спірних правовідносин (2016 рік) діяв мораторій на проведення перевірок контролюючими органами згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".
Так, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
з 1 січня 2015 року на перевірки суб`єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Колегія суддів зазначає, що вказаний Закон направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства, і за своєю метою та змістом покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема й ті, які виникають у сфері надрокористування.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.
Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлений Законом №71-VІІІ, стосується виключно контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, до яких відповідач не віднесений.
Отже, вірними є висновок суду апеляційної інстанції щодо непоширення на спірні правовідносини дії пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".
Аналогічну правову позицію було висловлено у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №813/1128/16.
Також, колегія суддів КАС ВС звертає увагу на те, що 28 грудня 2014 року законодавцем прийняті два нормативно-правових акти, якими запроваджено мораторії на проведення перевірок суб`єктів господарювання, а саме:
- Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;
- Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки.
З наведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб`єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.
Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб`єктів господарювання.
Відтак, правовідносини, пов`язані із встановленням обмежень на проведення перевірок органами Державної служби геології та надр України, регулювались саме Законом № 76-VIII, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року. З 01 липня 2015 року вже не було підстав для застосування положень пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII для проведення перевірок суб`єктів господарювання, про що у свою чергу було вірно зазначено судами попередніх інстанцій.
Крім того, ст. 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 № 1622-VІІ передбачалося, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби) здійснюється протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки.
На виконання ст. 31 вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 13 серпня 2014 № 408 "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами".
Відповідно до Конституції України Закон про Державний бюджет України діє з 1 січня по 31 грудня календарного року, таким чином, станом на 01 січня 2015 року постанова Кабінету Міністрів України № 408 вичерпала свою дію.
Згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 № 76-VIII перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) мають здійснюватися протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб`єкта господарювання щодо його перевірки.
Як встановлено судом, на час здійснення перевірки у грудні 2015 року дія пункту 8 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 № 76-VIII, тобто дія мораторію на перевірки, припинилась.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про помилковість посилання позивача щодо обов`язку відповідача звернутись до Кабінету Міністрів України за відповідним дозволом для проведення перевірки.