ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №360/2161/20
адміністративне провадження №К/9901/11378/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Луганської обласної прокуратури про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Луганської обласної прокуратури на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, постановлену в складі колегії суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст обставин справи
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення кадрової комісії №2 від 05 березня 2020 року №12 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", прийняте відносно ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним і скасувати наказ прокуратури Луганської області від 30 квітня 2020 року №537к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області та органів прокуратури;
- поновити його на посаді заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області або на рівнозначній посаді з 06 травня 2020 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;
- стягнути на його користь із прокуратури Луганської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 травня 2020 року по дату винесення судового рішення.
2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення кадрової комісії №2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 05 березня 2020 року №12 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", прийняте відносно ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Луганської області від 30 квітня 2020 року №537к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області та органів прокуратури з 05 травня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, що поширює свою діяльність на Луганську область, прокуратури Луганської області з 06 травня 2020 року. Стягнуто із Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 травня 2020 року до 19 листопада 2020 року в сумі 212311,64 грн із відрахуванням обов`язкових податків та зборів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частинах поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 30994,40 грн із відрахуванням обов`язкових податків та зборів.
3. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1, Офіс Генерального прокурора та Луганська обласна прокуратура оскаржили його в апеляційному порядку.
4. Ухвалами Першого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року відкрито апеляційні провадження та призначено справу до розгляду на 22 березня 2021 року.
5. Ухвалою від 22 березня 2021 року Перший апеляційний адміністративний суд зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ).
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Луганська обласна прокуратура подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року та направити справу до цього суду для продовження розгляду.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом апеляційної інстанції із порушенням норм процесуального права. Скаржник, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №№826/25204/15, 820/2462/17, 755/4893/18, 755/18431/15-а, 640/20317/16-а, 814/1274/17 та 826/7286/18, зазначає, що зупиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції не проаналізував ймовірних наслідків ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатами розгляду справи, їхній взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі та підставами позову, не відобразив ці висновки в оскаржуваній ухвалі. За твердженнями скаржника, не існує об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3/116(20) і суд апеляційної інстанції безпідставно зупинив провадження у справі.
IІІ. Позиція інших учасників справи
8. Відзивів на касаційну скаргу не подано.
IV. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р. ухвалою від 15 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 26 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 27 жовтня 2021 року.
V. Позиція Верховного Суду
11. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
12. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
13. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
14. Надаючи оцінку оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із таких міркувань.
15. Як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції зупинив провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України із тих підстав, що предметом спору в ній є рішення та наказ, прийняті відповідачами на підставі Закону №113-ІХ, конституційність якого наразі є предметом розгляду Великої палати Конституційного Суду України, а тому, на думку суду, існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи №3/116(20).
16. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
17. За приписами частин першої та другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
18. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
19. Отже, за чинним правовим регулюванням закони, інші правові акти або їхні окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення. Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом`якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи.
20. Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
21. Зупиняючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що конституційність Закону №113-XI має безпосередній вплив на вирішення цієї адміністративної справи, а її розгляд до вирішення відповідної справи Конституційним Судом України є неможливим.
22. Зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи (мають зворотню дію). В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.
23. Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, суд повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.
24. У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, пов`язаних із реалізацією Закону №113-IX, зупинення провадження в адміністративних справах до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності положень вказаного Закону може бути визнано доцільним за умов дійсної пов`язаності потенційного результату розгляду цього питання із фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.
25. Водночас, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував наявності зв`язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України за наслідками розгляду вказаного конституційного подання і предметом цього спору; в достатній мірі не конкретизував, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи без попереднього вирішення органом конституційної юрисдикції зазначеного подання, та не відобразив відповідні висновки у своїй ухвалі.
26. Верховний Суд також зазначає про те, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
27. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав-учасниць Конвенції принципу розгляду справи упродовж розумного строку. Тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції.
28. Окремо необхідно вказати на те, що зупинення провадження у справі щодо проходження публічної служби покладає на обидві сторони надмірний тягар правової невизначеності.
29. Так, орган, із якого звільнено особу, не може прийняти на цю посаду іншу особу з огляду на можливість поновлення на цій посаді попереднього працівника, а особа, яку звільнено, не розуміє перспективи свого подальшого проходження публічної служби та потреби у працевлаштуванні.
30. У зв`язку з цим, для цієї категорії справ законодавством установлено стислі процесуальні строки з метою своєчасного та оперативного розгляду: місячний строк для звернення до суду замість загального шестимісячного; віднесено такі справи до справ незначної складності зі зменшеними строками розгляду.
31. Відтак, невиправдане зупинення провадження у справах цієї категорії є неприпустимим і не відповідає завданням адміністративного судочинства.
32. Окрім того, трудові спори пов`язані з можливістю поновлення особи на роботі, і в такому випадку на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за рахунок надміру тривалого розгляду справи може сягнути великих розмірів за відсутності у цьому вини органу.
33. Відповідні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2019 року в справі №826/25204/15 та постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року в справі №200/5251/20-а, від 27 квітня 2021 року в справі №360/2091/20, від 19 травня 2021 року в справі №360/2163/20, від 09 червня 2021 року в справі №360/2175/20 та від 21 жовтня 2021 року в справі №200/5458/20-а.
34. Оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, Верховний Суд, з огляду на приписи частин першої та четвертої статті 353 КАС України, дійшов висновку, що касаційна скарга Луганської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Першого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду