Постанова суду № 826/5921/16 від 27.10.2021 про визнання незаконними та скасування постанови, акту, припису та протоколу, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою...

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 826/5921/16

адміністративне провадження № К/9901/57210/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., провівши у касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінжинірбуд" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконними та скасування постанови, акту, припису та протоколу, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінжинірбуд" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі колегії суддів: Шрамко Ю.Т., Вєкуа Н.Г., Костенка Д.А. від 26.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Літвіної Н.М., Федотова І.В., Сорочка Є.О. від 19.06.2018,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінжинірбуд" (далі у тексті цієї постанови також ТОВ "Укрінжинірбуд", позивач) звернулося з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі у тексті цієї постанови також ДАБІ України, Держархбудінспекція, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати:

- акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.03.2016 року;

- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.03.2016;

- припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.03.2016;

- постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.03.2016 №020/40-212-10/2332 (далі також спірні акт, протокол, припис та постанова).

2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ТОВ "Укрінжинірбуд" посилалося на те, що висновки, зроблені за результатами проведення перевірки, не відповідають фактичним обставинам, а позивач як генеральний підрядник не наділений повноваженнями щодо визначення класу наслідків та розрахунку або перевірки розрахунку категорії складності об`єкта будівництва.

3. При цьому Товариство наполягало, що надання замовником декларації про початок виконання будівельних робіт дає підстави генеральному підряднику для виконання будівельних робіт.

4. Позовна заява містила аргументацію і про те, що оскаржувані акт перевірки, припис та протокол позивачу не надавалися, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості надати певні пояснення та зауваження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2018, зміненим постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018, у задоволенні позову відмовлено.

6. Суд першої інстанції навів у своєму рішенні мотиви про те, що порушення позивачем вимог чинного законодавства, які було виявлено під час перевірки, підтверджуються матеріалами справи. При цьому, судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання позивача на порушення відповідачем порядку проведення перевірки з тих підстав, що посадові особи, які здійснювали перевірку, були допущені до проведення перевірки об`єкта будівництва, відповідальними особами позивача була надана будівельна документація для огляду, про що свідчать матеріали перевірки, зокрема, висновки акту перевірки і фотофіксація виявлених порушень, а тому за умови такого допуску підставою для скасування рішення (прийнятого за результатами перевірки) може бути лише неправильність його прийняття по суті, а не власне процедурні порушення, на чому наполягав позивач.

7. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції у цілому погодився, однак зауважив, що оскаржувані Товариством акт перевірки і протокол слугують засобом фіксації певних фактів і подій, відображають суб`єктивні висновки перевіряючих щодо наявності чи відсутності тих чи інших порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил. Такі акт і протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень й не створюють для позивача жодних юридичних наслідків, а тому їх скасування не призведе до належного і ефективного захисту прав, які, на думку Товариства, порушені відповідачем.

8. З цих підстав апеляційний суд змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, який дійшов правильного і обґрунтованого висновку про відмову у позові, однак виходив з помилкових мотивів у цій частині.

9. У оскаржуваній постанові апеляційного суду наявні мотиви й про те, що відповідно до встановлених судовим розглядом справи обставин, правомірність визначення вищої категорії складності позивачем не оскаржувалася, а тому, зважаючи на встановлений відповідачем факт заниження категорії складності об`єкту будівництва та, як наслідок, виконання позивачем будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання, колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції стосовно того, що твердження позивача про неможливість притягнення його до відповідальності є помилковими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі письмового колективного звернення Держархбудінспекцією видано наказ від 09.02.2016 №62, про проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт з будівництва багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, зокрема у м. Вінниці по вул. Князів Коріатовичів (колишня Свердлова), 116.

12. Головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Лук`яновим А.О. та головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Багнюком А.Я. у присутності інженера технічного нагляду ОСОБА_1, начальника будівельної дільниці ОСОБА_3 та головного архітектора проекту ОСОБА_2 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, назва та місце об`єкта будівництва: "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Свердлова, 116 (будинок №1)" на вул. Свердлова, 116 (вул. Князів Коріатовичів, 116), у м. Вінниці.

13. За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.03.2016, у якому зафіксовано виявлені у ході проведення перевірки порушення.

14. Зокрема, під час перевірки з виїздом на місце встановлено, що на вул. Свердлова, 116 у м. Вінниця генеральною підрядною організацією - позивачем, (далі - підрядник), на замовлення ЖБК "Місто-сад восьмий будівельний 4Б", (далі - замовник" 2), побудована одна 12-ти поверхова секція багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, який прийнятий в експлуатацію.

15. На зазначений об`єкт будівництва Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, (далі - Департамент), зареєстровано подану ТОВ "Приват-Інбуд", (далі - замовник №1), декларацію про початок виконання будівельних робіт від 21 листопада 2014 року № ВН083143250337, (далі - декларація №1).

16. В подальшому Департамент зареєстрував подане замовником №2 повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації №1, а саме: право на будівництво передано замовнику №2.

17. Згодом Департаментом зареєстровано подану замовником №2 декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності від 29.12.2015 № ВН143153636695.

18. У ході перевірки виявлено, що об`єкт будівництва є однією з черг будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 . А тому, проектувальником та замовником №1 розроблено на затверджено проектну документацію з порушенням вимог частини першої статті 31, статті 32 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

19. Посадовими особами відповідача відповідно до пункту 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, складено акт, протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10.03.2016.

20. Стосовно позивача складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до абзацу другого пункту 5 частини третьої статті 2 Закону України від 14.10.1994 №208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

21. Оскаржуваним приписом позивача, з метою усунення виявлених порушень, зобов`язано у строк до 10.06.2016 усунути допущені порушення.

22. 24.03.2016 за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (акту, протоколу), прийнято оскаржувану постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацу другого пункту 5 частини третьої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено на нього штраф у розмірі 509860,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

23. Скаржник вважає оскаржувані судові рішення незаконними та необґрунтованими, такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, без урахування пояснень позивача, з неповним і неналежним дослідженням доказів.

24. Так, у касаційній скарзі наголошується, що під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій відповідачем не було надано жодного доказу стосовно з`ясування перевіряючими перед початком проведення перевірки повноважень інженера технічного нагляду ОСОБА_1, начальника будівельної дільниці ОСОБА_3 та головного архітектора проекту ОСОБА_2 і, як наслідок, не доведено, що така перевірка була проведена у присутності уповноваженої особи позивача.

25. До того ж, як вказує скаржник, ДАБІ України не було надано жодного доказу фізичної присутності вищевказаних осіб під час проведення перевірки, оскільки жоден з оформлених за її наслідками документів ними не підписаний. При цьому, відмітка про відмову від підпису таких документів відсутня.

26. Звертає увагу позивач і на те, що довіреності на представлення інтересів ТОВ "Укрінжинірбуд" ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2 не видавались, а начальник будівельної дільниці ОСОБА_3, хоча і є працівником цього Товариства, однак не був уповноважений представляти інтереси останнього у відносинах з третіми особами, у тому числі й з ДАБІ України.

27. Тому, на переконання скаржника, посадові особи ДАБІ України не мали права приступити до проведення перевірки без вручення направлення для проведення такої перевірки уповноваженій особі Товариства, яке є суб`єктом містобудування, а відповідач був зобов`язаний повідомити позивача про проведення перевірки, вручивши йому це направлення.

28. Проведення позапланової перевірки за таких обставин скаржник вважає протиправним, оскільки направлення на проведення такої перевірки не було вручено ТОВ "Укрінжинірбуд" і цей позаплановий захід державного архітектурно - будівельного контролю було проведено у присутності осіб, які не були уповноваженими представниками Товариства як суб`єкта містобудування.

29. Такі процедурні порушення, згідно з позицією позивача, не можуть бути визнані незначними недоліками, оскільки позбавили його можливості подавати докази, пояснення чи заперечення при проведенні перевірки, у зв`язку з чим є помилковими і висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що Товариство допустило перевіряючих до проведення перевірки, тоді як останнє фактично не було повідомлено про її проведення і було відсутнє під час перевірки та складання спірних акту, протоколу, припису.

30. ТОВ "Укрінжинірбуд" також відзначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги у якості преюдиційних обставини, встановлені у судових рішеннях при розгляді справи №822/676/16, за наслідками розгляду якої ту ж саму перевірку, яка була проведена і у справі, що розглядається, було визнано протиправною та скасовані оформлений за її наслідками припис та прийняту ДАБІ України постанову.

31. Позивач наполягає і на тому, що відповідачем не було дотримано процедуру, передбачену Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244, зокрема, не ознайомлено Товариство з протоколом про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не роз`яснено права та обов`язки, не надано їх для підпису, не надано можливості надати зауваження.

32. Обґрунтування касаційної скарги містять доводи і про те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на невідповідність розміру накладеного на Товариство штрафу, який, на думку скаржника, відповідає розміру, передбаченому абзацом першим пункту 5 частини третьої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", тоді як спірною постановою штраф накладено за правопорушення, визначене абзацом другим пункту 5 частини третьої статті 2 цього ж Закону.

33. На думку позивача не відповідають дійсності й викладені у оскаржуваній постанові апеляційного суду мотиви про те, що у ході судового розгляду справи правомірність визначення вищої категорії складності Товариством не оскаржувалось, оскільки 16.05.2016 до суду першої інстанції подавалась заява про уточнення позовних вимог, приєднана до матеріалів справи у судовому засіданні, яка містила відповідні доводи щодо цього.

34. З цього приводу у касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що житлові будинки №№1, 2, 3 по вул. Свердлова, 116 не об`єднані спільною проектною документацією, а тому не є єдиним будівельним комплексом.

35. Застосування ж відповідачем норм ДБН А.2.2-3-2014 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва", на думку позивача є неправомірним, оскільки вказані будівельні норми набули чинності 01.10.2014, а містобудівні умови та обмеження №94 було отримано Товариством 01.09.2014 на підставі містобудівного розрахунку, здійсненого ще раніше, тобто під час дії ДБН А.2.2.3-2012.

36. За наведеного, позивач вважає помилковими висновки судів попередніх інстанції стосовно правомірності визначення відповідачем категорії складності об`єкта будівництва, оскільки житлові будинки №№1, 2, 3 не є спільним об`єктом будівництва, у зв`язку з чим, на переконання Товариства, категорія складності у даному випадку повинна визначатися не в цілому по об`єкту будівництва, а окремо по кожному будинку, який розрахований на постійне перебування у ньому не більше ніж 200 осіб і не менше ніж 100 осіб відповідно до таблиці А1 додатку А ДСТУ НБВ 1.2-16:2013, тобто відноситься до ІІІ категорії складеності.

37. У відзиві на касаційну скаргу відповідач висловлює незгоду із викладеними у ній доводами і вимогами, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, а тому просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

38. Відповідач вважає, що оскільки перевіряючі особи були фактично допущені до проведення перевірки, то в подальшому у суді предметом розгляду можуть бути лише вимоги, які стосуються суті виявлених порушень у сфері містобудівної діяльності.

39. Відповідач наполягає на законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень і вважає, що викладені у них висновки ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

41. Частиною першою статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

42. За визначенням абзацу першого частини першої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

43. Абзацом другим частини першої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

44. На підставі вищенаведеної правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який відповідно до приписів пункту 1 цього Порядку визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

45. Пунктом 5 вищезгаданого Порядку передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

46. За змістом пунктів 7, 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

47. За правилами абзаців першого, четвертого пункту 12 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані, окрім іншого, ознайомлювати суб`єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.

48. Відповідно, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, у тому числі: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю (абзаци перший, другий, четвертий, п`ятий пункту 13 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю).

49. Нормами пунктів 17-19, 21 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Припис підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку.

Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

50. За змістом пунктів 9, 10, 13, 14 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю, які згідно з функціональними обов`язками здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль (далі - уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю), складають протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю складає протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності у двох примірниках, один з яких надається під підпис суб`єкту містобудування, що притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не пізніше трьох робочих днів з дня складення акта перевірки такого суб`єкта містобудування.

Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності підписується особою, яка його склала, суб`єктом містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також свідками (у разі наявності).

У разі відмови суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, від підписання протоколу або ознайомлення з ним уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, що складає протокол, робить про це відповідну відмітку в ньому.

Суб`єкт містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які є його невід`ємною частиною, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Під час складання протоколу уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, що складає протокол, роз`яснює суб`єкту містобудування, який притягається до відповідальності, його права та обов`язки, передбачені Законом та цим Порядком.

51. Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", за приписами абзацу другого пункту 5 частини третьої статті 2 якого суб`єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання: на об`єктах IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

52. Доводи касаційної скарги ТОВ "Укрінжинірбуд" зводяться до незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями щодо висновків про недопущення відповідачем суттєвих порушень процедури проведення позапланової перевірки об`єкта будівництва і дотримання ним порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також висловлюються заперечення щодо викладених у цих судових рішеннях мотивів про правомірність віднесення відповідачем об`єкта будівництва, який перевірявся, до IV категорії складності.

53. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, аргументам, викладеним у відзивах на неї, та висновкам судів попередніх інстанцій в частині мотивів, які стосуються процедури проведення відповідачем позапланової перевірки, колегія суддів вважає за необхідне навести такі мотиви.

54. Чинним станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин не було передбачено обов`язку органу державного архітектурно-будівельного контролю попередньо попередити суб`єкта містобудування про намір проведення позапланового заходу. Від суб`єкта владних повноважень відповідно до вимог законодавства, чинного на час проведення позапланової перевірки, вимагалось лише пред`явлення службового посвідчення та направлення на перевірку безпосередньо перед проведенням такої перевірки. Вказане також узгоджується і з обставинами, визначеними пунктом 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що слугують підставами для проведення позапланової перевірки, як відповідного способу виявлення або підтвердження факту порушення суб`єктом містобудування норм чинного законодавства.

55. Такі висновки з приводу застосування норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у подібних правовідносинах Верховним Судом викладено у постанові від 12.02.2019 у справі №813/578/17, а також у постанові від 20.05.2020 у справі №813/3463/16 і колегія суддів під час розгляду цієї касаційної скарги не вважає за необхідне відступати від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

56. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги щодо неправомірного неповідомлення відповідачем позивача про намір проведення позапланової перевірки є помилковими і не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки чинне на час проведення перевірки законодавство не передбачало попереднього повідомлення суб`єкта містобудування про проведення позапланової перевірки як обов`язкову передумову можливості її проведення.

57. Отже, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій стосовно відсутності підстав для скасування спірного припису і постанови з огляду на неповідомлення позивача про проведення позапланової перевірки ґрунтуються на правильному застосуванні вищевикладених норм матеріального права.

58. Окрім цього, колегія суддів враховує, що як установлено судовим розглядом цієї справи позапланова перевірка була проведена посадовими особами відповідача у присутності інженера технічного нагляду ОСОБА_1, начальника будівельної дільниці ОСОБА_3, який водночас є працівником ТОВ "Укрінжинірбуд", та головного архітектора проекту ОСОБА_2 .

59. За визначеннями, неведеними у частині другій статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абзаці четвертому частин першої статті 1 Закону України "Про архітектурну діяльність", суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи. Суб`єкти архітектурної діяльності - архітектори, інші особи, які беруть участь у підготовці і розробленні містобудівної документації, проектної документації для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків і споруд, благоустрою, ландшафтних та садово-паркових об`єктів, науково-дослідній і викладацькій роботі, замовники проектів та будівництва об`єктів архітектури, підрядники на виконання проектних і будівельних робіт, виробники будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, власники і користувачі об`єктів архітектури, а також органи влади, що реалізують свої повноваження у сфері містобудування.

60. Верховний Суд також враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №903 "Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури", якою затверджено Порядки здійснення авторського і технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об`єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими особами (далі - генеральний проектувальник) відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником) протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно-монтажних робіт проекту.

61. Технічний нагляд забезпечує замовник (забудовник) протягом усього періоду будівництва об`єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об`єкта. Особи, що здійснюють технічний нагляд, зокрема, беруть участь у проведенні перевірки органами державного нагляду та архітектурно-будівельного контролю.

62. Окрім цього, відповідно до абзацу шостого частини першої статті 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, зокрема, будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об`єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.

63. У поданих замовником будівництва деклараціях про початок виконання будівельних робіт не об`єкті "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 )" та про готовність об`єкта до експлуатації зазначено дані про те, що: технічний нагляд здійснює - ОСОБА_1 ; відповідальним за здійснення авторського нагляду призначений ОСОБА_2 ; проектна документація розроблена під керівництвом головного архітектора проекту ОСОБА_2 .

64. Колегія суддів наголошує, що вищевказані особи уповноважені на здійснення контролю за відповідністю будівельно-монтажних робіт проекту, за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва, і згідно з Порядками здійснення авторського і технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №903, можуть брати участь у проведенні перевірки органами державного нагляду та архітектурно-будівельного контролю.

65. Верховний Суд підкреслює, що дотримання посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю вимог законодавства є їх обов`язком, при цьому, норми Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю імперативно вимагають надати суб`єкту містобудування примірник припису для підпису і ознайомлення.

66. Недотримання таких вимог законодавства може свідчити про порушення перевіряючими процедури проведення перевірки.

67. Разом з тим, необхідно зауважити, що згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №826/15257/15, суто формальні порушення при проведенні перевірки, за наявності доведеного факту вчинення суб`єктом містобудування порушення вимог у сфері містобудівної діяльності, не можуть слугувати самостійною правовою підставою для скасування результатів такої в цілому.

68. Формальний недолік проведення перевірки має місце тоді, коли він не призвів до порушення процедурних гарантій суб`єкта містобудування, не спричинив наслідків, які унеможливили реалізацію останнім своїх прав, їх захист при проведенні перевірки, а також не вплинув на достовірність та об`єктивність встановлення її результатів, повноту проведення.

69. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що посадові особи, які здійснювали перевірку, були допущені до проведення перевірки об`єкта будівництва, відповідальними особами позивача була надана будівельна документація для огляду, про що свідчать матеріали перевірки, зокрема, висновки акту перевірки і фотофіксація виявлених порушень. Присутні під час проведення перевірки суб`єкти містобудування інженер технічного нагляду ОСОБА_1, начальник будівельної дільниці ОСОБА_3, який водночас є працівником ТОВ "Укрінжинірбуд", та головний архітектор проекту ОСОБА_2 не були позбавлені можливості надавати свої пояснення і заперечення щодо суті порушень, які були виявлені під час перевірки.

70. Суди також установили, що 17.03.2016 ТОВ "Укрінжинірбуд" засобами поштового зв`язку отримало оформлені (складені) відповідачем акт перевірки, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушень від 10.03.2016. У протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.03.2016 містились усі передбачені Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відомості, зокрема, щодо суті виявлених порушень і обставин перевірки, а також про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (о 10:00 годині 24.03.2016 у приміщенні ДАБІ України).

71. За таких обставин позивач не був позбавлений можливості надати свої зауваження і заперечення щодо оскаржуваних акту, протоколу та припису до початку розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності і прийняття спірної постанови.

72. Однак, суди попередніх інстанцій установили, що такі права ТОВ "Укрінжинірбуд" реалізовані не були, а матеріали позовної заяви, наявні у ній доводи та аргументи, надані у ході розгляду цієї справи пояснення позивача, подані ним докази, не спростовують виявлених і відображених у спірних акті, протоколі, приписі та постанові порушень вимог містобудівного законодавства.

73. Наведена правова регламентація спірних правовідносин, з урахуванням встановлених судовим розглядом обставин даної справи, дає підстави колегії суддів погодитися з висновками апеляційного суду про те, що посилання позивача на порушення процедури проведення перевірки не можна визнати достатніми обставинами для скасування оскаржуваних припису та постанови, оскільки його проведено за участі, зокрема, інженера технічного нагляду ОСОБА_1 та головного архітектора проекту ОСОБА_2, які у розумінні статті 4 Закону №3038-VI, абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону №687-XIV є суб`єктами містобудування і на час проведення перевірки здійснювали авторський і технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури, як одного з етапів його створення, мали реальну можливість надати пояснення, документи, зауваження і заперечення на акт перевірки, складені за її наслідками протокол та припис.

74. В свою чергу позивач завчасно і до початку розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності отримав примірник акту, протоколу і припису, а отже мав можливість реалізувати наявні у нього права на подання пояснень щодо обставин перевірки і виявлених відповідачем порушень, надання заперечень і зауважень на документи, оформлені посадовими особами ДАБІ України за наслідками проведеної позапланової перевірки. Наявність виявлених під час перевірки порушень не була спростована позивачем у ході розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій і ним не було надано документів та не наведено вагомих і переконливих доводів, які б могли бути використані у запереченнях на акт перевірки, спірні протокол та припис, вплинути на результати перевірки, свідчити про неповноту і необ`єктивність її проведення, ставили б під сумнів висновки перевіряючих щодо суті порушень.

75. Правильними є й висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині оскарження акту позапланової перевірки та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки такі є документами, які лише підтверджують факт проведення перевірки, є засобом фіксації встановлених перевіркою обставин, містять доказову інформацію про виявлені правопорушення та можуть бути надані суду під час вирішення спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, не зумовлює виникнення будь-яких прав та обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.

76. Акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не є актом застосування норм права та не встановлює конкретні приписи, звернені до окремої особи.

77. Тобто, акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки суб`єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, а визнання його протиправним не призведе до поновлення прав позивача у спірних правовідносинах.

78. Враховуючи зазначене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є безпідставними.

79. Вищевикладені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №820/6909/16 правовідносини у якій є подібними до тих, що виникли у справі, яка розглядається. Підстав для відступу від таких висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права не вбачається.

80. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що об`єкт будівництва, відносно якого відповідачем здійснювалася позапланова перевірка, повинен бути віднесений до категорії складності не менше IV й з цього приводу зазначає таке.

81. Відповідно до пункту 5 Порядку віднесення об`єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №557, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, до IV категорії складності відносяться об`єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак:

1) розраховані на постійне перебування більш як 300 осіб та (або) періодичне перебування більше 500 осіб;

2) становлять можливу небезпеку для більш як 10000 осіб, які перебувають поза об`єктом;

3) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації:

можуть спричинити збитки в обсязі понад 15000 мінімальних розмірів заробітних плат;

можуть призвести до припинення функціонування об`єктів транспорту, зв`язку, енергетики та інженерних мереж регіонального рівня;

можуть призвести до втрати об`єктів культурної спадщини місцевого значення.

82. Пунктом 4.2 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 передбачено, що проектування об`єкта будівництва, до складу якого входить декілька окремих будинків, будівель, споруд або лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, потрібно здійснювати на підставі вихідних даних, у тому числі містобудівних умов і обмежень, на об`єкт будівництва в цілому. При цьому категорію складності такого об`єкта будівництва визначають за усіма показниками таблиці А.1, розрахованими для об`єкта будівництва в цілому.

83. Під час судового розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій встановили, що містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 01.09.2014 №94, на якій позивачем здійснюється будівництво, видавались на об`єкт будівництва - багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 .

84. Додатковими вимогами вищевказаних містобудівних умов передбачалось, що проектування та будівництво об`єктів вести почергово у три черги, а оформлення проектної документації здійснювати згідно з нормативними документами комплексу А.2.4 "Система проектної документації для будівництва" та ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".

85. Згідно з пунктом 4.3 ДБН А.2.2-3-2014 складовими вихідних даних є: - містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; - технічні умови; - завдання на проектування (додаток Б); - інші вихідні дані (додаток А).

86. Вищенаведена правова регламентація спірних правовідносин у сукупності з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами цієї справи, дає колегії суддів підстави погодитись із висновками судів попередніх інстанцій та висновками, викладеними у акті позапланової перевірки, про те, що об`єкт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Свердлова, 116 (будинок №1)" є однією з черг будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1, оскільки кожний з трьох будинків розрахований на постійне перебування у ньому не більше ніж 200 осіб і не менше ніж 100 осіб відповідно до таблиці А1 додатку А ДСТУ НБВ 1.2-16:2013, тобто виходячи з основних показників об`єкта будівництва в цілому, на який видавались одні містобудівні умови, такий об`єкт належить віднести не менш як до IV категорії складності.

87. Посилання позивача на те, що по кожному з будинків була розроблена та затверджена окрема проектна документація, може свідчити про недоліки у її розробленні й вищенаведеного не спростовує.

88. Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про те, що відповідачем неправомірно застосовано норми ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", оскільки вимога про оформлення проектної документації саме згідно з цими ДБН містилась безпосередньо у містобудівних умовах і обмеженнях забудови земельної ділянки від 01.09.2014 №94.

89. Помилковими є й твердження скаржника стосовно невідповідності розміру накладеного на Товариство штрафу, який, на його думку, відповідає розміру, передбаченому абзацом першим пункту 5 частини третьої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", тоді як спірною постановою штраф накладено за правопорушення, визначене абзацом другим пункту 5 частини третьої статті 2 цього ж Закону.

90. Такі доводи засновані на помилковому розумінні позивачем структури і змісту пункту 5 частини третьої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", оскільки цей пункт містить такі три абзаци:

- " 5) виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання:

на об`єктах IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат;

на об`єктах V категорії складності - у розмірі дев`ятисот мінімальних заробітних плат".

91. Тобто саме другий абзац передбачає відповідальність за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об`єктах IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат, що з урахуванням встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розміру мінімальної заробітної плати (1378 гривень) загалом становить 509860 гривень і відповідає визначеному у спірній постанові розміру штрафу.

92. Колегія суддів критично ставиться до аргументів касаційної скарги про те, що під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій не були враховані як преюдиційні обставини, встановлені у справі №822/676/16.

93. Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

94. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

95. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

96. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

97. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 №6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28.04.2018 у справі №825/705/17, від 06.03.2019 у справі №813/4924/13-а, від 15.11.2019 у справі №826/198/16, від 12.10.2020 у справі № 814/435/18 і були застосовані Верховним Судом також і при розгляді справи №826/7424/17 (постанова від 30.09.2021).

98. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

99. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.

100. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №522/7758/14-ц.

101. Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

102. Порівняння засада (принципів) цивільного та господарського судочинства, закріплених у статті 2 Цивільного процесуального кодексу України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України відповідно із засадами (принципами) адміністративного судочинства, дозволяє стверджувати, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі є обов`язковим лише при вирішенні публічно-правових спорів.

103. Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

104. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 29.11.2019 у справі №818/154/16, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

105. Крім того, колегія суддів враховує, що зі змісту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що преюдиційними можуть бути, за визначених у цьому Кодексі умов, саме обставини, встановлені у судовому рішенні, яке набуло законної сили. Проте преюдиція не поширюється на правову оцінку таких обставин, оскільки відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

106. Таке застосування норм процесуального права відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 (провадження №12-144гс18), згідно з яким преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

107. У якості обставин преюдиційного характеру скаржник просив урахувати те, що у судових рішеннях у справі №822/676/16 визнано такою, що проведено із порушеннями, ту ж саму перевірку, яка відбулась і у справі, що розглядається.

108. Однак, висновки, викладені у постанові Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.06.2016 та в ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №822/676/16, правильно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій у якості встановлених обставин, оскільки такі є лише їх правовою оцінкою іншим судом.

109. Колегія суддів відхиляє й доводи Товариства про те, що визначення категорії складності об`єкта будівництва покладається на замовника, тоді як підрядник лише виконує визначений у договорі обсяг робіт за обумовлену у цьому договорі плату, оскільки ТОВ "Укрінжинірбуд" як підрядник на виконання будівельних робіт є суб`єктом містобудування у розумінні частини другої статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абзацу четвертого частин першої статті 1 Закону України "Про архітектурну діяльність", та зобов`язаний виконувати будівельні роботи щодо будівництва об`єкта архітектури, зокрема, відповідно до державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", тобто, у даному випадку, за наявності дозволу на виконання будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

110. Саме суб`єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, й несуть відповідальність за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об`єктах IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат.

111. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, не допустили неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права та ухвалили оскаржувані судові рішення відповідно до закону, які, як наслідок, скасуванню не підлягають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

112. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

113. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

114. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

................

Перейти до повного тексту