ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 420/6963/19
адміністративне провадження № К/9901/13980/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Мороз Л.Л., Шарапи В.М.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 (суддя Іванов Е.А.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2020 (колегія у складі суддів Єщенка О.В., Димерлія О.О., Танасогло Т.М.)
у справі № 420/6963/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа - Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 21.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідача в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №284 від 21.02.2007 "Про затвердження Порядку та умови призначення і виплатити одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році" та ст.41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";
- скасувати рішення відповідача з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги оформлене пунктом 88 протоколу від 14.06.2019 №78;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії виходячи із щомісячного розміру грошового забезпечення станом на 01.11.2006.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2020, позов задоволено.
3. 01.06.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на вказані судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалами Верховного Суду від 16.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі, та зупинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду у касаційному порядку.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді бортового авіаційного техніка (вертольоту МІ-8) 287 окремого вертольотного полку 6 армійського корпусу та наказом Міністра оборони України від 10.10.1995 №0208 звільнений у запас за пунктом 65, підпункт "з" - за власним бажанням, з правом носити військову форму одягу.
6. Згідно витягу з акту огляду МСЕК Серії 2-18ОБ №046786 від 24.11.2004 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із пораненням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, строком до 01.12.2006.
7. Згідно довідки до акту огляду МСЕК Серії 2-18ОВ №025697 позивачу з 01.11.2006 встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із пораненням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
8. При первинному встановленні інвалідності позивач правом на отримання суми відповідної страхової виплати не скористався, кошти не отримував.
9. 18.04.2019 позивач звернувся до Військового комісаріату Одеського обласного ТЦК та СП із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому другої групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
10. Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 16.06.2019 №78, що оформлене протоколом, позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.
11. Як на підставу для відмови, Комісія послалась на те, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. З огляду на те, що на час встановлення інвалідності позивачу в 2004 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, правові підстави для задоволення заяви відсутні.
12. Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, посилаючись на його необґрунтованість і неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
13. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, на нього розповсюджується дія ст. 41 Закону України " Про військовий обов`язок та військову службу" (в редакції Закону № 3597-ІV) та Порядку № 284, а тому є правові підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому п. п. 3 п.1 цього Порядку, а саме 54-місячного грошового забезпечення.
14. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог. Оскільки вперше інвалідність позивачу встановлена у 2004 році, то права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 він не має.
15. Також зазначено, що з 01.01.2014 Законом встановлено термін, протягом якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його, а саме - протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (ч. 8 ст. 16-3 Закону). Таким чином з 01.01.2014 вже сплинув трирічний строк, тобто позивач пропустив строк для реалізації свого порушеного права протягом визначеного Законом строку шляхом подання відповідної заяви.
16. Третя особа - Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, надав до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що позовні вимоги позивача вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки рішення Міністерства оборони України є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права та не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
Системний аналіз норм Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", постанов Кабінету Міністрів України №284 від 21.02.2007, №488 від 19.08.1992 дає підстави для висновку, що на момент встановлення інвалідності у 2006 році позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги в силу положень вказаного Закону.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про недотримання позивачем трирічного строку звернення із заявою про отримання одноразової грошової допомоги, встановленого ч. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки даною статтею вказаний Закон доповнено 01.01.2014, у той час як право на отримання одноразової грошової допомоги, як було неодноразово зазначено раніше, виникло у позивача у листопаді 2006 року. Отже, з урахуванням положень ст. 58 Конституції України, приписи ст. 16-3 Закону до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права.
19. Скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою посилання на порушення судом першої інстанції приписів ч. 2 ст. 57 КАС України, що полягало у безпідставному недопущенні представників Міністерства оборони України у судове засідання, не надавши законних можливостей реалізації своїх прав як сторони у судовому засіданні.
20. Разом з тим, відповідач зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
21. Так, позивачу вперше інвалідність було встановлено у 2004 році, то тоді не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю, проте існували норми щодо обов`язкового особистого державного страхування військовослужбовців.
22. Не звернення позивача за страховою сумою до НАСК "ОРАНТА" за страховим випадком - настання інвалідності у 2004 році, ніяким чином не вказує на виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи у 2006 році.
23. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 22.03.2018 у справі № 278/307/17, законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги. "Обов`язкове особисте державне страхування" та "одноразова грошова допомога" є двома рівнозначними, але самостійними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, проведення яких законодавством покладено на різних суб`єктів.
24. Не може виникнути повторно у позивача право на компенсаційну виплату у зв`язку із повторним оглядом і встановленням вищої групи інвалідності 01.11.2006 без правових на те підстав.
25. Водночас, скаржник вказує, що на момент звернення за грошовою допомогою Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено трирічний термін, протягом якого особа має право на таке звернення та виплату і який не було дотримано позивачем.
26. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
28. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
29. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
30. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
31. При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
32. Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
33. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
34. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.11.2018 у справі №759/5707/16-а, від 10.06.2019 у справі № 285/4389/17.
35. Вперше позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у 2004 році, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
36. Статтею 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності вперше) передбачалося, що військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
37. Підпунктом "б" пункту 6 Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 N488, встановлено, що НАСК "Оранта" виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
38. Отже, позивач у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності набув право на отримання страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням на умовах, визначених Постановою №488.
39. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
40. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26.06.2018 у справі 750/5074/17, від 14.08.2018 у справі № 807/15426/18, від 26.10.2018 у справі № 820/2504/18.
41. В той же час, на зміну обсягу прав особи у сфері соціального захисту військовослужбовців, зокрема на отримання одноразової грошової допомоги, може впливати настання обставин, з якими законодавство прямо пов`язує рівень соціального захисту, зокрема зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, що передбачено Порядками № 499 та № 975.
42. Такий підхід відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 22.03.2018 у справі № 278/307/17, відповідно до якої законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги. "Обов`язкове особисте державне страхування" та "одноразова грошова допомога" є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Відтак, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
43. Разом з цим, у зазначеній постанові Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що враховуючи умови Порядку №499 (чинного на час встановлення групи інвалідності), встановлення позивачу ІІ групи інвалідності та неотримання ним до цього страхових виплат та допомог, надає йому право на отримання одноразової грошової допомоги.
44. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.
45. Другу групу інвалідності позивачу було встановлено з 01.11.2006, та, як встановлено судами попередніх інстанцій, до цього часу ані страхової виплати, ані одноразової грошової допомоги позивач не отримував.
46. З 01.01.2007 стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладена у новій редакції (Закон від 03.11.2006 № 328-V), частина друга якої, встановлювала, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
47. При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 21.02.2007 затверджені Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, відповідно до п.п. 3 п. 2 якого грошова допомога виплачується військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
48. Відповідно до п.3 зазначеного Порядку, розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання, відсоткової надбавки за вислугу років та 100-відсоткової надбавки, передбаченої Указами Президента України від 10.04.1996 №925 та від 23.02.2002 №173 і постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 N 829) за останньою посадою, яку військовослужбовець займав на день втрати працездатності, а особа, звільнена з військової служби, - на день звільнення.
49. Частина 2 статті 16 Закону України, лише декларує право на отримання грошової допомоги та передбачає, що порядок і умови визначаються Кабінетом Міністрів України.
50. На виконання зазначених приписів постановою Кабінету Міністрів України №284 від 21.02.2007 встановлений порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році.
51. Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.03.2018 у справі № 278/307/17, умови Порядку № 284 (чинного на час встановлення групи інвалідності), та неотримання позивачем до цього страхових виплат та допомог, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності.
52. З приводу того, що позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги після спливу трирічного строку, а отже не реалізував у встановлені законодавством строки своє право на отримання одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.
53. Пунктом 2 Порядку № 975 встановлено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
54. Як вже зазначалося, ІІ група інвалідності позивачу встановлювалась у 2006 році, а відтак виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватися на підставі нормативно-правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу інвалідності.
55. Частина 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, набрала чинності лише з 01 січня 2014 року відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" № 5040-VI від 04.07.2012.
56. Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
57. Таким чином, в силу приписів статті 58 Конституції України, частина 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", внесена Законом України № 5040-VI від 04.07.2012 "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", набрала чинності 01.01.2014, а тому на спірні правовідносини не розповсюджується.
58. Крім того, Суд не бере до уваги доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою посилання на порушення судом першої інстанції приписів ч. 2 ст. 57 КАС України, що полягало у безпідставному недопущенні представників Міністерства оборони України у судове засідання, так як позивачем не надано належних обґрунтувань зазначеному.
59. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оскаржуваних рішень і погоджується з їхніми висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.
60. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
61. Судові витрати слід покласти на відповідача.
62. З огляду на ч. 3 ст. 375 КАС України, Суд поновлює виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2020.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -