ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №420/14439/20
адміністративне провадження № К/9901/31580/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження справу №420/14439/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання рішення, дій, бездіяльність протиправними та дискримінаційними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2021 (колегія у складі: головуючого Джабурія О.В., суддів: Вербицької Н.В., Кравченка К.В.),
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі-відповідач, ГУ ПФУ), в якому просила:
Визнати протиправними та дискримінаційними:
- рішення відповідача від 07.12.2020 № 11613-11667/Р-02-8-1500/20, в якій воно стосується вимог на отримання нарахованої, але несплаченої пенсії за період з 01.09.2014 по 01.05.2018;
- дії відповідача в частині відмови у виплаті нарахованої, але несплаченої пенсії за період з 01.09.2014 по 01.05.2018 року;
- бездіяльність відповідача щодо не виплати нарахованої, але несплаченої пенсії за період з 01.09.2014 по 01.05.2018.
Зобов`язати ГУ ПФУ вчинити певні дії - виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період з 01.09.2014 по 01.05.2018 з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або застосувати інший спосіб судового захисту.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку та отримує пенсію в ГУ ПФУ в Одеській області. 07.07.2014 вона виїхала до Ізраїлю на постійне місце проживання, з моменту її виїзду виплата пенсії припинена. Пенсійний орган з 01.09.2014 по 01.05.2018 не поновив та не виплатив їй суму неотриманої пенсії. Крім того, виплата пенсії з проведення індексації та компенсацією втрати частини доходів не є передчасною та не залежить від дискреційних повноважень відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання протиправними дії та бездіяльності відповідача в частині відмови у виплаті нарахованої, але несплаченої пенсії за період з 01.09.2014 по 01.05.2018 та зобов`язання виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період з 01.09.2014 по 01.05.2018, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", через те, що будь-яких доказів на підтвердження нарахування позивачу, ОСОБА_1, пенсії за період з листопада 2014 року по травень 2018 року, в тому числі на виконання рішення суду у справі № 420/1662/19, не надано.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.07.2021 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 скасував, провадження у справі №420/14439/20 закрив.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при розгляді судової справи №420/1662/19 судом вже надавалася правова оцінка діям органу ПФУ щодо нарахування позивачу пенсійних виплат з 01.09.2014.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2021, справу повернути для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У скарзі йдеться про те, що предмети та підстави позовних вимог у цій справі та у справі за її ж позовом до ГУ ПФУ по справі № 420/1662/19 є різними. Крім того, зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі № 420/1662/19 позов задоволено шляхом визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії, викладене у листі №324/М-5 від 01.10.2018 та зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії за віком, з дати припинення її виплати.
У цій справі позовні вимоги заявлені з підстав невиплати нарахованої пенсії за період з дати припинення її виплати (01.09.2014) по дату, з якої фактично такі виплати поновлені. Позивач наголошує на тому, що пенсія вважається нарахованою з дати її призначення.
Відповідач надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти її задоволення, вказуючи на те, що заявленій у цій справі позовні вимоги вже були предметом судової оцінки у справі № 420/1662/19.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 15.09.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
25.10.2021 Верховний Суд призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд дійшов таких висновків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Судами встановлено, що Одеським окружним адміністративним судом розглянуто позов ОСОБА_1 до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, правонаступником якого є ГУ ПФУ.
За результататами розгляду справи №420/1662/19 судом ухвалено рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, яка просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії, викладене у відмові відповідача від 01.10.2018 та визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення її пенсії - протиправною та зобов`язати його вчинити певні дії - зобов`язати Суворовське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі провести поновлення та виплату пенсії за віком з 01.09.2014 - відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Так, рішенням у справі №420/1662/19 визнано протиправним та скасовано рішення Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії, викладене у листі №324/М-5 від 01.10.2018; зобов`язано відповідача поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, з дати припинення її виплати. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
У рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі № 420/1662/19, яке набрало законної сили, судом зазначено, що враховуючи те, що позивач вперше звернулась до відповідача 29.05.2018 із заявою про витребування пенсійної справи з Калинінського УПФУ м. Донецька, вказавши адресу попереднього місця проживання та перебуває на обліку у Відповідача з травня 2018 року, суд робить висновок, що позивач має право на поновлення виплати пенсії з дати припинення її виплати відповідачем, а не з 01.09.2014.
Тобто, предметом спору у справі № 420/1662/19 було оскарження дій та рішень пенсійного органу щодо припинення виплати пенсії в період з 01.09.2014 та зобов`язання поновити і виплатити пенсію з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Підставою звернення позивача до суду як у цій справі та і у справі № 420/1662/19 слугувало те, що відповідачем не виплачена ОСОБА_1 пенсія з 01.09.2014.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що спір щодо виплати пенсії з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів з 01.09.2014 був предметом розгляду в адміністративній справі № 420/1662/19, рішення у якій набрало законної сили. Обставини, на які позивач посилається у цій справі, встановлені судом в адміністративній справі № 420/1662/19, доводам, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, також надано оцінку судом у справі № 420/1662/19. А отже, сторони, підстави та предмет в адміністративних справах №420/1662/19 та у цій справі є однаковими.
Також, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що станом на день звернення до суду із позовом у цій справі було таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав, у зв`язку з чим існували підстави для закриття провадження у справі, згідно пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій спірних рішень.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд