ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 400/1898/20
адміністративне провадження № К/9901/34894/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Дашутіна І.В., Шишова О.О.,
за участі:
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
представника Відповідача: Єремєєва С.О.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Шлях"
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року (судді Лук`янчук О.В., Бітов А. І., Ступакова І. Г.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Шлях"
до Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ШЛЯХ" (надалі також - Позивач, ТОВ "Агро Шлях") звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (надалі також - Відповідач; правонаступник - Головне управління ДПС у Миколаївській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 січня 2020 року:
- № 00001060501 в частині, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 1222132,27 грн. та 305533,07 грн.;
- №00001070501, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів на загальну суму 215361,25 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 172289 грн. та 43072,25 грн. за штрафними (фінансовими санкціями),
В обґрунтування позову зазначено, що податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки, який містить надумані та упереджені висновки та інформацію, а, відтак, наведені в акті висновки про порушення ТОВ "АГРО ШЛЯХ" відповідних норм податкового законодавства є незаконними, необґрунтованими та протиправними, виходячи з чого збільшення податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій за цими податковими повідомленнями-рішеннями є також протиправним.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 липня 2020 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 28 січня 2020 року:
- №00001060501 в частині 1222132,27 грн. податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів та штрафних (фінансових) санкцій 305533,07 грн., загалом 1527665,34 грн.;
- №00001070501 повністю.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь Позивача витрати в розмірі 26145,40 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про недоведеність Відповідачем фактів порушення Позивачем податкової дисципліни, оскільки під час судового розгляду підтвердилось фактичне здійснення господарських операцій Позивача з ТОВ "ЛАЙТЕН ГРУП", ТОВ "Н.К.С.-13", ТОВ "РАДІАН АГРО", наслідки яких відображені в податковому обліку.
Також суд першої інстанції зазначив про підтвердженість відповідними доказами правильності відображення в податковому обліку й наслідків операцій між Позивачем та DGT Deutsche Getreidetechnologie GmbH щодо надання представницьких/агентських послуг на території Європейського Союзу, зокрема здійснення робіт і послуг, спрямованих на пошук німецьких партнерів для участі в проектах Замовника, а також пошук партнерів / продавців сільськогосподарської техніки; надання послуг, спрямованих на підписання партнерських угод і контрактів на поставку сільськогосподарської техніки.
Роблячи висновки про документальну підтвердженість операцій між Позивачем та DGT Deutsche Getreidetechnologie GmbH, суд першої інстанції зазначив, що:
- в актах наданих послуг хоч і помилково вказана неправильна дата укладання контракту, проте вказані акти дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції;
- ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. З огляду на специфіку послуг як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.
- підписання контракту та його виконання було направлене на збільшення безпосередньо продажів сільськогосподарської техніки та налагодження безпосередніх ділових контактів з провідними світовими виробниками сільськогосподарської техніки, тобто на укладення прямих контрактів щодо поставки сільськогосподарської техніки. Виконання даного Контракту дозволило ТОВ "АГРО ШЛЯХ" в умовах підвищення конкретності ринку укласти вигідні зовнішньоекономічні контракти з Willy Niklas GmbH, PETKUS, Reiter Seed Processing GmbH & Co. KG, Г Weidemann GmbH, AMAZONEN WERKE, APV-Technische Produkte Gmbh, KRONE, JYMPA 1971 S.L., що були надані до перевірки;
- безпідставними є посилання податкового органу в акті перевірки на те, що акти перевірки та звіти є узагальнюючими документами, без зазначення місця знаходження виконавців, заходів, які було здійснено, не вказано копій презентаційних матеріалів тощо, а тому не можна перевірити які послуги надавалися. Незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст
господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 липня 2020 року скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 28 січня 2020 року №00001060501 у певній сумі, а саме 1 222 132,27 грн. податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів та штрафних (фінансових) санкцій 305 533,07 грн. загалом 1527665,34 грн. В цій частині ухвалено нове судове рішення, яким податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2020 року №00001060501 скасовано на суму 153 727,50 грн., з яких 122 982,00 грн. податку на прибуток та 30 745,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 липня 2020 року залишено без змін.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Шлях" (вул. Одеське шосе, 69 А код ЄДРПОУ 37630010) судові витрати в розмірі 5 536,33 грн. (п`ять тисяч п`ятсот тридцять шість гривень) 33 коп.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновками щодо підтвердження у ході судового розгляду фактичного здійснення операцій між Позивачем та ТОВ "ЛАЙТЕН ГРУП", ТОВ "Н.К.С.-13", ТОВ "РАДІАН АГРО", проте зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності формування Позивачем у податковому обліку наслідків операцій із "DGT Deutsche Getreidetechnologie GmbH".
На підтвердження обставин щодо допущення Позивачем порушень при відображенні операцій із DGT Deutsche Getreidetechnologie GmbH суд апеляційної інстанції зазначив таке:
- надані Позивачем документи не можуть вважатися достатніми первинними документами, що підтверджують факти виконання представницьких/агентських послуг, оскільки не містять інформації про конкретні об`єми, направлення та терміни, по яким проводились такі послуги, а також критеріїв визначення вартості послуг та, відповідно, необхідності та доцільності використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не завищення витрат) і правомірність формування витрат;
- відсутність детальної інформації щодо наданих послуг та непідтвердження економічного ефекту за наслідками отриманих від DGT Deutsche Getreidetechnologie GmbH послуг свідчить про відсутність здійснення операцій з придбання послуг, зазначених у документах.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції та вважаючи, що суд першої інстанції правильно визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2020 року N 00001060501 у частині та податкове повідомлення-рішення від 28 січня 2020 року N 00001070501 повністю, у касаційній скарзі Позивач просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 липня 2020 року в справі № 400/1898/20.
При цьому Позивач підставою касаційного оскарження визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог Позивача.
У судові засідання суду касаційної інстанції представник Позивача не з`явився, хоч був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
За змістом встановлених під час розгляду справи обставин, за результатами проведеної Відповідачем перевірки Позивача складено акт від 27 грудня 2019 року №389/14-29-05-01/37630010, згідно з висновками якого встановлені порушення, зокрема, вимог:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1303220 грн.;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 172289 грн.;
На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 січня 2020 року:
- № 00001060501, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 1617073 грн.
- №00001070501, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів на загальну суму 215361,25 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 172289 грн. та 43072,25 грн. за штрафними (фінансовими санкціями),
Фактичною підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки щодо:
- завищення витрат та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами відображення наслідків операцій, які фактично здійснені не були, з контрагентами-постачальниками ТОВ "Лайтен Груп", ТОВ "Радіан-Агро", ТОВ "Н.К.С.-13";
- неправомірності віднесення до складу витрат підприємства витрат у сумі 6106386 грн. по контракту про надання послуг та виконання робіт з нерезидентом DGT Deutsche Getreidetechnologie GmbH;
Висновків щодо допущення порушень за операціями із останнім Відповідач дійшов у зв`язку із таким:
- в актах зазначена викривлена інформація, що не відповідає дійсності, а саме: в усіх актах наданих послуг до контракту №56968914 зазначено посилання на контракт №56968914 від 16 лютого 2017, тоді як дата контракту - 1 лютого 2017 року. Тобто, зазначені акти є дефектними та не підлягають відображенню у бухгалтерському обліку підприємства, оскільки для цього відсутні підстави;
- надані до перевірки TOB "Агро Шлях" документи не підтверджують фактичного проведення презентацій в німецьких компаніях, фактичного проведення переговорів, підписання контрактів, розробки презентаційних матеріалів і пропозицій про співпрацю, доведення інформації і розроблених матеріалів до приватних німецьких компаній, оскільки платником не було надано документів щодо деталей їх організації та проведення, доказів кількісного складу учасників цих заходів, які при цьому були понесені витрати, який вплив на результати господарської діяльності товариства вони мали, тощо;
- в наданому до перевірки звіті до контракту №56968914 відсутні дата складання та відсутні фактичні матеріали, підтверджуючі виконані послуги. Звіт складено один, тільки з назвою послуги і переліком німецьких компаній та стосується виконаних робіт по 3-м актам, які укладено протягом 2017-2018 років. Наданий звіт та акти є узагальнюючими документами, у них наведений перелік нерезидентів без зазначення їх місця знаходження, посадових осіб та які заходи було здійснено, відсутні копії розроблених презентаційних матеріалів, узгоджених конкретних термінів проведення переговорів;
- в зазначеному звіті до контракту наведено перелік нерезидентів, з якими укладено договори на придбання TOB "Агро Шлях" імпортної сільськогосподарської техніки у нерезидентів, при цьому не укладено жодного контракту з резидентами щодо реалізації сільськогосподарської техніки, також збільшення реалізації українським покупцям за період 2017-2019 роки не здійснено; відповідно до фінансової звітності TOB "Агро Шлях" показник чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2017 році склав 114668,5 тис. грн., у 2018 році - 82083 тис. грн., тобто зменшився на 32585,50 тис. грн. порівняно з попереднім 2017 роком;
- в звіті зазначені нерезиденти з якими вже склалися ділові партнерські взаємовідносини, та вже укладено договори, зокрема, з нерезидентами: "Willy Niklas GmbH Apparatebau", Німеччина (контракт від 23 травня 2017 року), " APV-Technische Produkte Gmbh", Австрія (контракт від 10 травня 2017 року), "Jumpа 1971 S.L.", Іспанія (контракт від 29 березня 2017 року);
- відповідно до контракту, звіту до нього та актів наданих послуг, здійснення робіт та послуг направлені на пошук німецьких партнерів для участі в проектах Замовника, але в звіті зазначені нерезиденти інших країн, а саме "APV-Technische Produkte Gmbh" (Австрія), "JUMPA 1971 S.L." (Іспанія), "RM S.p.A." (Італія).
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позову, не врахував відповідного правового регулювання спірних у справі правовідносин, а також висновків щодо застосування зокрема статей 44, 134 Податкового кодексу України та статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", сформованих у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №826/1453/14, від 10 травня 2018 року у справі № 820/1763/16, від 4 квітня 2018 року у справі №810/4751/13-а, від 28 листопада 2018 року у справі N 809/2161/14, від 15 квітня 2020 року у справі №826/13929/17, від 21 травня 2019 року у справі № 826/11026/15, відповідно до яких визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена.
На думку Позивача, первинні документи, що наявні в матеріалах справи, акти до самого контракту дозволяють чітко встановити фактичне здійснення господарських операцій. Так, відповідно до актів наданих послуг, як вказує Позивач, чітко вказані послуги, що надавались, а саме: розробка презентаційних матеріалів та пропозиції про співпрацю; доведення інформації та розроблених матеріалів в приватні німецькі компанії; проведення презентації в німецьких компаніях; проведення переговорів, підписання контрактів.
За висновками Позивача, в актах чітко зазначено кількісний показник презентаційних матеріалів, терміни; звіти до контрактів дають вичерпний перелік компаній, яким були презентовані матеріали та надані пропозиції про співпрацю, та з якими було підписано контракти на постачання сільськогосподарської техніки.
З урахуванням цього Позивач вважає, що ним відображено у документах по контракту необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст отриманих представницьких/агентських послуг, їх вартість, відповідні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Також Позивач стверджує, що ним надано фотоматеріали щодо ходу виконання контракту. При цьому наполягає, що будь-яких доказів на підтвердження того, що Позивач або його контрагент не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірних операціях та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання зобов`язань, дефектність первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах, недійсність правочинів в акті перевірки не наведено, а також не надано в процесі судового розгляду справи. При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та однозначно розтлумаченими доказами.
3.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції законним та обґрунтованим, Відповідач посилається на те, що судом надано юридично правильну правову оцінку обставинам щодо допущення Позивачем порушень податкового законодавства при здійсненні операцій із DGT Deutsche Getreidetechnologie GmbH.
За твердженнями, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, на підставі наданих до перевірки документів неможливо встановити, які саме послуги були здійснені нерезидентом DGT Deutsche Getreidetechnologie GmbH, з огляду на таке:
- в актах зазначена викривлена інформація, що не відповідає дійсності, а саме: в усіх актах наданих послуг зазначено посилання на контракт №56968914 від 16 лютого 2017 року, тоді, коли дата контракту - 1 лютого 2017 року;
- надані до перевірки ТОВ "АГРО ШЛЯХ" документи не підтверджують фактичного проведення презентацій в німецьких компаніях, фактичного проведення переговорів, підписання контрактів, розробку презентаційних матеріалів і пропозицій про співпрацю, доведення інформації і розроблених матеріалів до приватних німецьких компаній, оскільки платником не було надано документів щодо деталей їх організації та проведення, доказів кількісного складу учасників цих заходів, які при цьому були понесені витрати, який вплив на результати господарської діяльності товариства вони мали, тощо. В наданому до перевірки звіті до контракту відсутня дата складання, та відсутні фактичні матеріали підтверджуючі виконані послуги. Звіт складено один, тільки з назвою послуги і переліком німецьких компаній, та стосується виконаних робіт по 3-м актам, які складено на протязі 2017-2018 років. Наданий звіт та акти є узагальнюючими документами, у звіті наведений перелік нерезидентів без зазначення їх місця знаходження, посадових осіб та які заходи було здійснено, відсутні копії розроблених презентаційних матеріалів та узгоджених конкретних термінів проведення переговорів;
- в зазначеному звіті до контракту наведено перелік нерезидентів, з якими укладено договори на придбання ТОВ "АГРО ШЛЯХ" імпортної сільськогосподарської техніки у нерезидентів, при цьому не укладено жодного контракту з резидентами щодо реалізації сільськогосподарської техніки; збільшення реалізації українським покупцям за період 2017-2019 років не здійснено, так, відповідно до фінансової звітності ТОВ "АГРО ШЛЯХ" показник чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2017 році склав 114668,5 тис. грн., у 2018 році - 82083 тис.грн., тобто зменшився на 32585,50 тис. грн. порівняно з попереднім 2017 роком.
- в звіті зазначені нерезиденти з якими вже склалися ділові партнерські взаємовідносини, та вже до цього укладено договори;
- відповідно до контракту, звіту до нього та актів наданих послуг, здійснення робіт та послуг направлені на пошук німецьких партнерів для участі в проектах Замовника, але в звіті зазначені нерезиденти інших країн.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, заслухавши представника Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правильність наданої судами правової оцінки оскаржуваному Позивачем податковому повідомленню-рішенню від 28 січня 2020 року №00001060501 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1373937,84 грн в контексті дотримання/не дотримання Відповідачем частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при його прийнятті, Суд звертає увагу на таке.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (надалі - Положення №318) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.
У пунктах 6, 7 розділу "Визнання витрат" Положення №318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Підсумовуючи вимоги наведених норм, слід зазначити висновок, відповідно до якого у податковому обліку господарські операції та витрати за цими операціями, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією.
Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.
Отже, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Позивачем (Замовник) та DGT Deutsche Getreidetechnik GmbH (ДГТ Німецькі Зернові Технології ГмбХ) (Виконавець) укладений зовнішньоекономічний контракт №56968914 від 1 лютого 2017 року, предметом якого було надання представницьких/агентських послуг на території Європейського Союзу, зокрема здійснення робіт і послуг, спрямованих на пошук німецьких партнерів для участі в проектах Замовника, а також пошук партнерів/продавців сільськогосподарської техніки; надання послуг, спрямованих на підписання партнерських угод і контрактів на поставку сільськогосподарської техніки.
На підтвердження фактичного виконання послуг контрагентом Позивачем надано копії актів наданих послуг (том 1, а.с.235-237), в яких зазначено про надання таких видів послуг, як: розробка презентаційних матеріалів і пропозицій про співпрацю, доведення інформації і розроблених матеріалів в приватні німецькі компанії, проведення презентацій в німецьких компаніях, проведення переговорів та підписання контрактів.
Так, вартість розробки презентаційних матеріалів та пропозицій щодо співпраці, доведення інформації становила 24442750 грн, вартість проведення презентацій в німецьких компаніях становила 1796675 грн, за проведення переговорів та підписання контрактів Позивач сплатив його контрагенту 1868061,16 грн.
Крім того, Позивачем надано роздруківки фотовідбитків відповідних зустрічей посадових осіб Позивача, організованих, як стверджує останній, за допомогою DGT Deutsche Getreidetechnik GmbH, а також копію звіту про проведену роботу, де зазначено конкретні суб`єкти господарювання, яким доводилась певна інформація нерезидентом та для яких проводились презентації, та з якими укладено угоди.
Суд першої інстанції, надавши оцінку сукупності доказів, наявних у матеріалах справи, дійшов висновку, що фактичне здійснення операцій між Позивачем та Deutsche Getreidetechnik GmbH (ДГТ Німецькі Зернові Технології ГмбХ) підтверджується документально, незважаючи на наявність у актах наданих послуг посилань на помилкову дату контракту (замість 1 лютого вказано, що контракт від 16 лютого), а також вказано, що надання контрагентом послуг направлене на збільшення безпосередньо продажів сільськогосподарської техніки, та налагодження безпосередніх ділових контактів з провідними світовими виробниками сільськогосподарської техніки, тобто укладено прямі контракти поставки сільськогосподарської техніки.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідні документи не можуть вважатися достатніми первинними документами, що підтверджують факти виконання представницьких/агентських послуг, оскільки містять помилки, не містять інформації про конкретні об`єми, направлення та терміни, по яким проводились такі послуги, а також критеріїв визначення вартості послуг та, відповідно, необхідності та доцільності використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування витрат.
Суд звертає увагу на те, що одним із основних принципів, закріплених правилами ведення бухгалтерського обліку в України, є принцип превалювання суті над формою ("substance versus form"), який полягає в тому, що операції враховуються не лише виходячи з юридичної форми, а й відповідно до їх економічної сутності. У випадку невідповідності юридичної форми її економічній сутності перевага надається останній.
На необхідність застосування цього принципу неодноразово звертав увагу Верховний Суд при дослідженні суті господарських операцій між суб`єктами господарювання, що підтверджується, зокрема, постановами від 20 січня 2021 року у справі № 320/2038/19, від 4 вересня 2018 року у справі №826/5608/17, від 10 березня 2020 року у справі №816/1601/14, від 10 квітня 2020 року у справі №440/1082/19.
Суд першої інстанції зазначив, що допущена помилка у актах наданих послуг щодо дати контракту не свідчить про ненадання послуг, суд же апеляційної інстанції визнав допущену помилку у актах як обставину, що свідчить про неможливість відображення даних, що містяться в таких актах, в податковому обліку.
Разом зі тим, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не перевірили чи така, допущена помилка (замість дати контракту від 1 лютого 2017 року вказано 16 лютого 2017 року) є наслідком описки, чи могла така помилка вплинути на об`єктивну можливість чи неможливість виконання наданих послуг, чи нівелює ця помилка дані, зазначені у інших документах, щодо суті операцій між Позивачем та його контрагентом та реального виконання таких операцій.
Як підтверджується змістом рішень судів першої та першої та апеляційної інстанцій, суд зробили протилежні висновки щодо доводів Відповідача про те, що акти та звіт є узагальнюючим документами, без зазначення місця знаходження виконавців, заходів які було здійснено, а тому на підставі їх аналізу неможливо підтвердити здійснення відповідних послуг. Так, суд першої інстанції зазначив, що не заповнення таких позицій у наведених документах не нівелює фактичне здійснення операції, натомість суд апеляційної інстанції не погодився із такими висновками та вказав про неможливість на їх підставі встановити обставини дійсного здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання.
Втім, зміст судових рішень свідчить про те, що суди лише здійснювали аналіз наданих Позивачем документів, не перевірили справжньої сутності послуг, зокрема чим обумовлені такі послуги, зокрема, чи презентації та пропозиції здійснювалась із допомогою письмових (електронних) матеріалів чи в усній формі, яким чином могли такі пропозиції та матеріали доводилися до нерезидентів, не встановлено також про що укладено Позивачем із нерезидентами договори, та чи дійсно до укладення таких договорів призвела діяльність Deutsche Getreidetechnik GmbH (ДГТ Німецькі Зернові Технології ГмбХ).
За змістом висновків, сформованих Верховним Судом у постановах від 20 червня 2019 року у справі №826/1453/14, від 10 травня 2018 року у справі № 820/1763/16, від 4 квітня 2018 року у справі №810/4751/13-а, від 28 листопада 2018 року у справі N809/2161/14, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/13929/17, на які посилається Позивач в касаційній скарзі, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Отже, із урахуванням наведеного, суди повинні були комплексно дослідити всі надані докази та перевірити чи їх сукупність дає можливість встановити факт здійснення чи не здійснення операцій, а не виходити лише із правильності зовнішнього оформлення документів.
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово, зокрема в постанові від 17 березня 2020 року у справі N 812/9439/13-а, наголошував на тому, що:
- придбання товарів та послуг передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника; всі витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податку;
- витрати на придбання товарів та послуг, понесені без мети їх використання в господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника, не дають йому права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
- лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.
Надаючи правову оцінку обставинам пов`язаності послуг, які за твердженням Позивача, надавались йому Deutsche Getreidetechnik GmbH (ДГТ Німецькі Зернові Технології ГмбХ), із його господарською діяльністю, суди також сформували протилежні висновки. Так, висновок суду першої інстанції в цій частині фактично обумовлений лише позицією Позивача, викладеною у ході розгляду справи, без надання оцінки викладеним у акті перевірки висновкам, які вказують, на думку Відповідача, на збитковість таких операцій та необумовленість таких операцій господарською метою. В основу ж висновків суду апеляційної інстанції в цій частині покладено зазначені у акті перевірки обставини, без надання оцінки тому, що Позивач їх спростовував у ході судового процесу.
Так, стверджуючи про непов`язаність послуг у з господарською діяльністю Позивача, Відповідач стверджував, що:
- у звіті до контракту наведено перелік нерезидентів, з якими укладено договори на придбання TOB "Агро Шлях" імпортної сільськогосподарської техніки, при цьому не укладено жодного контракту з резидентами щодо реалізації сільськогосподарської техніки, також збільшення реалізації українським покупцям за період 2017-2019 роки не здійснено;
- відповідно до фінансової звітності TOB "Агро Шлях" показник чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у 2017 році склав 114668,5 тис. грн., у 2018 році - 82083 тис. грн., тобто зменшився на 32585,50 тис. грн. порівняно з попереднім 2017 роком;
- в звіті вказані нерезиденти з якими вже склалися ділові партнерські взаємовідносини, та вже укладено договори, зокрема, з нерезидентами: "Willy Niklas GmbH Apparatebau", Німеччина (контракт від 23 травня 2017 року), " APV-Technische Produkte Gmbh", Австрія (контракт від 10 травня 2017 року), "Jumpа 1971 S.L.", Іспанія (контракт від 29 березня 2017 року).
Позивач (том 1, а.с.5-6) на спростування доводів Відповідача посилався на те, що отримання послуг від контрагента було направлене на збільшення безпосередньо продажів сільськогосподарської техніки, тобто на укладення прямих контрактів поставки сільськогосподарської техніки; послуги надали можливість в умовах підвищення конкурентоспроможності ринку укласти вигідні зовнішньоекономічні контракти з іноземними компаніями. Підписання згаданих вище контрактів є наслідком тривалої кропіткої праці, яка подовжувана в часі, завдяки співпраці з DGT Deutsche Getreidetechnik GmbH та організації систематичних зустрічей з представниками виробників при безпосередній участі керівництва і менеджменту Позивача, які проходили на численних виставках, організованих в Європейському Союзі, були досягнуті цілі та підписані відповідні контракти.
Як зазначив Позивач, процедура підписання Позивачем зовнішньоекономічних контрактів на постачання сільськогосподарської техніки, а особливо її нових зразків, на український ринок складається з чотирьох етапів:
- розробка презентаційних матеріалів та пропозицій про співпрацю та доведення інформації про розроблені матеріали до потенційних постачальників техніки, що включає в себе підтвердження спроможності у матеріально-технічному і кадровому забезпеченні на обслуговування таких поставок техніки, що було виконано DGT Deutsche Getreidetechnik GmbH;
- презентація напрацьованих матеріалів до потенційних постачальників техніки, що можуть проходити у безпосередньо у оговорених місцях зустрічей так і в рамках міжнародних виставок, зокрема AGRITEXNIKA 2017 (Німеччина), SIMA 2016|2017 (Франція), у випадку виконання контракту, саме тому й серед переліку контрагентів є і представники Австрії, Іспанії, Італії;
- проведення переговорів та підписання контрактів, що в переважній більшості відбувалось за присутності власників ТОВ "Агро шлях". На виконанні цього етапу ключовими моментами для підписання того чи іншого контракту з новим контрагентом або з контрагентом, з яким уже склались ділові відносини, є по-перше бажання постачальника (виробника) сільськогосподарської техніки вийти з тим чи іншим зразком на український ринок, по-друге, можливість провести курси навчання працівників ТОВ "Агро шлях" для подальшого здійснення ними сервісного обслуговування техніки і, по-третє, створення прийнятного для ТОВ "Агро шлях" запасу деталей для обслуговування в подальшому проданої техніки.
- проходження навчання працівників.
Саме тому, як стверджував Позивач, у зв`язку із вище переліченими обставинами, в рамках виконання контракту з нерезидентом, були підписані контракти з контрагентами, з якими уже склались ділові відносини та не тільки німецької податкової резидентності, а також не були встановлені часові рамки підписання того чи іншого контракту, оскільки підписання контрактів є наслідком тривалої кропіткої праці, яка подеколи розтягнута в часі.
Щодо показників, реалізації продукції по рокам, Позивач зазначив, що ринок продажів сільськогосподарської техніки з року в рік стає все більш конкурентним, тому необхідним є налагодження безпосередніх ділових контактів з провідними світовими виробниками сільськогосподарської техніки, тобто прямі контракти поставки сільськогосподарської техніки. Виконання контракту, як стверджує Позивач, дозволило ТОВ "Агро шлях" в умовах підвищення конкурентної ринку зарекомендувати себе в якості надійного постачальника сільськогосподарської техніки на ринку України. Показники реалізації сільськогосподарської техніки у 2019 році порівняно з 2018 роком зросли. В силу тривалості процесів налагодження збуту нових зразків сільськогосподарської техніки, таке відображення у показниках доходу від реалізації відбувається не одразу.
Відтак, для правильного вирішення спору судам потрібно було надати повну оцінку як доводам суб`єкта владних повноважень, наведеним у акті перевірки, так і доводам Позивача, якими він обґрунтовував обставини дотримання вимог податкового законодавства, як передумови відображення у податковому обліку наслідків операцій із Deutsche Getreidetechnik GmbH (ДГТ Німецькі Зернові Технології ГмбХ).
Зміст рішення суду як першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції вказує, що судами не досліджено належним чином комплекс доказів, необхідний для доведення реальності послуг за відповідним контрактом та наявності ділової мети спірних операцій, з якими пов`язане нарахування витрат; обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів та надання оцінки всім важливим доводам сторін виконано не було.
Для правильного вирішення спору необхідно було з`ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у Позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити первинні документи, встановити відповідність критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт, перевірити наявність у Позивача ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок.
Таким чином, наведені вище допущені судами порушення дають підстави для висновку, що вони призвели до не встановлення всіх важливих обставин, що мають значення для висновку щодо відповідності оскаржуваного індивідуального акта в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1373937,84 грн. вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.