ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №665/1685/17
провадження №51-3677км21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н.С.,
судді: Лагнюк М.М.,
Маринич В.К.,
секретар судового засідання Безкровний С.О.,
учасники судового провадження:
прокурор Кузнецов С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 08 червня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016231140000028, стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Дагбіт Дар`їнського району Самаркандської області Республіки Узбекистан та проживає у АДРЕСА_1 ),
виправданого за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.289 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування вказаного судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, не виклав вичерпних і переконливих мотивів, з яких визнав їх необґрунтованими.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, дійшов висновку, що органом досудового розслідування не доведено того факту, що ОСОБА_1 заволодів транспортним засобом, тоді як зазначені обставини встановлені сукупністю доказів у провадженні, які необґрунтовано не взяті судом до уваги.
Зазначає, що в апеляційній скарзі прокурор вказувала про те, що під час судового розгляду в суді першої інстанції частина свідків сторони обвинувачення змінили свої показання, які були надані ними під час досудового розслідування. Оскільки ці свідки працюють на підприємстві, яке очолює ОСОБА_1, що вказує на свого роду їх залежність від останнього і те, що він має вплив на них, то ці свідки, на думку прокурора, не могли надати об`єктивні показання щодо обставин події, а отже, ставлення до таких показань має бути критичним.
Стверджує, що судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про повторний допит свідків відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, чим істотно порушено положення статей 7, 22 КПК України щодо засади змагальності, що передбачає право сторони обвинувачення на самостійне обстоювання правової позиції та подання доказів.
Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів провадження письмових доказів, про які прокурору стало відомо лише під час розгляду справи в апеляційному суді та які підтверджують факт заволодіння ОСОБА_1 автомобілем, чим грубо порушив вимоги ст.22 КПК України.
Також зазначає, що процедуру апеляційного розгляду було здійснено без додержання приписів ст.2 КПК України.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 289 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Цивільний позов ТОВ "Глобал Инвест" про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду. Вирішено долю судових витрат.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 09 жовтня 2020 року стосовно ОСОБА_1 - без зміни.
Як установлено судами, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 05 березня 2016 року приблизно о 16:30 прибув на вул. Мартинця, 36 у с. Надеждівка Чаплинського району Херсонської області, де розташоване ТОВ "Глобал Инвест", знаючи, що директор вказаного товариства ОСОБА_4, який перебуває за межами України, зберігає техніку підприємства на території ангара та автогаража, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, який перебував у власності та користуванні зазначеного товариства, та всупереч волі власника та директора ОСОБА_4 особисто вигнав автомобіль ВАЗ- 212140-120-40, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ "Глобал Инвест", реалізувавши свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння технікою ТОВ "Глобал Инвест". У подальшому на протиправно вилученому автомобілі він направився до смт Каланчак (вул. З. Космодем`янської, 15, ФГ "Валентина"), де і залишив його.
Згідно з даними висновку судової авто-товарознавчої експертизи № Вс - 2 від 23 січня 2017 року вартість викраденого легкового автомобіля ВАЗ-212140-120-40, 2011 року випуску, станом на 03 березня 2016 року становила 153 089,67 грн.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Згідно з приписами статей 370, 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального прав з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі та дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно з положеннями ст. 438 КПК України тягне за собою скасування судового рішення.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2016 року № 5-249кс15.
У певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Проте, переглядаючи вирок стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався зважаючи на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження прокурор, не погодившись з вироком місцевого суду стосовно ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вирок на направити справу на новий судовий розгляд. Свою позицію щодо незаконності оскарженого судового рішення, мотивувала тим, що висновки суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження та ставить під сумнів неупередженість у дослідженні доказів. Також прокурор заявила клопотання про повторне дослідження доказів, зокрема допит свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо зміни їх показань за даними протоколів їх допитів під час досудового розслідування, відповідно до яких ці свідки беззаперечно вказували на ОСОБА_1 як на особу, яка незаконно заволоділа транспортним засобом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, погодився з висновком місцевого суду про невинуватість ОСОБА_1 та відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторний допит свідків, зазначивши, що судом першої інстанції було досліджено всі докази, яким у сукупності надано оцінку з точки зору їх належності, допустимості і достатності, та зроблено мотивований висновок про недоведеність його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, і обґрунтованість виправдання за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Однак цей суд обмежився тільки аналізом в постановленій ухвалі доказів, досліджених судом першої інстанції, і його висновків, чим порушив установлений законом порядок апеляційного розгляду, оскільки погодився з оцінкою доказів, наданою місцевим судом, а отже, застосована ним процедура суперечила встановленим у статтях 22, 23 КПК України засадам змагальності та безпосередності дослідження показань, речей і документів.
Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності. Оцінка доказів має здійснюватися судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Щодо клопотання прокурора про повторний допит свідків, апеляційний суд зазначив, що воно зумовлено незгодою сторони обвинувачення з оцінкою судом першої інстанції показань свідків та встановленими судом обставинами кримінального провадження в судовому рішенні, тому відмовив в його задоволенні, оскільки вказані показання свідків досліджені судом першої інстанції в повному обсязі та без порушень, а з огляду на це їх повторне дослідження за таких обставин порушуватиме загальні засади кримінального провадження, передбачені п.3, п.15 ч.1 ст.7 КПК України, зокрема рівність перед законом і судом, змагальність сторін та свободу в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, та викликатиме певні сумніви в упередженості суду.
Положеннями ч.3 ст.404 КПК України передбачено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
З урахуванням того, що прокурор, оскаржуючи виправдувальний вирок, посилався в апеляційній скарзі на неповноту розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та помилкову оцінку ним доказів і просив апеляційний суд скасувати виправдувальний вирок, суд апеляційної інстанції, з метою забезпечення реалізації стороною обвинувачення права на апеляційне оскарження судового рішення, відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК мав створити необхідні для цього умови, у тому числі шляхом повторного дослідження доказів.
Відповідно до статті 94 КПК суд зобов`язаний оцінити кожний доказ з точки зору його достовірності, а частина 4 статті 96 КПК України передбачає, що свідок може бути допитаний щодо попередніх показань, які не узгоджуються із його показаннями. Таким чином, на відміну від заборони, що міститься у частині 6 статті 95 КПК України, використовувати надані під час досудового розслідування показання на доведення винуватості, такі показання є допустимими і належними для з`ясування достовірності показань, які особа надає під час судового розгляду.
Однак суд першої інстанції не звернув належної уваги на очевидну суперечність у показаннях свідків щодо важливої обставини справи і не пояснив у вироку, чим зумовлена зміна показань свідків. Апеляційний суд у свою чергу жодним чином не відповів на відповідний довід сторони обвинувачення, хоча мав можливість повторно дослідити цю обставину, за наявності клопотання прокурора.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів провадження доказів, про які їй стало відомо лише під час апеляційного розгляду та які підтверджують факт заволодіння ОСОБА_1 автомобілем, то вони також є обґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості чи меншого ступеня винуватості обвинуваченого або сприяти пом`якшенню покарання.
Частиною 11 ст. 290 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор заявляла клопотання про долучення до матеріалів провадження доказів, про які їй стало відомо тільки під час розгляду справи в апеляційному суді, зокрема угоди про визнання винуватості ОСОБА_13, яку затверджено вироком Каланчацького районного суду від 04 листопада 2020 року, яким ОСОБА_13 засуджено за ч.1 ст.396 КК України за приховування тяжких злочинів, у тому числі злочину, вчиненого ОСОБА_1, постанови про виділення матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 та інших, а також протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_13, в якому останній вказує на ОСОБА_1 як на особу, яка спільно з іншими особами заволоділа, зокрема, вказаним автомобілем.
Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання прокурора, зазначив, що вказані докази не можуть бути предметом дослідження у цьому кримінальному провадженні, оскільки вони не відкривались стороні захисту ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду.
Однак, аудіозаписом судового засідання в суді апеляційної інстанції встановлено, що прокурор заявила клопотання про долучення до матеріалів провадження вказані докази, які суд оголосив стороні захисту та поставив на обговорення питання про їх долучення. Сторона захисту зазначила про те, що їй відомі ці докази, проте висловилась проти їх долучення.
Таким чином, відкриття зазначених доказів було здійснено під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції, а отже суд безпідставно відмовив прокурору у задоволені клопотання про їх долучення до матеріалів кримінального провадження, посилаючись на ст.290 КПК України.
З огляду на викладене Суд вважає, що апеляційний суд не розглянув належним чином доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, не дотримався вимог ст. 419 КПК України, оскільки не навів переконливих мотивів на спростування доводів прокурора та не обґрунтував свого рішення належним чином, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуальногозакону, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зазначене порушення згідно із ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового судового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги прокурора дати їм належну оцінку та, з урахуванням усіх встановлених обставин, прийняти законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд