Постанова
Іменем України
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 753/7051/20
провадження № 51-2312 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Бущенка А.П., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Нескородяного А.М.,
захисника Николенка Р.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Николенка Р.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року у кримінальному провадженні № 12020100020001543 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Зазначеним вироком вирішено питання процесуальних витрат і речових доказів.
Вказане кримінальне провадження розглянуто із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у не встановлені досудовим розслідуванням день та час, у невстановлений спосіб придбав 10 згортків клейкої стрічки синього кольору, всередині яких знаходились обладнані пазовими замками поліетиленові пакети з порошкоподібною речовиною світло-бежевого кольору загальною масою 1,240 г, яка у своєму складі містила психотропну речовину - амфетамін. Вказані згортки ОСОБА_1 поклав до своєї сумки та зберігав з метою подальшого збуту наркозалежним споживачам шляхом розкладання "закладок". Після чого, 06 березня 2020 року приблизно о 15:04, перебуваючи на вул. Мишуги, 1/4 у м. Києві, ОСОБА_1 був затриманий працівниками поліції, у ході особистого обшуку у нього виявлено 10 згортків вищевказаної речовини.
Крім того, у не встановлені досудовим розслідуванням день та час, у невстановлений спосіб ОСОБА_1, діючи повторно, придбав 31 згорток клейкої стрічки синього кольору, всередині яких знаходились обладнані пазовими замками поліетиленові пакети із зелено-блакитною кристалічною речовиною загальною масою 5,647 г, яка у своєму складі містила психотропну речовину - PVP у великому розмірі. Вказані згортки ОСОБА_1 поклав до своєї сумки та зберігав з метою подальшого збуту наркозалежним споживачам шляхом розкладання "закладок". Після чого, 06 березня 2020 року приблизно о 15:04, перебуваючи на вул. Мишуги, 1/4 у м. Київ, ОСОБА_1 був затриманий працівниками поліції, у ході особистого обшуку у нього виявлено 31 згорток вищевказаної речовини.
Крім того, ОСОБА_1 06 березня 2020 року приблизно о 15:04, діючи з корисливих мотивів, знаходячись за адресою: вул. Мишуги, 3-В, м. Київ, заховав згорток клейкої стрічки синього кольору з полімерним пакетом із порошкоподібною речовиною блакитного кольору масою 0,184 г, чим збув особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено.
Цього ж дня, працівниками поліції в ході огляду місця події за вказаною адресою було виявлено та вилучено згорток клейкої стрічки з полімерним пакетом всередині з порошкоподібною речовиною блакитного кольору, що в своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, PVP масою 0,164 г, яку ОСОБА_1 умисно, незаконно, протиправно, з корисливих мотивів придбав, зберігав з метою подальшого збуту та збув.
А також за аналогічних обставин ОСОБА_1 :
06 березня 2020 року, знаходячись за адресою м. Київ, вул. Мишуги, 1/4, збув (заховав) порошкоподібні речовини блакитного кольору масою 0,169 г, 0,162 г, 0,130 г, 0,169 г, які у своєму складі містили психотропну речовину - PVP. При цьому цього ж дня працівниками поліції в ході огляду місця події за вказаною адресою було виявлено та вилучено згортки клейких стрічок з полімерними пакетами всередині з вищевказаними речовинами масою 0,162 г, 0,147 г, 0,116 г, 0,153 г відповідно.
06 березня 2020 року, знаходячись за адресою м. Київ, вул. Мишуги, 3, збув (заховав) порошкоподібні речовини блакитного кольору масою 0,148 г, 0,139 г, 0,188 г, 0,184 г. Цього ж дня працівниками поліції в ході огляду місця події за вказаною адресою було виявлено та вилучено згортки клейких стрічок з полімерними пакетами всередині з вищезазначеними речовинами масою 0,135 г, 0,128 г, 0,167 г, 0,166 г відповідно.
06 березня 2020 року, знаходячись за адресою м. Київ, вул. Мишуги, 8, збув (заховав) порошкоподібну речовину блакитного кольору масою 0,173 г, яка у своєму складі містила психотропну речовину - PVP. Цього ж дня працівниками поліції в ході огляду місця події за вказаною адресою було виявлено та вилучено згорток клейкої стрічки з полімерним пакетом всередині з вищезазначеною речовиною масою 0,159 г.
06 березня 2020 року, знаходячись за адресою м. Київ, вул. Мишуги, 12, збув (заховав) порошкоподібні речовини блакитного кольору масою 0,122 г, 0,165 г, 0,149 г. Цього ж дня працівниками поліції в ході огляду місця події за вказаною адресою було виявлено та вилучено згортки клейких стрічок з полімерними пакетами всередині з вищезазначеними речовинами масою 0,111 г, 0,147 г, 0,134 г відповідно.
06 березня 2020 року, знаходячись за адресою м. Київ, вул. Гришка, 3-А, збув (заховав) порошкоподібну речовину блакитного кольору масою 0,168 г, яка у своєму складі містила психотропну речовину - PVP. Цього ж дня працівниками поліції в ході огляду місця події за вказаною адресою було виявлено та вилучено згорток клейкої стрічки з полімерним пакетом всередині з вищезазначеною речовиною масою 0,155 г.
06 березня 2020 року, знаходячись за адресою м. Київ, вул. Гришка, 9, збув (заховав) порошкоподібні речовини блакитного кольору масою 0,143 г, 0,146 г. Цього ж дня працівниками поліції в ході огляду місця події за вказаною адресою було виявлено та вилучено згортки клейких стрічок з полімерними пакетами всередині з вищезазначеними речовинами масою 0,132 г, 0,130 г відповідно.
06 березня 2020 року, знаходячись за адресою м. Київ, проспект Григоренка, 7, збув (заховав) порошкоподібну речовину блакитного кольору масою 0,189 г, яка у своєму складі містила психотропну речовину - PVP. Цього ж дня працівниками поліції в ході огляду місця події за вказаною адресою було виявлено та вилучено згорток клейкої стрічки, з полімерним пакетом всередині з вищезазначеною речовиною масою 0,174 г.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2021 року апеляційну скаргу захисника Николенка Р.С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 задоволено частково, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року в частині призначеного покарання змінено.
Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням положень статей 69, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого, за виключенням житла.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Николенко Р.С. просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого ОСОБА_1 через суворість. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що судами під час постановлення рішень належним чином не враховано ступеня суспільної небезпеки та тяжкості вчинених засудженим злочинів, а також даних, що характеризують його особу. Крім того, захисник вказує, що поза увагою судів залишилося те, що ОСОБА_1 став на шлях виправлення, щиро розкаявся, просив не позбавляти його волі, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні хвору матір та малолітнього брата, на момент розгляду справи в суді першої інстанції був офіційно працевлаштований. Також захисник зазначає, що без належної уваги судів залишився стан здоров`я засудженого, який страждає на захворювання серця. Таким чином, стверджує, що призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання навіть із застосуванням положень ст. 69 КК України не відповідає особі засудженого і за своїм розміром є явно несправедливим через суворість. Крім того, вважає, що апеляційний суд, постановляючи ухвалу, належним чином не мотивував висновків прийнятого рішення.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Николенко Р.С. підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду змінити з підстав, що викладені у скарзі.
Прокурор Нескородяний А.М., посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заперечував щодо її задоволення, просив вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбаченихч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, й правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
У касаційній скарзі захисник вказує про те, що при призначенні покарання судами не було належним чином враховано тяжкості вчинених злочинів, а також даних, що характеризують особу засудженого.
Зокрема, захисник зазначає, що поза увагою судів залишилося те, що ОСОБА_1 став на шлях виправлення, щиро розкаявся, просив не позбавляти його волі, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, страждає на захворювання серця, має на утриманні хвору матір та малолітнього брата, на момент розгляду справи в суді першої інстанції був офіційно працевлаштований.
Таким чином захисник вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є явно несправедливим через його надмірну суворість.
Однак з такими доводами захисника, що викладені у касаційній скарзі, колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Так, відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Разом з тим з огляду на дискреційні повноваження суд також вправі призначити покарання, нижче від мінімальної межі, передбаченої санкцією відповідної статті, або звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання засудженому та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 вчинив тяжкі злочини, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, характеризується позитивно. Крім того, місцевим судом враховано конкретні обставини справи, взято до уваги кількість вилученої у ОСОБА_1 психотропної речовини та кількість епізодів злочинної діяльності.
Обставинами, які пом`якшують покарання засудженому ОСОБА_1, судом визнано його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, а також наявність на утриманні матері та малолітнього брата. Обставин, які б обтяжували покарання засудженому, в ході судового розгляду не встановлено.
Проаналізувавши вказані обставини у їх сукупності, місцевий суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства, та призначив мінімальне покарання, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, при цьому не встановив підстав для застосування щодо нього положень ст. 69 КК України.
Не погодившись з вироком місцевого суду в частині призначеного покарання, стороною захисту було оскаржено такий вирок в апеляційному порядку. При цьому захисник у своїй апеляційній скарзі вказував про необхідність призначення ОСОБА_1 більш м`якого покарання із застосуванням ст. 69 КК України, а також звільнення його від відбування такого покарання на підставі положень ст. 75 КК України.
Тобто, не погоджуючись з висновками місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, захисник в апеляційній скарзі фактично порушував питання про недотримання місцевим судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання та пов`язані із суддівським розсудом.
Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК України), визначенні "інші обставини справи" або ж "інші обставини кримінального провадження", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, перевіряючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою захисника, суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий суд належним чином врахував тяжкість вчинених ОСОБА_1 злочинів, зазначив дані, що характеризують його особу, а також встановив обставини, які пом`якшують йому покарання.
Разом з тим, на переконання апеляційного суду, місцевий суд не врахував обставин, які можуть бути підставою для застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України.
Зокрема, місцевий суд хоча й перерахував, однак не надав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_1 має на утриманні молодшого брата, 2011 року народження, та матір, яка зловживає спиртними напоями, і заробіток ОСОБА_1 є єдиним джерелом здобуття коштів для їх існування. Крім того, місцевий суд не надав оцінки стану здоров`я ОСОБА_1, у якого виявлено порушення ритму серця по типу миготливої аритмії.
При цьому апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 визнав свою вину та щиро розкаявся, що свідчить про наявність в останнього критичного ставлення до своїх дій та готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене.
З огляду на викладене та враховуючи особу ОСОБА_1, апеляційний суд констатував, що вказані обставини в їх сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а тому дають підстави для застосування щодо нього положень ст. 69 КК України.
У зв`язку із цим апеляційний суд пом`якшив ОСОБА_1 основне та додаткове покарання, оскільки дійшов висновку, що його виправлення можливе в коротший строк, ніж визначений санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.
Разом з тим апеляційний суд не встановив підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, про що просив захисник в апеляційній скарзі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, домірним, справедливим і таким, що не суперечить положенням закону України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, враховуючи всі зазначені обставини в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав вважати призначене апеляційним судом засудженому ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через його суворість, як і не вбачає підстав для звільнення його від відбування такого покарання з випробуванням, а тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині вважає непереконливими.
Крім того, на думку колегії суддів, під час апеляційного розгляду апеляційний суд, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону, ретельно перевірив зазначені в апеляційній скарзі захисника Николенка Р.С. доводи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави прийнятого рішення.
Тобто у ході перевірки кримінального провадження щодо ОСОБА_1 в порядку апеляційної процедури апеляційний суд належним чином обґрунтував рішення з наведенням докладних мотивів, з яких апеляційну скаргу захисника Николенка Р.С. задовольнив частково.
За таких обставин доводи захисника про невмотивованість рішення апеляційного суду в частині призначеного покарання колегія суддів вважає безпідставними.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, то касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд