Постанова
Іменем України
21 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 243/655/20
провадження № 51-2273 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Бущенка А.П., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Григорчук Н.М.,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні № 12019050510002540 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Майдан Слов`янського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 164 КК України із застосуванням положень ст. 71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 1 місяць.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, будучи раніше засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 164 КК України.
Так, будучи обізнаним про аліментні зобов`язання, встановлені рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року, та попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, у період часу з 12 серпня 2019 року по 21 січня 2020 року злісно ухилявся від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: будучи працездатною особою, офіційно не працював, на обліку в Слов`янському міському центрі зайнятості не перебував, у результаті чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів у сумі 14 721 грн.
Не погодившись із зазначеним вироком, засуджений ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 23 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2020 року, а апеляційну скаргу повернуто.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку, оскільки такий строк він пропустив з поважних причин. Зокрема, вказує, що у визначений процесуальним законом строк він був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу у зв`язку з перебуванням на вимушеній самоізоляції через його контактування та контактування його дружини з колегами, з підтвердженими випадками захворювання на COVID-19. Однак, не зважаючи на об`єктивні обставини, які не дали йому можливості вчасно оскаржити вирок місцевого суду, та не надавши жодної оцінки зазначеним обставинам, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання, чим позбавив можливості обґрунтувати свою незгоду з вироком суду першої інстанції. Крім того, вказує, що апеляційний суд не взяв до уваги та не надав жодної оцінки клопотанню потерпілої ОСОБА_3, яка підтримала його апеляційну скаргу, оскільки заборгованість зі сплати аліментів ним повністю відшкодована.
У письмових запереченнях прокурор Кузнецова К.В., вказуючи про безпідставність касаційної скарги засудженого, просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.
Прокурор Григорчук Н.М. заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого, просила її залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Як установлено ч. 1 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ст. 412 КПК України).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2020 року, засуджений ОСОБА_1 подав на такий вирок апеляційну скаргу, датовану 11 січня 2021 року, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Причини пропуску відповідного строку засуджений обґрунтовував тим, що перебував на вимушеній самоізоляції через контактування з особами з підтвердженим випадком захворювання на COVID-19, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначив, що посилання засудженого ОСОБА_1 про перебування на самоізоляції не впливає на можливість звернутись з апеляційною скаргою у строк, передбачений вимогами процесуального закону, а у самому клопотанні засудженим не відображено фактичних даних, які б об`єктивно унеможливили подати апеляційну скаргу у визначений законом строк.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Проте ухвала апеляційного суду про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду та повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 цим вимогам не відповідає.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру протягом тридцяти днів з дня їх проголошення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено.
Зокрема, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасно звернутись до суду у визначений законом строк.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 у своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду зазначав, що він не мав фізичної змоги подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк, оскільки відповідно до виконання Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 22 липня 2020 року № 641, він як особа, яка мала контакт з пацієнтами з підтвердженим випадком COVID-19, був змушений дотримуватися самоізоляції. При цьому на підтвердження факту контакту з особами, хворими на COVID-19 засуджений надав апеляційному суду копії результатів клінічних досліджень.
Оскільки засуджений ОСОБА_1 на законних підставах був вимушений дотримуватись самоізоляції, колегія суддів приходить до висновку, що вказана обставина є суттєвою та з огляду на ст. 117 КПК України може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.
Таким чином, незважаючи на наявність об`єктивних обставин, що перешкодили своєчасно оскаржити в апеляційному порядку вирок місцевого суду, апеляційний суд в даному конкретному випадку безпідставно відмовив потерпілому в поновленні відповідного строку.
Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати викладене й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд