ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року
справа № 745/19/19
провадження № 51-2123 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Макаровець А. М.,
суддів Лагнюка М.М., Маринича В.К.,
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурорки Чабанюк Т.В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисниці Корнієнко Т.М. (у режимі відеоконференції),
захисниці Гулько Ж.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12018270240000098, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 189Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника Корнієнко Т.М. на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 4 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 4 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання:
за ч. 2 ст. 125 КК - у виді обмеження волі на строк 2 роки;
за ч. 2 ст. 121 КК - у виді позбавлення волі на строк 9 років;
за ч. 3 ст. 189 КК - у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією усього майна, що є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого виду покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією усього майна, що є його власністю.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 :
- на користь ОСОБА_2 - 5000 грн на відшкодування моральної шкоди;
- на користь ОСОБА_3 - 3720 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього на загальну суму 203 720 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 рокувирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 травня 2018 року близько 00:00, перебуваючи на відстані близько 300 м від дамби на озері в урочищі Бернадське біля села Чорнотичі Сосницького району Чернігівської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_4, діючи умисно, завдав останньому не менше вісімнадцяти ударів дерев`яною палицею по тулубу та кінцівках, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки із численними переломами ребр, а також численних синців та гематом тулуба і кінцівок, що згідно з висновком експерта № 69 від 29 травня 2018 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 03:00 помер.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, поєднану єдиним умислом, через незначний проміжок часу ОСОБА_1 того ж дня близько 01:00 на території бази відпочинку, що на озері в урочищі Бернадське біля села Чорнотичі Сосницького району Чернігівської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, вимагав в ОСОБА_4, якому незадовго до цього завдав тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий у подальшому помер, грошові кошти в сумі 10 000 грн за нібито завдану йому матеріальну шкоду через браконьєрські дії на території озера Бернадське .
Крім того, 29 травня 2018 року близько 00:00 ОСОБА_1 на відстані близько 300 м від дамби на озері в урочищі Бернадське, біля села Чорнотичі Сосницького району Чернігівської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_2, діючи умисно, вдарив останнього дерев`яною палицею в ліву руку, чим завдав останньому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в ділянці середньої третини лівого плеча, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 21 від 6 червня 2018 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та завдав два удари дерев`яною палицею в ліву ногу, чим заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді гематоми на лівому стегні, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 21 від 6 червня 2018 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасного розладу здоров`я.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах, які аналогічні за своїм змістом, захисник та засуджений просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і закрити кримінальне провадження в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 189 КК у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
На обґрунтування своїх доводів захисник та засуджений зазначають про те, що:
- згідно з витягом з ЄРДР № 12018270240000098 відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 3 ст. 189 КК, були внесені 26 грудня 2018 року, і цього ж дня обвинувальний акт щодо нього був направлений до суду, тобто досудове розслідування цього злочину взагалі не проводилось, а докази, які були здобуті органами досудового розслідування до моменту внесення відомостей в ЄРДР, повинні визнаватись недопустимими доказами;
- судами першої та апеляційної інстанцій на порушення вимог ч. 3 ст. 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на вимогу захисника та обвинуваченого не було допитано свідка ОСОБА_6, який міг би підтвердити або спростувати причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Крім того, у своїх касаційних скаргах засуджений та захисник зазначають, що судами першої та апеляційної інстанцій в основу судових рішень було покладено неналежні та недопустимі докази:
- протокол огляду речей (зошит форматом А 4 з розписками потерпілих) з додатками до нього від 14 грудня 2018 року;
- протокол виїмки документів (зошит форматом А 4 з розписками потерпілих), яка була проведена без ухвали суду;
- постанову про визнання та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження від 14 грудня 2018 року;
- договір оренди землі, укладений між головою Сосницької районної державної адміністрації та ОСОБА_7 у 2005 році, строк дії якого закінчився ще у 2015 році;
- заяву ОСОБА_7 від 29 травня 2018 року про надання дозволу працівникам поліції на огляд території ставка в урочищі Бернадське та споруд на території урочища, оскільки ОСОБА_7 не мав права надавати такий дозвіл;
- протокол огляду місця події від 29 травня 2018 року з доданими ілюстративними таблицями, постанову про визнання та приєднання до матеріалів справи речових доказів (човна-конверта та поліетиленового пакету з риболовною сіткою) від 29 травня 2018 року, оскільки огляд території був проведений без ухвали суду про надання дозволу на обшук.
Окрім цього, у касаційній скарзі засуджений посилається на те, що:
- у матеріалах кримінального провадження відсутні заява потерпілого ОСОБА_3, будь-які постанови про визнання останнього потерпілим за ч. 3 ст. 189 КК та витяги про внесення відомостей до ЄРДР під №12018270240000099 за ч. 2 ст. 125 КК, №12018270240000270 за ч. 3 ст. 189 КК;
- у кримінальному провадженні не призначались почеркознавчі експертизи щодо розписок потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;
- жоден зі свідків не підтвердив факту завдання ним саме такої кількості ударів потерпілому ОСОБА_4, що стало наслідком його смерті.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- засуджений та захисниці підтримали вимоги, викладені в касаційних скаргах, захисниця Корнієнко Т.М. просила визнати недопустимим доказом договір оренди, оскільки він не відкривався стороні захисту у порядку ст. 290 КПК;
- прокурорка вважала судові рішення законними та обґрунтованими й просила залишити їх без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Крім того, відповідно до положень ст. 438 КПК неповнота досудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не підлягають перегляду в касаційному порядку, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Таким чином, не є предметом дослідження суду касаційної інстанції доводи в касаційних скаргах про неповноту судового слідства, а саме недопит свідка ОСОБА_6 та непроведення почеркознавчих експертиз розписок потерпілих.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів ґрунтується на сукупності доказів, досліджених судом.
Так, при постановленні вироку суд першої інстанції зазначив, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується зібраними і дослідженими судом доказами, зокрема:
- показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що 28 травня 2018 року близько 21:30 він разом з ОСОБА_4 на кінській підводі поїхали на озеро Бернадське поставити риболовецькі сітки. Із воза взяли човен та пішли до озера. Через деякий час ОСОБА_4 пішов прибрати коня з дороги. Потім було видно, що з другої сторони озера приїхав автомобіль до місця, де залишився кінь ОСОБА_4 . Пізніше почулися крики нібито ОСОБА_8 . Невідомий чоловік знайшов його ( ОСОБА_9 ) та повів до коня, де ОСОБА_1 вдарив його 2-3 рази палкою в ліву ногу та руку. Більше його ніхто не бив, оскільки він попросив вибачення. Через деякий час він та свідок Мотчаний допомогли ОСОБА_4 сісти на віз та втрьох поїхали на базу відпочинку, а ОСОБА_1 та інші чоловіки їхали на базу на своєму транспорті. На базі відпочинку ОСОБА_1 сказав йому та ОСОБА_4, що вони виловили в озері рибу та завдали йому матеріальних збитків на 10 000 грн, і сказав писати розписки про заподіяння збитків на вказану суму. ОСОБА_4 відмовився писати розписку, а тому обвинувачений вдарив його 3-4 рази палкою по руках та плечах і погрожував забрати коня. Вони з ОСОБА_4 написали розписки та поїхали на возі додому. На віз ОСОБА_4 сам не міг залізти, а тому йому допомогли він та ОСОБА_10 . По дорозі додому ОСОБА_4 "ойкав", оскільки йому було боляче. Коли приїхали до ОСОБА_4 додому, відразу викликали швидку допомогу, однак коли швидка приїхала, той вже помер;
- показаннями свідка ОСОБА_10, охоронця на базі відпочинку в урочищі Бернадське, який підтвердив показання потерпілого щодо подій на дамбі та додав, що приблизно за 50 м бачив, як ОСОБА_1 розмахував палицею, яка була в нього в руках, але чи завдав комусь удари, не бачив. На базу відпочинку він (свідок) їхав на гужовій повозці разом з потерпілим ОСОБА_9 та покійним ОСОБА_4, який постійно "ойкав" та говорив, що в нього щось болить. На базі відпочинку ОСОБА_1 розмовляв з потерпілими, але він (свідок) до них не підходив та не бачив і не чув, щоб хто-небудь заподіював потерпілим тілесні ушкодження;
- показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що на місці події ОСОБА_1 спитав в ОСОБА_4, навіщо він приїхав на озеро, на що останній сказав, щоб нарубати дров. Після цього ОСОБА_1 вдарив палицею потерпілого по руці, потім ще раз вдарив його, від чого останній впав на землю. Палицю ОСОБА_1 брав у своєму автомобілі. Пізніше ОСОБА_1 сказав йому (свідку) та охоронцю шукати іншого чоловіка і риболовецькі сітки, а сам залишився з потерпілим біля коня з возом. Коли в темряві шукали сітки, він (свідок) чув, як сильно кричав ОСОБА_4 . Пізніше чув, як ОСОБА_4 стогнав та казав, що в нього болить рука. Через деякий час у темряві знайшли ОСОБА_2, якому ОСОБА_1 також завдав палкою удар по руці. Пізніше він з ОСОБА_1 на автомобілі, інші особи на тракторі, а потерпілі та охоронець ОСОБА_12 на гужовій повозці поїхали на базу відпочинку. На базі відпочинку ОСОБА_4 на вимогу ОСОБА_1 писав розписку. ОСОБА_4 питав у нього (свідка), як писати розписку. Суть розписки зводилась до того, що ОСОБА_4 завдав збитків через вилов риби в сумі 10 000 грн. ОСОБА_1 казав ОСОБА_4, що забере його коня, і він (свідок) це зрозумів як оплату за заподіяний виловом риби збиток, однак ОСОБА_1 не забрав коня. На базі відпочинку потерпілого ОСОБА_4 вже почало "водити";
- показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що він брату ОСОБА_1 надав у користування базу відпочинку на озері Бернадське . Свідок підтвердив також, що добровільно видавав працівникам поліції журнал звітності, який зберігався у будинку сторожа на базі відпочинку.
Крім того, суд першої інстанції дослідив і зібрані у провадженні письмові докази, зокрема:
- висновок експерта № 21 від 6 червня 2018 року, згідно з яким в ОСОБА_2 мало місце тілесне ушкодження у вигляді забійної рани в ділянці середньої третини лівого плеча, дане тілесне ушкодження утворилося від дії твердого тупого предмета 29 травня 2018 року та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Тілесне ушкодження у вигляді гематоми на лівому стегні утворилось від дії твердого тупого предмета 29 травня 2018 року та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я (т. 1, а.с. 202- 204);
- висновок експерта № 69 від 29 травня 2018 року, згідно з яким смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 від травматичного шоку, який став наслідком закритої травми грудної клітки із численними переломами ребер, а також численних синців та гематом тулуба та кінцівок. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупих предметів незадовго до смерті та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Комплекс тілесних ушкоджень міг утворитись внаслідок завдання ударів тупим предметом (т. 1, а.с. 187-193);
- протокол огляду місця події від 29 травня 2018 року, відповідно до якого на підлозі у веранді будинку АДРЕСА_2, виявлено труп ОСОБА_4 . На трупі виявлено тілесні ушкодження (т.1, а.с.170-175);
- протокол огляду місця події від 29 травня 2018 року, згідно з яким на території, що біля Бернадського ставка в с. Чорнотичі Сосницького району Чернігівської області, було виявлено та вилучено човен-конверт, весло та риболовецьку сітку (т. 1, а.с. 177-183);
- протоколи слідчого експерименту від 29 травня 2018 року за участю свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 92-96, 117-122, 159-164);
- заяву ОСОБА_7 від 14 грудня 2018 року про видачу працівникам поліції зошита з розписками потерпілих, який знаходився на території бази відпочинку в урочищі Бернадське (т. 1, а.с.227);
- протокол огляду зошиту з розписками від 14 грудня 2018 року, відповідно до якого на одній із сторінок наявна заява, написана ОСОБА_13 про те, що він ловив рибу разом з ОСОБА_14 на ставку Бернадське та завдали збитків у розмірі 10 000 грн. При цьому ОСОБА_15 добровільно залишає коня та віз у заставу. Вказана дата та час- 29 травня 2018 року о 01:40. На іншій сторінці міститься заява ОСОБА_8, що він ловив рибу на озері Бернадське, завдав збиток у сумі 10 000 грн, добровільно залишає в заставу коня (т. 1, а.с.228-233).
Суд першої інстанції дав оцінку клопотанню захисника про визнання недопустимими окремих доказів, пов`язаних з оглядом території поруч з озером Бернадським, та зазначив, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку жодних порушень прав та свобод обвинуваченого встановлено не було. Також суду не було надано доказів порушення прав інших осіб. Водночас судом першої інстанції також було враховано, що:
- свідок ОСОБА_7 підтвердив, що він є орендарем бази відпочинку на озері Бернадське ;
- у договорі оренди землі від 22 грудня 2005 року зазначено, що ОСОБА_7 мав переважне право на поновлення його орендарем на новий строк;
- суду не було надано доказів того, що ОСОБА_7 не є орендарем вказаної земельної ділянки.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції також дійшов висновку, що доводи захисника про необхідність ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до зошита, у якому містяться розписки потерпілих, є необґрунтованими, оскільки зошит з розписками не є тим документом, який містить охоронювану законом таємницю.
Суд апеляційної інстанції проаналізував доводи в апеляційній скарзі захисника, які аналогічні доводам, наведеним у касаційних скаргах захисника і засудженого, та в цілому надав їм належну оцінку, навівши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Так, суд апеляційної інстанції розглянув доводи захисника про недопустимість як доказів договору, укладеного між головою Сосницької районної державної адміністрації та ОСОБА_7 у 2005 році, строк дії якого закінчився у 2015 році, і, як наслідок, заяви ОСОБА_7 про надання дозволу на огляд території ставка та споруд в урочищі Бернадське, протоколу огляду місця події та постанови про визнання та приєднання речових доказів від 29 травня 2018 року, протоколу огляду речей та постанови про визнання та приєднання речових доказів від 14 грудня 2018 року.
Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- з показань свідка ОСОБА_7 убачається, що він є орендарем бази відпочинку на озері Бернадське за договором оренди землі від 22 грудня 2005 року і мав переважне право на поновлення його орендарем на новий строк;
- будь-які дані на підтвердження того, що ОСОБА_7 не є орендарем цієї земельної ділянки, у провадженні відсутні та стороною захисту надані не були;
- зошит із розписками, виданий працівникам поліції на підставі заяви ОСОБА_7 від 14 грудня 2018 року, не є тим документом, який містить охоронювану законом таємницю і потребує тимчасового доступу до нього.
Доводи захисниці Корнієнко Т.М. у судовому засіданні суду касаційної інстанції щодо визнання недопустимим доказом договору оренди, оскільки він не був відкритий стороні захисту за встановлених судом обставин, не є тим істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, яке вплинуло чи могло вплинути на законність постановлених судових рішень.
Доводи касаційної скарги про те, що у провадженні допущені істотні порушення вимог КПК, оскільки виїмка документів (зошиту з розписками) була проведена без ухвали суду, є безпідставними, аджез урахуванням положень, передбачених ст. 100 КПК, речовий доказ може бути не тільки вилучений стороною кримінального провадження, а й наданий добровільно.
Судами враховані заява свідка ОСОБА_7 та показання свідкаОСОБА_16, який був понятим при видачі ОСОБА_7 зошита, що свідчать про добровільність видачі зошита.
Стороною захисту в касаційній скарзі не наведено доводів про те, що зошит із розписками ОСОБА_7 не належить, а в матеріалах кримінального провадження такі дані не встановлені.
Надавав суд апеляційної інстанції оцінку доводам захисника, які аналогічні викладеним у касаційній скарзі засудженого, про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутня заява потерпілого ОСОБА_3 про визнання його потерпілим за ч. 3 ст. 189 КК.
На спростування цих доводів суд апеляційної інстанції зазначив, що 7 грудня 2018 року ОСОБА_3 було подано заяву про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №12018270240000098 та постановою слідчого від 11 грудня 2018 року ОСОБА_3 визнано потерпілим в об`єднаному кримінальному провадженні №12018270240000098 (т. 1, а.п. 224-225).
З такими висновками погоджується і Суд, оскільки ОСОБА_3 був визнаний потерпілим в об`єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125, ч.3 ст. 189 та ч. 2 ст. 121 КК, про що свідчить відповідна постанова.
Безпідставними є доводи касаційних скарг про те, що оскільки згідно з витягом з ЄРДР № 12018270240000098 відомості про скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК, були внесені до ЄРДР 26 грудня 2018 року і цього ж дня обвинувальний акт щодо нього був направлений до суду, то, на думку сторони захисту, досудове розслідування цього злочину взагалі не проводилось, а докази, які були здобуті органами досудового розслідування до моменту внесення відомостей в ЄРДР, повинні визнаватись недопустимими доказами.
Як убачається з матеріалів провадження, події, інкриміновані ОСОБА_1, були об`єднані в часі і фактичні обставини провадження, які стали підставою для додаткової юридичної кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 189 КК, встановлювалися після внесення щодо нього відомостей до ЄРДР за вчинення правопорушення за ч. 1 ст.115 КК (надалі ці дії було перекваліфіковано на ч. 2 ст. 121 КК).
Крім того, постановами про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 21 червня 2018 року та від 26 грудня 2018 року матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12018270240000098 та №12018270240000099, №12018270240000270 об`єднано в одне кримінальне провадження за №12018270240000098. Відповідний витяг об`єднаного кримінального провадження №12018270240000098 міститься в матеріалах кримінального провадження (т. 1, а.п. 158, 163-167).
З урахуванням наведеного всі докази за обвинуваченням ОСОБА_1 здобувалися в одному кримінальному провадженні та змінювалася лише юридична оцінка фактичних обставин події, тому підстав вважати такі докази недопустимими немає.
На думку Суду, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам кримінального процесуального закону, належним чином вмотивовані та обґрунтовані.
З приводу посилань у касаційних скаргах про відсутність у матеріалах провадження витягів про внесення відомостей до ЄРДР під №12018270240000099 за ч. 2 ст. 125 КК, №12018270240000270 за ч. 3 ст. 189 КК Суд зазначає наступне.
У матеріалах провадження міститься витяг з ЄРДР №12018270240000098 (т. 1, а.с. 38) в об`єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 125, ч.3 ст. 189 КК, з якого вбачається дата і час внесення відомостей про вчинення інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень. Відсутність у матеріалах провадження витягів про внесення відомостей до ЄРДР за №12018270240000099 за ч. 2 ст. 125 КК та за №12018270240000270 за ч. 3 ст. 189 КК не спростовують їх наявності у самому ЄРДР і не є тим істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З урахуванням вищезазначеного в касаційних скаргах не наведено доводів про допущення під час розслідування чи судового розгляду провадження таких порушень, які б могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення або спростовували б правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1, правильності кваліфікації його дій та призначеного покарання.
За таких обставин відсутні обґрунтовані підстави для задоволення вимог касаційних скарг.
Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд