Постанова
Іменем України
19 жовтня 2021року
м. Київ
справа № 523/1632/19
провадження № 51-3307 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Білик Н.В., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Тузли Татарбунарського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1, неодноразово судимого, останній раз - 04 лютого 2010 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за частинами 1, 2 ст. 309, ч. 1 ст. 307 КК із застосуванням частин 1, 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією Ѕ частини майна, звільненого 11 лютого 2013 року за відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного м. Одеси від 21 січня 2021 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з вироком, 02 листопада 2018 року, приблизно о 22.00 год, ОСОБА_1, перебуваючи у стані викликаному вживанням наркотичних засобів, знаходячись біля будинку №14 по вул. Генерала Бочарова в м. Одесі, під час конфлікту з раніше знайомим йому потерпілим ОСОБА_3, діючи з мотивів особистої неприязні, з метою спричинення тілесних ушкоджень останньому, умисно завдав потерпілому не менше трьох ударів розкладним ножем в грудну клітку потерпілого, чим спричинив йому три проникаючі колото-різані поранення передньої та задньої поверхні грудної клітини зліва, що є тяжким тілесним ушкодженням за критерієм небезпеки для життя.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначення покарання та визначено йому за ч. 1 ст. 121 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років й на підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що апеляційний суд безпідставно застосував до засудженого ОСОБА_1 положення ст. 75 КК, не врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини кримінального правопорушення, зокрема кількості завданих ударів ножем потерпілому ОСОБА_3 та їх локалізація. Вважає, що ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
На касаційну скаргу прокурора від захисника Сокол Т.В. надійшло заперечення, за змістом якого, з наведенням відповідних мотивів, захисник просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло невідповідність призначеного покарання тяжкості через м`якість, а саме безпідставне звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК, є обґрунтованими.
Відповідно до положень ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з вимогами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно приписів ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Так, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, який згідно з положеннями ст. 12 КК, є тяжким злочином.
Санкція ч. 1 ст. 121 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.
Обираючи засудженому ОСОБА_1 захід примусу, суд першої інстанції послався на характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, його підвищену суспільну небезпечність, конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме: використання знаряддям вчинення злочину - ніж, кількість та локалізацію завданих потерпілому тілесних ушкоджень, в область серця, а також думку потерпілого про призначення засудженому не суворого покарання й обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття та сприяння розкриттю злочину і обставини, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів та рецедив злочинів. З врахуванням зазначених обставин, суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке є мінімальним за розміром, передбаченим санкцією ч. 1 ст. 121 КК.
Втім, змінюючи вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання, апеляційний суд безпідставно застосував положення ст. 75 КК, при цьому свого рішення про звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням належним чином не мотивував, не обґрунтував підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Крім того, при обґрунтуванні свого висновку щодо можливості виправлення засудженого без відбування покарання, апеляційний суд безпідставно послався на ті ж самі обставини, що враховувалися судом при визначенні виду і розміру покарання, з урахуванням яких суд визнав за необхідне призначити засудженому ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. Також, без належної увагисуд апеляційної інстанції залишив тяжкість та характер вчиненого злочину, що відноситься до злочинів проти життя та здоров`я особи, дані про особу засудженого, який неодноразово судимий та вчинив злочин, перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння.
З урахуванням вказаних обставин, колегія судді вважає, що застосування щодо ОСОБА_4 положень ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не сприяє меті покарання - виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів, а тому є невиправдано м`яким заходом примусу, який не можна вважати пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку із застосуванням до засудженого ОСОБА_1 закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню, а саме положень ст. 75 КК, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість.
Керуючись статтями 419, 433, 434, 436, 441, 442 КПК,