Постанова
Іменем України
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 766/12542/16-к
провадження № 51-3095км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О. П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Костюка О.С.,
в режимі відеоконференції
потерпілої ОСОБА_1,
представника потерпілої Харченка О.В.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 31 березня 2021 року про повернення апеляційної скарги,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 22 лютого 2021 року відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду зі скаргою на зазначену ухвалу слідчого судді.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 31 березня 2021 року на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні її клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 22 лютого 2021 року, а апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів вказує, що 22 лютого 2021 року за її участю було постановлено та оголошено резолютивну частину ухвали слідчого судді, а повний текст ухвали був оголошений 26 лютого 2021 року. Тому вважає, що строк оскарження слід рахувати саме з дати оголошення повного тексту, оскільки вона не могла оскаржити ухвалу слідчого судді, так як не була обізнана з мотивами прийнятого рішення. У зв`язку з цим вважає безпідставними відмову суду апеляційної інстанції у поновленні строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги.
Крім того стверджує, що згідно практики судів відлік строків на оскарження ухвал слідчих суддів йде саме з моменту оголошення вступної та резолютивної частини рішення має поширений характер та створює для громадян перешкоди у доступі до правосуддя, а тому потребує уніфікації і приведення у відповідність до принципів правової визначеності й верховенства права. З вказаних мотивів просить передати матеріали провадження за її скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавались.
У судовому засіданні потерпіла та її представник підтримали подану скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи потерпілої і її представника, позицію прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При цьому істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Відповідно до положень п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, не погоджуючись з ухвалою слідчого судді від 22 лютого 2021 року, поза межами строку на апеляційне оскарження, подала апеляційну скаргу та заявила клопотання про його поновлення, обґрунтоване тим, що 22 лютого 2021 року слідчий суддя в судовому засіданні оголосив вступну та резолютивну частину ухвали, а повний текст було проголошено 26 лютого 2021 року, а тому останнім днем оскарження ухвали слідчого судді, на її думку, було 03 березня 2021 року (з 27 березня по 03 березня 2021 року - 5 днів), оскільки саме з 26 лютого 2021 року вона була ознайомлена з мотивами прийнятого рішення і могла оскаржити його до апеляційного суду.
Розглянувши вказане клопотання, апеляційний суд не знайшов підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та ухвалою від 31 березня 2021 року повернув скаржнику апеляційну скаргу, мотивуючи своє рішення тим, що ОСОБА_1 мала можливість своєчасно подати апеляційну скаргу, оскільки розгляд ухвали слідчого судді від 22 лютого 2021 року було проведено в режимі відеоконференції за її участю та вона знала про результати її розгляду. Несвоєчасне отримання копії судового рішення саме по собі не може бути визнано поважаною причиною пропуску строку.
Проте з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не може погодитися виходячи з наступного.
Відповідно до висновку, висловленому в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18), у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. У разі, якщо повний текст було складено пізніше, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Поважність причин визначається судом у разі неможливості своєчасного подання скарги або іншого документа через стихійне лихо, катастрофу, хворобу, відрядження, трагічні та інші непередбачувані події в житті людини, а також будь-які інші обставини, що не дозволили учаснику процесу завчасно подати відповідний документ.
Також при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку до уваги має братися у тому числі й поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала вона розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку або якнайшвидше після його закінчення, чи скористалась вона вже таким правом раніше та інші доречні обставини.
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалу слідчого судді про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження постановлено 22 лютого 2021 року за участі потерпілої і її представника. Разом з тим слідчий суддя, керуючись положеннями ч. 2 ст. 376 КПК України, 22 лютого 2021 року оголосив лише резолютивну частину ухвали, а її повний текст було оголошено 26 лютого 2021 року. При цьому доказів отримання вказаної ухвали, яка була надіслана потерпілій 01 березня 2021 року матеріали провадження не містять. Натомість сама потерпіла в апеляційній скарзі вказала, що з текстом судового рішення була ознайомлена лише після оприлюднення його 01 березня 2021 року на Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Проте вказані доводи залишились без уваги суду апеляційної інстанції, при цьому судом не враховано, що потерпіла неодноразово зверталася до суду апеляційної інстанції з метою оскарження ухвали слідчого судді, тобто активну поведінку ОСОБА_1, спрямовану на реалізацію своїх прав.
Зазначеному у його сукупності апеляційний суд не надав жодної оцінки та, незважаючи на наявність об`єктивних обставин, що перешкодили потерпілій своєчасно оскаржити ухвалу слідчого судді, безпідставно відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження.
А тому, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд без з`ясування всіх обставин передчасно відмовив потерпілій у поновленні строку на апеляційне оскарження, чим фактично позбавив її права на оскарження судового рішення. Отже, ухвалу апеляційного суду не можна вважати такою, що відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Допущені апеляційним судом порушення з огляду на положення ст. 412 КПК України є істотними, тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.
Щодо доводів потерпілої про передачу матеріалів провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то колегія суддів звертає увагу ОСОБА_1, що Верховним Судом, об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду, про що наводилось вище, зроблено висновок стосовно питання про те, який саме день слід вважати днем оголошення ухвали слідчого судді у випадках складання її згідно з приписами ст. 376 КПК України. Вказаний висновок був відображений в постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18).
Таким чином, Верховним Судом така правова проблема була вирішена та забезпечена єдина правозастосовча практика та сформований вищевказаний висновок. Отже підстави для передачі матеріалів провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.
За таких обставин, касаційна скарга потерпілої ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати викладене й ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
Керуючись статтями 403, 432, 441 КПК України, Суд