Постанова
Іменем України
25 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 824/205/2018
провадження № 61-47214ав18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року у складі судді
Стрижеуса А. М., у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви та ухвали апеляційного суду
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Київського апеляційного суду, як до суду першої інстанції, із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 28 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто солідарно з неї, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 383 837,74 грн та третейський збір у розмірі 6 325,28 грн.
Заяву мотивувала тим, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28 листопада 2014 року ухвалено з порушенням її прав як споживача послуг банку, оскільки в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" справа не підвідомча третейському суду.
Пропуск строку на подання заяви про скасування вказаного рішення, заявник обгрунтовувала посиланням на те, що про існування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 28 листопада 2014 року їй стало відомо лише 05 вересня 2018 року, після ознайомлення її представника з матеріалами справи № 1509-14.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила поновити строк на оскарження рішення третейського суду та скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 28 листопада 2014 року у справі
№ 1509-14 за позовом АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року заяву
ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 28 листопада 2014 року повернуто заявнику.
Повертаючи заяву, суд виходив з того, що заява про скасування рішення третейського суду подана заявником після спливу строку, передбаченого пунктом 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, який є преклюзивним і поновленню не підлягає, а тому сплив цього строку є безумовною підставою для повернення заяви про скасування рішення третейського суду.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла апеляційна скарга
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, у якій представник заявника просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції - Київського апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- неповно зʼясував обставини, що мають значення для розгляду справи;
- повертаючи заяву апеляційний суд помилково застосував пункт 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, замість пункту 2 частини п`ятої статті 454 ЦПК України;
- вирішуючи клопотання заявника про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, апеляційний суд не врахував положення частини першої статті 127 ЦПК України, а також те, що строк, визначений частиною п`ятою статті 454 ЦПК України, був пропущений заявиком з поважних причин, оскільки про існування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 28 листопада 2014 року заявник дізналася лише у серпні 2018 року, після того як намагаючись реалізувати частку належного їй на праві власності майна, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, нотаріус довела до її відома відомості про накладення арешту на таке нерухоме майно згідно з постановою державного виконавця Київського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області;
ОСОБА_1. не приймала участі у розгляді справи, в матеріалах справи
№ 1509-14 відсутні відомості щодо обізнаності ОСОБА_1 про наявність у провадженні третейського суду справи про стягнення з неї заборгованості або про отримання нею рішення третейського суду.
Станом на момент розгляду справи відзиви на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 не надійшли.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 жовтня
2018 року та витребувано матеріали справи.
У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року апеляційне провадження зупинено до закінчення розгляду Першим сенатом Конституційного Суду України справи за конституційною скаргою громадянки Російської Федерації ОСОБА_5 за вхідним № 18/206 від 14 січня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року поновлено апеляційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції, та нормативно-правове обґрунтування
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України,розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 51 Закону України "Про третейські суди", рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Згідно з частиною четвертою статті 51 Закону України "Про третейські суди", заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.
Відповідно до частин першої статті454 ЦПК України, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Частиною п`ятою статті 454 ЦПК України встановлено, що заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом (пункт 1); особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом(пункт 2).
Згідно з частиною сьомою статті 454 ЦПК України, заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п`ятою або шостою цієї статті, повертається.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Строк, передбачений пунктом 1 частиною п`ятою статті 454 ЦПК України, є преклюзивним (припиняючим) і з урахуванням положень частини сьомої статті 454 ЦПК України, поновленню не підлягає, тобто його закінчення є безумовною підставою для повернення заяви.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду: від 04 червня 2018 року у справі № 796/37/2018, від 04 червня 2018 року у справі № 795/305/18-ц, від 06 серпня 2018 року у справі № 795/310/18.
Установивши, що сторона третейського розгляду - ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24 листопада 2014 року, лише 19 жовтня
2018 року, апеляційний суд, як суд першої інстанції, дійшов правильно висновку про повернення заяви про скасування рішення третейського суду заявнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, оскільки заяву про скасування зазначеного рішення було подано після спливу дев`яноста днів з дня прийняття рішення третейського суду, тобто з пропуском преклюзивного строку на оскарження рішення третейського суду.
Аргументи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про те, що строк на оскарження рішення третейського суду у даній справі має відраховуватися на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 454 ЦПК України - з моменту коли вона дізналася про існування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року, є необґрунтованими та зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального закону, оскільки пунктом 2 частини п`ятої статті 454 ЦПК України урегульовано питання визначення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду лише для осіб, які не були залучені до розгляду справи третейським судом, але третейський суд у рішенні вирішив питання про їх права та обовʼязки.
Доводи апеляційної скарги представника заявника не дають підстав для висновку про необгрунтовану відмову ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про оскарження рішення третейського суду, оскільки як правильно зазначив апеляційний суд, процесуальне законодавство не передбачає можливості для поновлення строку на оскарження рішення третейського суду, встановленого пунктом 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених судом обставин та застосування норм права, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував, а тому не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.