Постанова
Іменем України
25 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 824/13/19
провадження № 61-3977ав19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк", Приватний Вищий навчальний заклад "Донецький інститут туристичного бізнесу",
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 лютого
2019 рокуу складі судді Андрієнко А. М., у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1, Приватного Вищого Навчального закладу "Донецький інститут туристичного бізнесу" про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви та ухвали апеляційного суду
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Київського апеляційного суду, як суду першої інстанції, із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року у справі № 110/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") до ОСОБА_1, Приватного вищого навчального закладу "Донецький інститут туристичного бізнесу" (далі - ПВНЗ "Донецький інститут туристичного бізнесу") про стягнення заборгованості, яким стягнуто солідарно з неї та ПВНЗ "Донецький інститут туристичного бізнесу" на користь АТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 121 315,79 грн та третейський збір у розмірі 1 613,16 грн.
Заяву мотивувала тим, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року ухвалено з порушенням її права на захист, оскільки розгляд справи у третейському суді проведено без її участі та без належного її повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, унаслідок чого вона була обмежена надати свої заперечення з приводу вимог
АТ "Універсал Банк".
Обґрунтовуючи строк звернення до суду із заявою про скасування вказаного рішення, заявник зазначала, що про існування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року їй стало відомо лише 26 грудня 2018 року, після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 755/12893/17, виданим
12 січня 2018 року на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року, а тому заяву подано у межах строку, визначеного пунктом 2 чаcтини п`ятої статті 454 ЦПК України
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого
2015 року у справі № 110/15 за позовом АТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ПВНЗ "Донецький інститут туристичного бізнесу" про стягнення заборгованості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року заяву
ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року повернуто заявнику.
Повертаючи заяву, суд вказав, що ОСОБА_1 як сторона у справі, розглянутій третейським судом, звернулася до суду із заявою про скасування рішення третейського суду після спливу строку, передбаченого пунктом 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, який є преклюзивним і поновленню не підлягає, а тому сплив цього строку є безумовною підставою для повернення заяви про скасування рішення третейського суду.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла апеляційна скарга
ОСОБА_1, у якій вона просила скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 рокута постановити ухвалу, якою відкрити провадження за її заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована посиланнями на те, що:
- оскаржувана ухвала апеляційного суду містить недостовірні дані щодо дати її звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду -
01 лютого 2019 року, оскільки насправді вказану заяву вона здала на пошту
26 січня 2019 року, що підтверджується копією квитанції про її відправлення та повідомленням про вручення;
- повертаючи їй заяву про скасування рішення третейського суду, апеляційний суд неправильно застосував пункт 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, оскільки відлік строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, з урахування положень пункту 2 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, розпочав для свій перебіг з 26 грудня 2018 року;
- апеляційний суд помилкового виходив з того, що заявлене нею клопотання про поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду не підлягає задоволенню, оскільки вона з таким клопотанням не зверталася, вважаючи, що вона такий строк не пропустила.
Станом на момент розгляду справи відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надійшли.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 лютого 2019 року та витребувано матеріали справи.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року апеляційне провадження зупинено до закінчення розгляду Першим сенатом Конституційного Суду України справи за конституційною скаргою громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 за № 18/206 від 14 січня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року поновлено апеляційне провадження у справі
Позиція Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції та нормативно-правове обгрунтування
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України,розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 51 Закону України "Про третейські суди", рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Згідно з частиною четвертою статті 51 Закону України "Про третейські суди", заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.
Відповідно до частин першої статті454 ЦПК України, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Частиною п`ятою статті 454 ЦПК України встановлено, що заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом (пункт 1); особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом(пункт 2).
Згідно з частиною сьомою статті 454 ЦПК України, заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п`ятою або шостою цієї статті, повертається.
Строк, передбачений пунктом 1 частиною п`ятою статті 454 ЦПК України, є преклюзивним (припиняючим) і з урахуванням положень частини сьомої статті 454 ЦПК України, поновленню не підлягає, тобто його закінчення є безумовною підставою для повернення заяви.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду: від 04 червня 2018 року у справі № 796/37/2018, від 04 червня 2018 року у справі № 795/305/18-ц, від 06 серпня 2018 року у справі № 795/310/18.
Установивши, що сторона третейського розгляду - ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року, лише 26 грудня
2018 року, апеляційний суд, як суд першої інстанції, дійшов правильно висновку про повернення заяви про скасування рішення третейського суду заявнику на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, оскільки заяву про скасування зазначеного рішення було подано після спливу дев`яноста днів з дня прийняття рішення третейського суду, тобто з пропуском преклюзивного строку на оскарження рішення третейського суду.
Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що строк на оскарження рішення третейського суду нею не пропущено, оскільки визначений частиною п`ятою статті 454 ЦПК України дев`яностоденний строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду у даній справі має відраховуватися на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 454 ЦПК України - з моменту коли вона дізналася про існування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 27 лютого 2015 року є необґрунтованими та зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального закону, оскільки пунктом 2 частини п`ятої статті 454 ЦПК України урегульовано питання визначення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду лише для осіб, які не були залучені до розгляду справи третейським судом, але третейський суд у рішенні вирішив питання про їх права та обовʼязки.
Помилкове посилання суду на відсутність підстав для поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, з посиланням на відсутність у матеріалах справи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання зазначеної заяви,не призвело до неправильності висновків суду щодо наявності підстав для повернення заявнику заяви про скасування рішення третейського суду як такої, що подана з пропуском строку, визначеного пунктом 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України.
Помилкове зазначення судом в ухвалі від 04 лютого 2019 року дати подання ОСОБА_1 заяви про скасування рішення третейського суду - 01 лютого 2019 року, замість фактично відправленої нею заяви по пошті - 29 січня
2019 року, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не призвело до неправильного вирішення питання про повернення заяви.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених судом обставин та застосування норм права, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, що їх обґрунтовано спростував, а тому не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної заявником ухвали суду першої інстанції.