Постанова
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 344/12708/19
провадження № 61-8135св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у складі колегії судді: Василишин Л. В., Томин О. О., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Позов обґрунтований тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Інших співвласників немає, проте у вказаній квартирі також зареєстрованівідповідачі.
Відповідно до тверджень позивача, у вказаній квартирі відповідачі не проживають протягом тривалого часу, проте реєстрація їхнього місця проживання залишається за цією адресою.
Враховуючи те, що позивач не має можливості належним чином здійснювати своє право власності та користування будинком, у зв`язку із реєстрацією в ній відповідачів, вона звернулася до суду з цим позовом.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 21 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зокрема, квартирою АДРЕСА_1 . У задоволенні решти вимог позову - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що відповідачі є попередніми власниками квартири АДРЕСА_1, які на цей час зареєстровані у спірній квартирі, а позивач є новим власником цієї квартири і її права обмежені, тому відповідно до положень статей 317, 391 ЦПК України підлягають захисту. Вимоги позивача до ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, оскільки останній не зареєстрований у спірному житлі.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідачі можуть бути позбавлені житла у спірній квартирі тільки на підставі статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК Української РСР, а обраний позивачем спосіб захисту не відновить порушене право, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 квітня
2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за апеляційної скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2019 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16, від 15 травня 2017 року у справі № 734/387/15-ц, постановах Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 766/1955/16-ц,
від 25 липня 2018 року у справі № 638/13030/13-ц, від 25 березня 2019 року у справі № 334/5464/14-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 727/11132/14-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 702/101/18.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Спірним жилим приміщенням є квартира
АДРЕСА_1 .
У квартирі на цей час зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що підтверджується довідкою від 10 серпня 2015 року № 02-02/3175.
За змістом рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 17 квітня 2018 року (справа № 344/1868/16-ц), встановлено, що 30 січня 2013 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області виданий виконавчий лист у справі № 0907/2-3352/2011 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26 грудня 2007 року № 134-22/340, укладеним між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 у сумі 324 464,90 грн, а саме: на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, та належить на праві приватної власності ОСОБА_2,
ОСОБА_4, ОСОБА_3 .
Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 06 листопада 2015 року
№ 131125 реалізовано 4/10 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2, переможець торгів - ОСОБА_1 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2018 року відмовлено
у задоволенні позову ОСОБА_4 до Державного підприємства "Сетам", Відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, ОСОБА_1, треті особи:
ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "УніКредитБанк", приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н. В., про визнання недійсними протоколу № 131125 про проведення електронних торгів від 06 листопада 2015 року щодо 4/10 часток спірної трикімнатної квартири, акта про проведення електронних торгів головного державного виконавця відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ Раковецького М. С. від 15 грудня 2015 року, свідоцтва про право власності, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Кучак Н. В.
30 грудня 2015 року на ім`я ОСОБА_1 та зареєстрованого у реєстрі за № 1798, щодо права власності на 4/10 часток трикімнатної квартири
АДРЕСА_1, (а. с. 24). Рішення суду набрало законної сили 23 червня 2018 року.
Згідно зі свідоцтвом від 30 грудня 2015 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1798, приватний нотаріус Івано-Франківського МНО Кучак Н. В., відповідно до статті 66 Закону України "Про виконавче провадження", статті 41 Закону України "Про іпотеку", на підставі акта про проведені електронні торги, затверджені начальником ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції 15 грудня 2015 року, посвідчила, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з: 4/10 частини трикімнатної квартири
АДРЕСА_1 . Право власності на вказане майно на підставі договору купівлі-продажу часток квартири від 12 грудня 2007 року раніше належали ОСОБА_4 (а. с. 7).
За даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухове майно про реєстрацію права власності від 30 грудня 2015 року ОСОБА_1 є власником 4/10 частини трикімнатної квартири
АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 30 грудня 2015 року № 1798 (а. с. 8).
Згідно зі свідоцтвом від 30 грудня 2015 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1794, приватний нотаріус Івано-Франківського МНО Кучак Н. В., відповідно до статті 66 Закону України "Про виконавче провадження", статті 41 Закону України "Про іпотеку", на підставі акта про проведені електронні торги, затверджені начальником ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Пахолік 15 грудня 2015 року, посвідчила, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з:
1/5 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Право власності на вказане майно на підставі свідоцтва про право власності, виданого Госпрозрахунковою групою з приватизації державного житлового фонду у м. Івано-Франківську
від 03 жовтня 2007 року та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08 жовтня 2007 року, раніше належали ОСОБА_3 (а. с. 9).
За даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухове майно про реєстрацію права власності від 30 грудня 2015 року ОСОБА_1 є власником 1/5 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 30 грудня 2015 року № 1794 (а. с. 10).
Згідно з свідоцтвом від 30 грудня 2015 року, зареєстрованим у реєстрі за № 1796, приватний нотаріус Івано-Франківського МНО Кучак Н. В., відповідно до статті 66 Закону України "Про виконавче провадження", статті 41 Закону України "Про іпотеку", на підставі акта про проведені електронні торги, затверджені начальником ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Пахолік 15 грудня 2015 року, посвідчила, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з: 4/10 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Право власності на вказане майно на підставі договору купівлі-продажу часток квартири від 12 грудня 2007 року раніше належали ОСОБА_2 (а. с. 11).
Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухове майно про реєстрацію права власності від 30 грудня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником 4/10 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 30 грудня 2015 року № 1796 (а. с. 12).
Тобто, ОСОБА_1 є власником цілої квартири
АДРЕСА_1 .
Згідно з довідками УДМС в Івано-Франківській області від 02 серпня 2019 року, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, з 23 лютого 1999 року (а. с. 36), ОСОБА_3 зареєстрована за адресою:
АДРЕСА_3, з 13 жовтня 1972 року (а. с. 37), місце реєстрації ОСОБА_4 - не значиться (а. с. 38).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі є попередніми власниками квартири АДРЕСА_1, які на цей час зареєстровані у спірній квартирі, а позивач є новим власником цієї квартири і її права обмежені, тому відповідно до положень статей 317, 391 ЦПК України підлягають захисту. Вимоги позивача до
ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, оскільки останній не зареєстрований у спірному житлі.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що відповідачі можуть бути позбавлені житла у спірній квартирі тільки на підставі статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК Української РСР, а обраний позивачем спосіб захисту не відновить порушене право.