Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 758/4656/18
провадження № 61-260св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Білої Ірини Володимирівни,
третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Желепи О. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Білої І. В., за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про визнання бездіяльності відповідача протиправною, припинення зобов`язання за договором, зобов`язання включити до переліку вкладників, скасування розрахунку заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 05 листопада 2014 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу в іноземній валюті № 122804-41.3, за умовами якого ОСОБА_1 05 листопада 2014 року зробив внесок коштів на банківський рахунок № НОМЕР_1 в сумі 6 000,00 дол. США, що підтверджується квитанцією від 05 листопада 2014 року № 8807, під 7,5% річних.
Позивач зазначав, що 06 листопада 2014 року між ним та ПАТ "Банк "Київська Русь" укладено кредитний договір № 123062-41.3-14-2, відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти готівкою в сумі 69 000,00 грн під 21 % річних з терміном сплати до 30 квітня 2015 року.
Кредитний договір укладено ним під заставу майнових прав за договором банківського вкладу, відповідно до якого заставодавець наділений правом вимагати від банку повернення вкладу у сумі 6 000,00 дол. США.
За кредитним договором ним здійснювалися усі платежі своєчасно та в повному обсязі, крім останнього основного платежу, строк якого настав 30 квітня 2015 року у сумі 68 973,05 грн.
З метою погашення залишку заборгованості за кредитом, ОСОБА_1 27 квітня 2015 року звернувся із заявою до Дніпропетровської регіональної дирекції ПАТ "Банк "Київська Русь" з проханням провести погашення свого зобов`язання за кредитним договором в сумі 69 000,00 грн за рахунок його банківського вкладу в сумі 6 000,00 дол. США. Фактично позивач просив банк зарахувати зустрічні вимоги за зобов`язаннями, шляхом зарахування частини коштів з свого банківського вкладу в рахунок сплати його боргу за кредитом.
Таке зарахування зустрічних однорідних вимог банк не здійснив.
Надалі позивачу стало відомо про те, що 19 березня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" прийнято рішення № 61 про запровадження в банку тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 20 березня 2015 року до 19 червня 2015 року включно і призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Волкова О. Ю.
Постановою Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації банку.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 17 липня 2015 року № 138 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку Волкова О. Ю. строком на 1 рік, з 17 липня 2015 року до 16 липня 2016 року включно.
Позивач зазначав, що 07 вересня 2015 року він звернувся до Фонду з листом щодо відсутності відповіді від ПАТ "Банк "Київська Русь" на його заяву від 27 квітня 2015 року про зарахування вимог за кредитним договором та депозитним договором, в якій також просив Фонд зарахувати частину коштів зі свого банківського вкладу в рахунок сплати його боргу за кредитом, а також повернути залишок коштів за вкладом після погашення зобов`язання за кредитом.
Листом від 06 жовтня 2015 року № 21-036-36711/15 Фонд відмовив позивачу у проведенні зарахування та припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку із перебуванням ПАТ "Банк "Київська Русь" у процедурі ліквідації на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 36 та частини восьмої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Позивач 03 червня 2016 року вдруге звернувся до банку із заявою про зарахування зустрічних вимог за зобов`язаннями шляхом зарахування частини коштів з банківського вкладу в рахунок сплати його боргу за кредитом, а також повернення залишку вкладу в межах гарантованої суми та 06 липня 2016 року ПАТ "Банк "Київська Русь" листом за № 3764/42 повідомив ОСОБА_1 про зарахування 06 липня 2016 року зустрічних однорідних вимог та здійснення погашення простроченої основної заборгованості за кредитним договором від 06 листопада 2014 року № 123062-41.3-14-2 в сумі 68 973,05 грн.
Водночас, залишок за депозитом не повернуто, у зв`язку з чим 16 серпня 2016 року позивач звернувся до Фонду із заявою про виплату суми відшкодування за банківським вкладом, в якій просив виплатити гарантовану суму відшкодування вкладу ОСОБА_1, розміщеного в ПАТ "Банк "Київська Русь".
У грудні 2016 року ОСОБА_1 отримав лист від Фонду від 18 листопада 2016 року за № 02-036-44571/16 з відмовою відшкодування залишку за вкладом з підстав того, що банком-агентом Публічним акціонерним товариством "Південний" (далі - ПАТ "Південний") таке відшкодування 02 вересня 2015 року вже було виплачене.
Позивач зазначав, що 02 вересня 2015 року ПАТ "Південний" йому виплачено не залишок заборгованості за депозитним вкладом у розмірі 71 391,19 грн, який залишився після погашення заборгованості за кредитом, а відсотки за банківським вкладом в сумі 2 680,26 грн.
09 лютого 2017 року ним повторно направлено поштою до Фонду заяву від 08 лютого 2017 року про виплату суми відшкодування за банківським вкладом, в якій позивач пояснив, що отримав лише відсотки та 11 травня 2017 року листом № 02-036-9566/17 Фонд повідомив позивача про сплату заборгованості 02 вересня 2015 року.
Позивач 25 травня 2017 року направив заяву до банку про включення відомостей про нього як про вкладника до переліку вкладників на відшкодування.
Проте, банк надіслав ОСОБА_1 довідку від 14 серпня 2017 року № 3057/42 про необхідність сплати ним 31 429,97 грн за кредитним договором, зокрема: 24 830,66 грн - пені від простроченої суми кредиту, 46,63 грн - від простроченої суми відсотків та 6 552,68 грн - індексу інфляції.
Позивач зазначав, що з довідки не можливо зрозуміти, на якій підставі ПАТ "Банк "Київська Русь" вимагає від ОСОБА_1 сплатити пеню та інфляцію, у зв`язку з чим він звернувся до банку із заявою, в якій просив повідомити підстави нарахування неустойки за кредитним договором, однак банк вимоги ОСОБА_1 залишив без реагування.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 вересня 2016 року № 1706 змінено уповноважену особу Фонду та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку - Білу І. В.
Відповідач в особі уповноваженої особи Фонду неправомірно не зарахував 28 квітня 2015 року зустрічні однорідні вимоги за заявою ОСОБА_1 від 27 квітня 2014 року, а саме не здійснив перерахування 68 973,05 грн з депозитного рахунку позивача на кредитний рахунок позивача в рахунок повного погашення зобов`язання за кредитним договором, та, як наслідок, неправомірно нарахував неустойку за кредитним договором в сумі 31 429,97 грн.
Посилаючись на неправомірну бездіяльність банку, позивач ОСОБА_1 просив суд:
визнати протиправною бездіяльність ПАТ "Банк "Київська Русь" щодо не зарахування за заявою ОСОБА_1 від 28 квітня 2015 року зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а саме щодо не зарахування в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 листопада 2014 року № 123062-41.3-14-2 частини коштів, які розміщені за договором банківського вкладу в іноземній валюті від 05 листопада 2014 року № 122804-41.3, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Київська Русь";
визнати протиправним та скасувати розрахунок заборгованості ПАТ "Банк "Київська Русь" за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 09 серпня 2017 року на загальну суму 31 429,97 грн;
припинити з 28 квітня 2015 року зобов`язання за кредитним договором від 06 листопада 2014 року № 123062-41.3-14-2, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Київська Русь", та договором банківського вкладу в іноземній валюті, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав;
зобов`язати уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Білу І. В. включити до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_1 щодо повернення йому залишку коштів у розмірі 71 391,19 грн після зарахування 68 973,05 грн як зустрічних однорідних вимог 28 квітня 2015 року; стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 березня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ПАТ "Банк "Київська Русь" щодо не зарахування за заявою ОСОБА_1 від 28 квітня 2015 року зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а саме щодо не зарахування в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 06 листопада 2014 року № 123062-41.3-14-2 частини коштів, які розміщені за договором банківського вкладу в іноземній валюті від 05 листопада 2014 року № 122804-41.3, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Київська Русь".
Визнано протиправним нарахування ОСОБА_1 з 01 травня 2015 року ПАТ "Банк "Київська Русь" заборгованості за кредитним договором від 06 листопада 2014 року № 123062-41.3-14-2.
Припинено з 28 квітня 2015 року зобов`язання за кредитним договором від 06 листопада 2014 року № 123062-41.3-14-2, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Київська Русь", у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Зобов`язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Білу І. В. розглянути питання про включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_1, як такого, якому ПАТ "Банк "Київська Русь" зобов`язане повернути залишок вкладу в іноземній валюті за договором банківського вкладу в іноземній валюті від 05 листопада 2014 року № 122804-41.3, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Київська Русь", після зарахування 68 973,05 грн як зустрічних однорідних вимог 28 квітня 2015 року.
У решті вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимога ОСОБА_1 про повернення йому залишку грошових коштів, які залишилися після проведення розрахунку 28 квітня 2015 року є правомірною та її реалізація має здійснюватися відповідно до частини другої статті 33 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та що уповноважену особу Фонду ПАТ "Банк "Київська Русь" Білу І. В. необхідно зобов`язати розглянути питання про включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" задоволено.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 березня 2019 року скасовано і прийнято постанову про відмову у позові ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Білої І. В. судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 228,80 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заява позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог була подана до банку в той час, коли в банку діяла тимчасова адміністрація;
на момент подачі позивачем заяви (28 квітня 2015 року) про зарахування зустрічних однорідних вимог пункт 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" взагалі був відсутній, що свідчить про застосування судом норми права, яка була відсутня на момент виникнення спірних правовідносин;
заборгованість за кредитним договором утворилася за період з 01 травня 2015 року до 05 липня 2016 року, тобто до погашення простроченої основної заборгованості за кредитом, а про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог позивача було повідомлено 06 липня 2016 року, тобто висновки суду про безпідставність такого нарахування заборгованості не знаходять свого підтвердження;
у спорах, пов`язаних із виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Отже, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним, всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин з банком лише в тій частині, що йому не суперечать;
застосування судом частини другої статті 33 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яка не підлягала застосуванню, призвело до порушення судом норм матеріального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду та у січні 2021 року передана судді-доповідачу Мартєву С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не здійснив залік однорідних вимог, час виконання яких настав, що призвело до нарахування відсотків та неустойки; суд апеляційної інстанції помилково стягнув з позивача судовий збір за апеляційний розгляд, оскільки справа стосується споживчих прав позивача.
У лютому 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ПАТ "Банк "Київська Русь" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
У лютому 2020 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Фонд просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 05 листопада 2014 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу в іноземній валюті № 122804-41.3, за умовами якого ОСОБА_1 05 листопада 2014 року вніс на банківський рахунок № НОМЕР_1 6 000,00 дол. США, що підтверджується квитанцією від 05 листопада 2014 року № 8807, під 7,5 % річних.
06 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Київська Русь" укладено кредитний договір № 123062-41.3-14-2, відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти в розмірі 69 000,00 грн під 21 % річних з терміном сплати до 30 квітня 2015 року.
06 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Київська Русь" укладено договір застави № 123108-41.4, за умовами якого в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором позивач передав в заставу банку майнові права за договором банківського вкладу.
Відповідно до пункту 4.2 договору застави банк наділений правом задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі.
Згідно з пунктом 5.1 договору застави заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави у будь-який час незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, зокрема, якщо у момент настання строку виконання основного зобов`язання воно не буде виконано належним чином.
Пунктом 5.4. договору застави встановлено, що положення цього пункту, разом з іншими положеннями цього договору, являють собою укладений сторонами договір з відкладальною умовою про відступлення заставодавцем на користь заставодержателя права вимоги за договором банківського вкладу, з метою звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку.
Постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190 "Про віднесення ПАТ "Банк "Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19 березня 2015 року № 61 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Київська Русь", згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 (три) місяці від 20 березня 2015 року до 19 червня 2015 року включно.
15 червня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 116 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь", відповідно до якої строк здійснення тимчасової адміністрації продовжено до 19 липня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 липня 2015 року № 138 розпочати ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" від 17 липня 2015 року. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 23 червня 2016 року № 1085 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" на два роки, а саме, до 16 липня 2018 року включно.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 01 вересня 2016 року № 1706 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" призначено Білу І. В.
Позивач ОСОБА_1 не здійснив погашення чергової частини заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим 03 червня 2016 року через свого представника звернувся до банку із заявою про виплату коштів з банківського вкладу, в якій заявник просив зробити взаємозалік шляхом зарахування частини коштів з банківського вкладу ОСОБА_1 в рахунок сплати його боргу за кредитом (кредитний договір від 06 листопада 2014 року № 123062-41.3-14-2), а також повернути залишок вкладу в межах гарантованої суми.
06 липня 2016 року банк провів зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого було погашено прострочену основну заборгованість за кредитом в сумі 68 973,05 грн.
Заборгованість станом на 09 серпня 2017 року у розмірі 31 429,97 грн, яка утворилася за період від 01 травня 2015 року до 05 липня 2016 року, не була погашена за рахунок депозиту.
02 вересня 2015 року банком-агентом ПАТ "Південний" ОСОБА_1 виплачено відсотки за банківським вкладом в сумі 2 680,26 грн, але залишок заборгованості за депозитним вкладом, який залишився після погашення заборгованості за кредитом, не було виплачено.
25 травня 2017 року ОСОБА_1 направив заяву до банку про включення відомостей про нього, як про вкладника, до переліку вкладників на відшкодування, проте листом від 20 вересня 2017 року № 3810/16 ПАТ "Банк "Київська Русь" вимоги ОСОБА_1 залишив без реагування.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.