Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 205/1314/16-ц
провадження № 61-6829св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228", ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Бондар Євгенії Рустамівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228" (далі - ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228"), ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить автомобіль Scania 113, державний номерний знак НОМЕР_1 . 06 березня 2015 року о 13.00 год. у м. Дніпро на вул. Берегова, 210 на території ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228" відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Scania 113, державний номерний знак НОМЕР_1 та автобуса ЛАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, що належить ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228".
Після скоєння ДТП ОСОБА_2 зник з місця пригоди та внаслідок порушення останнім Правил дорожнього руху, автомобіль, що належить позивачу отримав механічні пошкодження, чим позивачу завдана матеріальна та моральна шкода.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 122-4, 124 КУпАП. На момент скоєння ДТП ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228".
Згідно з висновком від 27 квітня 2015 року № 2763, складеним судовим експертом автотоварознавцем Крутінь В. І., матеріальна шкода, завдана транспортному засобу, що належить позивачу складає 190 992,90 грн, витрати на проведення експертизи склали 800,00 грн.
Позивач зазначала, що цивільно-правова відповідальність ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228" була застрахована в Публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Країна" (далі - ПАТ "СК "Країна") за полісом № АІ/3361341.
10 червня 2015 року позивач отримала від страхової компанії страхове відшкодування в розмірі 49 500,00 грн. Крім того, через ДТП позивач зазнала значних душевних страждань, що виразилися у нервовому стресі, який вона перенесла дізнавшись, що автомобіль потрапив в ДТП, у погіршенні самопочуття і настрою, зміні звичного комфортного способу життя.
Позивач просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь майнову шкоду в розмірі 141 492,90 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 800,00 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 березня 2019 року позов ОСОБА_1 до ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228" про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ДТП задоволено частково.
Стягнуто з ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228" на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 141 492,90 грн та витрати на оплату послуг експерта автотоварознавця в розмірі 800,00 грн, а всього - 142 292,90 грн.
Після відшкодування збитків в повному обсязі, передати ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228" пошкоджений автомобіль Scania 113, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Стягнуто з ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 414,92 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228" про відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП відмовлено.
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ДТП відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки під час скоєння ДТП ОСОБА_2 знаходився у трудових відносинах з ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228", шкоду, завдану ОСОБА_1, повинен відшкодовувати відповідач - ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228", а тому відсутні правові підстави для солідарного відшкодування шкоди відповідачами.
Представник відповідача ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228" відізвав клопотання про призначення експертизи та зазначив, що провести експертизу на сьогодні неможливо, оскільки фактично автомобіля не існує, а залишилися лише деякі його частини, а тому на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода завдана внаслідок ДТП в розмірі 141 492,90 грн (різниця між вартістю матеріального збитку згідно з висновком № 2763 та сумою виплаченого страхового відшкодування). Після відшкодування збитків в повному обсязі передати ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228" пошкоджений автомобіль Scania 113 державний номерний знак НОМЕР_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року апеляційну скаргу ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228", ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ДТП відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин та не застосував норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, а саме статтю 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою передбачено, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, у зв`язку з чим неправильно визначив матеріальний збиток, завданий ОСОБА_1 внаслідок ДТП.
У зв`язку з відсутністю відомостей про вартість пошкодженого автомобіля після ДТП, необхідної для визначення розміру відшкодування у порядку статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", неможливо зробити висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість зазначеного в позовній заяві розміру майнової шкоди.
При цьому, як суд першої інстанції так і суд апеляційної інстанції були позбавлені можливості визначити залишкову вартість пошкодженого автомобіля шляхом проведення відповідної судової експертизи, оскільки цей транспортний засіб позивачем було розібрано, а позивач клопотання експерта, будучи з ним ознайомлена, не виконала та фактично відмовилась від проведення відповідної експертизи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, адвокат Бондар Є. Р. в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Справа є малозначною, з огляду на пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що розгляд справи у касаційному порядку має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження адвокат Бондар Є. Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1, зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, а саме - статей 22, 1167 ЦК України, статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц та у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 643/4161/15-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що у випадку визнання транспортного засобу фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витрати з евакуації, а також розмір страхового відшкодування залежить від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні. Потерпіла визнала автомобіль Scania 113, державний номерний знак НОМЕР_1 фізично знищеним, погодилася передати автомобіль ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228", а суд апеляційної інстанції застосував порядок відшкодування шкоди, що має застосовуватися у випадку не згоди власника з визнанням автомобіля фізично знищеним.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 06 березня 2015 року о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом "ЛАЗ", державний номерний знак НОМЕР_2, під час руху заднім ходом, в районі будинку № 210 на вул. Береговій в м. Дніпро, не впевнився в безпечності свого маневру, внаслідок чого скоїв наїзд на транспортний засіб Scania 113, державний номерний знак НОМЕР_1 . Після ДТП ОСОБА_2 місце пригоди залишив, своїми діями порушив пункти 2.10, 10.9 Правил дорожнього руху, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження транспортним засобам.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2015 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтями 122-4, 124 КУпАП (а. с. 9).
Власником транспортного засобу Scania 113, державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
ОСОБА_2, який керував автобусом "ЛАЗ", державний номерний знак НОМЕР_2, на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем ТДВ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11228", цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПАТ "СК "Країна" за полісом № АІ/3361341.
ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування у межах страхової суми.
Згідно із заявою про видачу готівки від 10 червня 2015 року № 13, ПАТ "СК "Країна" виплатило ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 49 500,00 грн.
Відповідно до висновку від 27 квітня 2015 року № 2763, складеного судовим експертом автотоварознавцем Крутінь В. І. матеріальна шкода, завдана транспортному засобу, що належить позивачу складає 190 992,90 грн та дорівнює вартості автомобіля до ДТП, а вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 538 143,25 грн (а. с. 31-49).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.