ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/10186/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.05.2021 (суддя Борисенко І.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 (головуючий суддя: Демидова А.М., судді: Хадоківська І.П., Владимиренко С.В.),
ухвалені за результатом розгляду скарги акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
зі справи № 910/10186/15
за позовом приватного акціонерного товариства "Сєверодонецьке об`єднання Азот" (далі - ПрАТ "Сєвєродонецьке Об`єднання Азот", стягувач)
до акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", боржник)
про визнання недійсним правочину.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог та скарги на дії державної виконавчої служби
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/10186/15 позов ПрАТ "Сєвєродонецьке Об`єднання Азот" задоволено повністю. Визнано недійсним правочин про відбір в односторонньому порядку публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" природного газу ПрАТ "Сєвєродонецьке Об`єднання Азот" в обсязі 132 527,147 тис.куб.м, оформлений актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 163/02-14 від 25.12.2014. Зобов`язано публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" поновити в обліку в підземному сховищі газу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" природний газ ПрАТ "Сєвєродонецьке Об`єднання Азот" в об`ємі 132 527,147 тис.куб.м, про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 163/02-14 від 25.12.2014. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь ПрАТ "Сєвєродонецьке Об`єднання Азот" судовий збір у розмірі 2 436,00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/10186/15 залишено без змін.
16.05.2016 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/10186/15 видано накази.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 у справі № 910/10186/15 залишено без змін.
18.05.2016 постановою головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. відкрито виконавче провадження ВП № 51137955 з примусового виконання наказу № 910/10186/15, виданого 16.05.2016 господарським судом міста Києва, про зобов`язання публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" поновити в обліку в підземному сховищі газу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" природний газ ПрАТ "Сєвєродонецьке Об`єднання Азот" в об`ємі 132 527,147 тис.куб.м, про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 163/02-14 від 25.12.2014 (далі - наказ № 910/10186/15, виданий 16.05.2016 господарським судом міста Києва). Зазначеною постановою встановлено строк для самостійного виконання наказу - до 25.05.2016.
Листом від 18.05.2016 №1690/3 головний державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. надіслав копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2016 боржнику та стягувачу для виконання і до відома та повідомив про права і обов`язки сторін виконавчого провадження, визначені статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження", а також про відповідальність згідно із Законом.
15.04.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. направлена на адресу боржника вимога виконавця про повідомлення про стан виконання рішення суду (наказ № 910/10186/15, виданий 16.05.2016 господарським судом міста Києва) або ж причини його невиконання.
27.04.2020 на адресу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві надійшов лист від боржника, в якому останній вказав, що визначені резолютивною частиною виконавчого документа дії мають відношення саме до зберігання природного газу в ПСГ, а отже мають вчинятися в порядку і спосіб, визначені Кодексом газосховищ. У листі повідомлено, що станом на 24.04.2020 у ПрАТ "Сєвєродонецьке Об`єднання Азот" відсутній діючий договір зберігання природного газу в ПСГ; останнє не є користувачем інформаційної платформи філії "Оператор газосховищ України"; відсутність укладеного між боржником та стягувачем договору на зберігання природного газу перешкоджає виконанню рішення про поновлення обліку в підземних сховищах газу природного газу ПрАТ "Сєвєродонецьке Об`єднання Азот".
11.08.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. складено акт державного виконавця ВП № 51137955, яким встановлено, що станом на 11.08.2020 будь-яка інформація щодо підтвердження виконання рішення (наказ № 910/10186/15, виданий 16.05.2016 господарським судом міста Києва) від сторін до відділу не надходила.
11.08.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. при примусовому виконанні наказу № 910/10186/15, виданого 16.05.2016 господарським судом міста Києва, прийнято постанову ВП № 51137955 про накладення на Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" штрафу на користь держави у розмірі 5 100,00 грн відповідно до статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.
29.01.2021 до господарського суду міста Києва надійшла скарга АТ "Укртрансгаз", в якій АТ "Укртрансгаз" просило суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. від 11.08.2020 ВП № 51137955 про накладення на АТ "Укртрансгаз" штрафу в розмірі 5 100,00 грн.
Обґрунтовуючи вказану скаргу, АТ "Укртрансгаз" зазначило, що: причини невиконання рішення суду боржником (наведені у скарзі) є поважними у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", оскільки неможливо поновити в обліку обсяги природного газу на рахунку зберігання за відсутності діючого договору на зберігання газу та відповідного рахунку зберігання; що вимога державного виконавця від 15.04.2020, направлена на адресу боржника, не містила вказівки щодо виконання рішення суду у визначений державним виконавцем строк, що свідчить про порушення державним виконавцем приписів статті 63 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2021 зі справи у задоволенні скарги на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано, зокрема, тим, що: боржником (АТ "Укртрансгаз") не доведено протиправності дій державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови; з матеріалів справи не вбачається, що боржником вчинялися дії, які спрямовані на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а посилання щодо його невиконання з підстав неможливості поновити в обліку обсяги природного газу на рахунку зберігання, за відсутності діючого договору на зберігання газу та відповідного рахунку зберігання, не можуть вважатися поважними. Тобто, жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду у період з моменту відкриття виконавчого провадження до моменту винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу АТ "Укртрансгаз" здійснено не було.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 ухвалу суду першої інстанції від 25.05.2021 залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті вимог скарги АТ "Укртрансгаз".
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" посилається, на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Так, скаржник зазначає, що:
- судами попередніх інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме Закону України "Про виконавче провадження", Кодексу газосховищ, Цивільного кодексу України;
- має місце невідповідність висновків судів попередніх судових інстанції обставинам справи та порушення державним виконавцем вимог статей 24, 63 Закону України "Про виконавче провадження";
- судами попередніх інстанції не застосовано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 30.09.2020 у справі № 815/4579/17, від 21.01.2020 у справі № 640/9234/19.
Доводи інших учасників справи
Від Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) через електронну пошту Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просило у задоволенні касаційної скарги відмовити.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав. Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Згідно з частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною першою статті 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з пунктом 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 (далі - Закон України "Про виконавче провадження"), виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 зазначеного Закону).
За змістом статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Водночас належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.
Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України.
Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 18.05.2016 виконавче провадження ВП № 51137955 відкрито з примусового виконання судового рішення у справі № 910/10186/15 про зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" поновити в обліку в підземному сховищі газу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" природний газ ПрАТ "Сєвєродонецьке Об`єднання Азот" в об`ємі 132 527,147 тис.куб.м, про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 163/02-14 від 25.12.2014. Постановою про відкриття виконавчого провадження встановлено строк для самостійного виконання наказу - до 25.05.2016.
Сторонами виконавчого провадження не заперечувалось, що вищевказане рішення господарського суду міста Києва боржником не виконано, про що 11.08.2020 державним виконавцем складено відповідний акт.
Вищезгаданий акт державного виконавця від 11.08.2020 судами визнано таким, що відповідає вимогам пункту 8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
Судами встановлено, що у даному випадку з матеріалів справи не вбачається, що боржником вчинялися дії, спрямовані на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а посилання щодо його невиконання з підстав неможливості поновити в обліку обсяги природного газу на рахунку зберігання за відсутності діючого договору на зберігання газу та відповідного рахунку зберігання не можуть вважатися поважними. При цьому жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду у період з моменту відкриття виконавчого провадження (18.05.2016) до моменту винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу (11.08.2020), АТ "Укртрансгаз" здійснено не було.
Водночас частина третя статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Проте, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин звернення скаржника із відповідною заявою.
При цьому суди правомірно визнали необґрунтованими доводи боржника, що актом державного виконавця не встановлено факту невиконання АТ "Укртрансгаз" рішення суду без поважних причин, оскільки, як свідчать матеріали справи, такий акт та в подальшому оскаржувана постанова були прийняті з урахуванням доводів щодо причин невиконання рішення суду, викладених у листі АТ "Укртрансгаз", направленому на виконання вимоги державного виконавця про повідомлення про стан виконання рішення.
З урахуванням наведеного, суди попередніх судових інстанції дійшли заснованого на законі висновку про відсутність підстав вважати протиправними дії державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови та, відповідно, підстав для її скасування.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх судових інстанції про відмову АТ "Укртрансгаз" у задоволенні скарги на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оскільки державний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в рамках вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанції неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та не досліджено належним чином усіх доказів по справі колегією суддів відхиляються, оскільки вбачається, що під час розгляду справи судами фактичні обставини були встановлені з дотриманням статей 74-79, статті 86 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що посилання в касаційній скарзі скаржника на те, що судами попередніх інстанції не застосовано (не враховані) висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 30.09.2020 у справі № 815/4579/17, від 21.01.2020 у справі № 640/9234/19, є безпідставними, оскільки висновки в зазначених справах і у справі, що розглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично - доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Так, у справі № 815/4579/17, на яку здійснює свої посилання скаржник, судами визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Щеглової Євгенії Віталіївни ВП №54460291 від 21 серпня 2017 року про накладення на Одеську митницю ДФС штрафу у розмірі 5 100 грн. за невиконання рішення суду. Задовольняючи позовні вимоги суди встановили, що 21 серпня 2017 року - по спливу 9 робочих днів, у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки виконання рішення суду, оскільки в будь-якому разі у боржника за виконавчим провадженням ВП №54460291 не сплинув строк, наданий йому для виконання рішення суду.
Натомість у справі, що розглядається, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення скарги боржника на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) встановивши при цьому, що акт державного виконавця від 11.08.2020 відповідає вимогам пункту 8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5; жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду у період з моменту відкриття виконавчого провадження (18.05.2016) до моменту винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу (11.08.2020), АТ "Укртрансгаз" здійснено не було.
За таких обставин, не можна вважати справи № 815/4579/17 та № 910/10186/15 подібними, з огляду на різні фактичні обставини встановлені судами під час розгляду зазначених справ.
Крім того, у справі № 640/9234/19, на яку також посилається скаржник в касаційній скарзі, Верховний Суд скасовуючи рішення судів попередніх судових інстанцій на направляючи справу на новий розгляд вказав, що акти державного виконавця, на підставі якого виносились постанови про накладення штрафу на позивача не досліджувалися, оцінка судами не надавалася, що не є тотожним правовідносинам встановленим судами у цій справі. При цьому Верховний Суд вказав, що: відповідачем було прийнято постанову про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений строк; судами попередніх інстанцій не встановлено наявності факту відсутності поважний причин невиконання позивачем рішення суду у встановлений строк; також не встановлено чи дійсно боржником до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві подавалося клопотання про відкладення виконавчих дій із обґрунтування про неможливість їх проведення з додаванням на підтвердження цього листа Київського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 23 квітня 2019 року № 06/0428 та висновку судово-психіатричного експерта № 9 від 12 лютого 2019 року, та чи були вказані документи отримані та досліджені відповідачем.
Таким чином, Верховний Суд встановив, що правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/10186/15.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
З огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні відповідної скарги на дії державного виконавця, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування оскаржуваних судових рішень.
З огляду на викладене, підстави для задоволення касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" відсутні.