ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 560/2552/19
адміністративне провадження № К/9901/6006/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.10.2019 (суддя Матущак В.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 (головуючий суддя - Кузьмишин В.М., судді: Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.),
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019 №0006981303 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі -ПДФО) на загальну суму 803806,65 грн., в тому числі: штрафні (фінансові) санкції - 160761,33 грн, та податкове повідомлення-рішення від 29.05.2019 №0006991303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розміри 170,00 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень обґрунтовані посиланням на те, що підставою їх прийняття стали висновки документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем ПДФО з доходів, отриманих ним як додаткове благо при взаємовідносинах з Акціонерним товариством (АТ) "Дельта Банк" з 01.01.2014 по 31.12.2015. Позивач стверджував, що копію наказу про проведення перевірки, письмове повідомлення про дату та час проведення такої перевірки, акт перевірки та податкові повідомлення-рішення не отримував.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.10.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, застосував до спірних правовідносин норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК) та вказав, що контролюючим органом суми грошових зобов`язань визначені позивачу без врахування положень цих норм, що до додаткового блага платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що станом на 01.01.2014 не була погашена, визначена за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014. Встановивши, що податкові зобов`язання з ПДФО визначені позивачу із усієї суми прощеного (анульованого) банком боргу за кредитом (3 794 799,51 грн), суди попередніх інстанцій констатували, що повноваження щодо визначення суми грошових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення передбаченим у законі критеріям, не повинен підміняти контролюючий орган та перебирати на себе його повноваження щодо нарахування платнику податків грошових зобов`язань та штрафних санкцій в інших розмірах.
Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (правонаступник ГУ ДФС; далі - ГУ ДПС) подало касаційну скаргу на ухвалені у цій справі судові рішення.
Підставою касаційного оскарження ГУ ДПС зазначило пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вказавши, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму підпункту "д" підпункту 162.2.17 пункту 162.2 статті 162 ПК та порушили норми процесуального права, не врахували висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 19.11.2019 у справі №822/1182/15.
Верховний Суд ухвалою від 05.05.2020 відкрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Справу розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Касаційне провадження у цій справі відкрите з врахуванням того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС є виключною обставиною, за якої судові рішення, ухвалені у справі, що розглянута за правилами спрощеного провадження, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі та у запереченнях на касаційну скаргу доводи сторін, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що АТ "Дельта Банк" проінформувало позивача, як платника податку, про прийняття рішення щодо прощення (анулювання) кредитної заборгованості у сумі 3 794 799,51 грн. Окрім цього, банк повідомив позивача, що згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, а тому йому необхідно самостійно сплатити ПДФО з такого доходу та відобразити його у річній декларації з ПДФО.
На підставі наказу від 25.02.2019 №453 та підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК посадовими особами ГУ ДФС було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. За результатами перевірки складено акт від 29.03.2019 №0183/22-01-13-03/ НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення позивачем пункту 179.7 статті 179 ПК внаслідок несплати ПДФО за 2014 рік у сумі 643045,32 грн.; підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті49, пункту 179.1 статті 179 ПК - позивачем не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік.
Висновки в акті перевірки про вчинення позивачем податкових правопорушень ґрунтуються на тому, що у 2014 році позивач отримав дохід у вигляді додаткового блага - прощеного (анульованого) банком боргу за кредитом у розмірі 3 794 799,51 грн., що підтверджується АТ "Дельта Банк" у податковому розрахунку за формою № 1ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб за ознакою "126" - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. Вказаний дохід позивач не задекларував та не сплатив до бюджету відповідну суму ПДФО.
За результатом проведення перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019: №0006981303 - про збільшення позивачу грошового зобов`язання з ПДФО на загальну суму 803806,65 грн, з яких 643045,32 грн. - податкові зобов`язання, а 160 761,33 грн штрафні (фінансові) санкції, та №0006991303 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн, встановлених пунктом 120.1 статті 120 ПК.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті