ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 458/36/17
адміністративне провадження № К/9901/21492/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Старосамбірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області
на постанову Турківського районного суду Львівської області від 21.06.2017 (суддя Федитник І.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 (колегія у складі суддів Судової-Хомюк Н.М., Гуляка В.В., Коваля Р.Й.)
у справі №458/36/17
за позовом ОСОБА_1
до Старосамбірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. Позивач звернулась до суду з позовом до Старосамбірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, в якому просила:
- визнати неправомірними дії Старосамбірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення;
- зобов`язати Старосамбірське об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області призначити та виплатити їй відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення.
2. Постановою Турківського районного суду Львівської області від 21.06.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017, позов задоволено повністю.
3. У касаційній скарзі Старосамбірське об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 03.07.2016 та після призначення пенсії у жовтні 2016 року звернулася до Старосамбірського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області із заявою про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.
5. Заява була подана у зв`язку з досягненням пенсійного віку та призначення пенсії за віком у відповідності до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де передбачено, що особи, які на день досягнення пенсійного віку працювали в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е-ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
6. Листом від 31.10.2016 відповідач відмовив у призначенні грошової допомоги, оскільки право на пенсію за вислугу років мають лише ті педагогічні працівники, посади яких включені до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993, так як посада завідувача відділенням, завідувача навчально-методичним кабінетом, завідувача навчальної лабораторії не належить до посад, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.
7. Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, позивач звернулась до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має позивач, становить понад тридцять років, що підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з чим дії відповідача щодо відмови призначити та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій є протиправними.
II. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Відповідач у касаційній скарзі наголошує на аргументах, покладених в основу рішення про відмову виплаті позивачу грошової допомоги та перелічених в п. 6 цього судового рішення.
10. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить суд залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
12. Пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
13. Відповідно до підпункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоровя та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
14. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
15. У відповідності до Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою KM України від 23.11.2011 № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, в тому числі, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Порядок № 909).
16. Згідно переліку закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, зазначено що вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади: директори. їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
17. Згідно п.5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
18. Відповідно до п. 4 Порядку обчислення страхового, стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, страховий стаж, передбачений п. п. 2 і 3 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, вираховується в календарному обчисленні, при цьому допускається підсумовування страхового стажу.
19. Отже, для правильного вирішення цього спору слід встановити чи мала позивач на час звернення до відповідача за отримання грошової допомоги 30 років "педагогічного" стажу
20. Так, судами встановлено, що Згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 : ОСОБА_1 з 06.09.1976 року прийнята в Самбірський технікум механізації обліку на посаду лаборанта, а з 01.09.1987 року була переведена на посаду викладача;
- 02.11.1990 Самбірський технікум механізації обліку перейменовано в технікум інформатики і обчислюваної техніки;
- 20.01.1998 була прийнята на посаду завідувача відділенням "Банківська справа".
- 01.09.1999 року була прийнята на 0.5 ставки завідувачем методичним кабінетом, а 01.01.2000 була звільнена з 0.5 славки завідувача методичним кабінетом;
- 03.01.2000 була переведена на посаду завідувачем відділенням "Банківська справа";
- 25.04.2000 Самбірський технікум інформатики і обчислюваної техніки перейменовано на Самбірський технікум економіки та інформатики;
- 24.04.2001 пройшла атестацію спеціаліст вищої категорії;
- 12.04.2006 пройшла атестацію спеціаліст вищої категорії;
- 03.09.2012 була переведена з посади завідувача відділення "Економіка підприємства" на посаду завідувача лабораторією інформаційних систем і технологій;
- 01.09.2014 була переведена на посаду завідувача навчальної лабораторії інформаційних і комунікаційних технологій;
- 21.04.2015 пройшла атестацію спеціаліст вищої категорії, викладач- методист.
21. Позивач, працюючи на посадах лаборанта та завідувача відділенням, завідувача навчально-методичним кабінетом, завідувача навчальної лабораторії і з 1982 року, також мала педагогічне навантаження викладача, тобто одночасно працювала викладачем.
22. У 2001 році, у 2005 році, у 2010 році та у 2015 році позивач проходила курси підвищення кваліфікації за фахом викладач комерційної діяльності, викладач маркетингу та викладач ВНЗ 1-11 рівнів акредитації, що підтверджується відповідними посвідченнями.
23. Наказом Самбірського технікуму економіки та інформатики від 27.09.2000 року № 128 було вирішено преміювати викладачів, серед яких є позивачка. Як працівника освіти позивачку 20 вересня 2005 року було нагороджено знаком "Відмінник освіти України" та видано відповідне посвідчення.
24. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, затверджений "Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" (далі - Постанова №963). Цим переліком передбачено, що завідувач: логопедичного пункту, інтернату при школі, заочного відділення школи, фільмотеки, навчально-консультаційного пункту, відділення навчального закладу, навчально-методичного кабінету (лабораторії); завідувач, керівник виробничої (навчальної) практики, фізичного виховання, навчально-виробничої (навчальної) майстерні, відділу (лабораторії, кабінету, частини) з основного напряму діяльності, його заступник; завідувач навчальної (педагогічної) частини закладів охорони здоров`я та соціального забезпечення.
25. Таким чином, суди попередній інстанцій дійшли правильного висновку, що періоди роботи позивача на посаді завідувача відділенням, завідувача навчально-методичним кабінетом, завідувача навчальної лабораторії навчального закладу підлягають зарахуванню до спеціального "педагогічного" стажу її роботи.
26. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №280/171/17.
27. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
28. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
29. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Суд -