Постанова
іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №159/2105/19
провадження №51-3640км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Стороженка С.О.,
суддів Єремейчука С.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2020 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року та прокурора на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030000000502, щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК),
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187,
ч. 2 ст. 353, ч. 1 ст. 263 КК,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця
м. Шполи Черкаської області, жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня
2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 187 КК із застосуванням ч. 2 ст. 68 КК - на строк 5 років з конфіскацією майна, належного йому на праві приватної власності; за ч. 2 ст. 353 КК - на строк 2 роки, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, належного йому на праві приватної власності.
Згідно зі ст. 72 КК зараховано ОСОБА_2 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 31 жовтня 2018 року по 2 серпня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, і виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Цим же вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 187 КК із застосуванням ч. 2 ст. 68 КК - на строк 5 років з конфіскацією майна, належного йому на праві приватної власності; за ч. 2 ст. 353 КК - на строк 2 роки, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, належного йому на праві приватної власності.
Згідно зі ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 31 жовтня 2018 року по 2 серпня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів, арешту, накладеного на майно ОСОБА_2, та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 27 квітня 2021 року зазначений вирок місцевого суду залишив без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 187; ч. 2 ст. 353 КК, за таких обставин.
31 жовтня 2018 року 21:00 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, діючи з прямим умислом, реалізуючи свій попередньо узгоджений план злочинних дій, спрямований на заволодіння чужим майном, зокрема грошима, належними особі, яка направлялася за межі України для придбання автомобілів, біля автомобільної газонаповнювальної компресорної станції на вул. Польовій, 1 у
с. Черкаси Ковельського району Волинської області, перебуваючи у форменому одязі працівників Національної поліції України, який вони попередньо придбали, маючи при собі кайданки металеві, хомути пластикові, пістолет, призначений для стрільби патронами Флобера кільцевого запалювання калібру 4 мм для тренувальної стрільби, балончик газовий, прут металевий, які, на їхню думку, могли бути використані при розбійному нападі, видаючи себе за працівників Національної поліції України, під приводом здійснення перевірки зупинили автомобіль "Volkswagen" LТ 46,
д.н.з. НОМЕР_1, у якому перебували водій ОСОБА_3 та пасажир ОСОБА_4 .
При цьому ОСОБА_2 одягнув поліцейську кепку, балаклаву та жилетку з розпізнавальними знаками Національної поліції України, присвоївши собі таким чином владні повноваження працівника Національної поліції України, а ОСОБА_1 одягнув поліцейську кепку з розпізнавальними знаками Національної поліції України, формену куртку з шевронами Головного управління Національної поліції у Волинській області та погонами спеціального звання - старший лейтенант, присвоївши собі таким чином владні повноваження та звання працівника Національної поліції України.
Після зупинки вказаного автомобіля ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вийшли з автомобіля, у якому перебували, та рушили до автомобіля "Volkswagen". ОСОБА_1, підійшовши до передніх дверей автомобіля з боку водія, після їх відкриття представився працівником Національної поліції України та поставив вимогу вийти з автомобіля і вимкнути двигун.
Однак у цей момент ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були затримані на місці вчинення злочину працівниками Національної поліції України.
Також органом досудового розслідування ОСОБА_2 було пред`явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК.
В обвинуваченні зазначено, що ОСОБА_2, керуючись метою незаконного придбання та зберігання бойових припасів, всупереч вимогам, визначеним Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами смертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України 21 серпня
1998 року № 622, та Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2012 року № 576, вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане із зберіганням бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Так, у не встановлені досудовим розслідуванням час та місці обвинувачений ОСОБА_2, реалізуючи прямий умисел, спрямований на придбання та зберігання бойових припасів, без спеціального дозволу на зберігання та носіння вогнепальної зброї придбав 8 патронів калібру 9х18, які в подальшому зберігав у не встановленому досудовим розслідуванням місці.
У подальшому в період часу з 21:35 по 22:35 31 жовтня 2018 року після затримання обвинуваченого ОСОБА_2 на місці вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, а саме біля автомобільної газонаповнювальної компресорної станції
на вул. Польовій, 1 у с. Черкаси Ковельського району Волинської області, під час проведення огляду місця події працівниками поліції було виявлено та вилучено
8 предметів, зовні схожих на патрони, які згідно з висновком експерта № 302/524 від 4 грудня 2018 року відносяться до боєприпасів і є пістолетними патронами калібру 9х18, придатними для стрільби.
Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись з ухваленими щодо нього судовими рішеннями, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Суть доводів засудженого зводиться до тверджень про те, що за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 187;
ч. 2 ст. 353 КК його засуджено необґрунтовано й у справі відсутні належні та допустимі докази, які би підтверджували його винуватість за вказаними обвинуваченнями. Скаржник указує на те, що суд першої інстанції обґрунтував свої висновки про доведеність його винуватості недопустимими доказами, а саме: протоколом про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, витягами з ЄРДР, постановою прокурора від 31 жовтня 2018 року про проведення контролю за вчиненням злочину, незаконними показаннями свідка ОСОБА_3, показаннями потерпілого ОСОБА_5 та понятих ОСОБА_6, ОСОБА_7, протоколами огляду місця події від 31 жовтня 2018 року з відеофіксацією на камеру та огляду речей
і документів від 1 і 2 листопада 2018 року, протоколом огляду місця події від 24 січня 2019 року з фототаблицями та протоколом обшуку від 31 жовтня 2018 року.
Крім того, засуджений ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції безпідставно залишив без задоволення клопотання сторони захисту про визнання ряду доказів неналежними та недопустимими, оскільки вони отримані з порушенням кримінального процесуального закону, слідчі дії у справі проводилися з численними порушеннями та неуповноваженими на те особами.
Зазначає, що суд, призначаючи йому покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, неправильно застосував вимоги
ч. 2 ст. 70 КК, відповідно до якої при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах санкції Особливої частини КК, а санкцією ч. 2 ст. 187 КК з урахуванням ст. 68 КК передбачено максимальний строк покарання не більше 5 років.
Засуджений указує на те, що суд апеляційної інстанції не дав вичерпних відповідей на доводи його скарги, не вмотивував свого рішення належним чином, а тому вважає ухвалу суду також незаконною та такою, що не відповідає вимогам
ст. 419 КПК.
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених внаслідок м`якості.
На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог кримінального процесуального закону безпідставно відмовив стороні обвинувачення в задоволенні клопотання про дослідження доказів, а саме протоколу огляду місця події від 31 жовтня 2018 року, висновку експерта та
протоколів за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій з додатками, які у своїй сукупності підтверджували факт незаконного зберігання ОСОБА_2 боєприпасів, а також наявності в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закінченого складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК.
Прокурор у скарзі стверджує, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог
ст. 419 КПК, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, належним чином не мотивував своєї ухвали, не спростував доводів прокурора щодо незаконної зміни кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ч. 4 ст. 187 КК на ч. 1 ст. 14,
ч. 2 ст. 187 КК, а також виправдання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 КК, що у свою чергу зумовило призначення засудженим покарання, яке не відповідає вимогам ст. 50 КК.
Також прокурор зауважує, що поза увагою суду залишилось питання щодо безпідставного визнання недопустимими доказами, які могли істотно вплинути на висновки суду, матеріалів проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .