Постанова
Іменем України
21 жовтня 2021року
м. Київ
Справа № 443/1562/19
Провадження № 51-885 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Гошовської Ю.М.,
в режимі відеоконференції:
захисника Карпінець В.Ю.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019140200000278 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Грусятичі Жидачівського району Львівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 125, ч.1 ст. 115 КК України,
за касаційною скаргою захисника Карпінець В.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 травня 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч.1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі;
- ч.2 ст. 125 КК України на 2 місяці арешту;
- ч.1 ст. 115 КК України на 9 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання 9 років позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 ухвалено залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 21 червня 2019 року, тобто з моменту обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі ст. ст. 20, 93, 94 КК України, ч. 2 ст. 504 КПК України ухвалено застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Виконання вироку в частині застосування до ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку - здійснювати за місцем відбування покарання.
Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 січня 2021 року вирок суду першої інстанції залишений без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 13 травня 2019 року, приблизно о 01 годині, знаходячись в будинку ОСОБА_2 в с. Грусятичі Жидачівського району Львівської області, під час словесного конфлікту, на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_3 умисно наніс останньому один удар кулаком правої руки в область обличчя, внаслідок чого ОСОБА_3 впав на підлогу, після чого ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_3 біля 4-х ударів ногою по тілу. Внаслідок нанесених ударів потерпілий отримав згідно висновку судово-медичної експертизи середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалості розладу здоров`я.
Також, ОСОБА_1 15 червня 2019 року, приблизно о 05 годині, зайшов до приміщення літньої кухні по АДРЕСА_2, де проживає та знаходився ОСОБА_3, та утримуючи в руці металевий предмет, на ґрунті неприязних відносин, умисно, наніс ОСОБА_3, який спав, вісім ударів по голові, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.
Крім цього, ОСОБА_1 15 червня 2019 року у вечірній час разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зайшли в приміщенні літньої кухні, належної ОСОБА_5, що розташована у АДРЕСА_3, де під час спільного розпиття алкогольних напоїв ОСОБА_1 наніс удар кулаком по обличчю ОСОБА_4 . В цей час ОСОБА_5, щоб захистити ОСОБА_4 схопив руку ОСОБА_1, останній забрав свою руку та дістав з одежі металевий предмет, після чого ОСОБА_4 втік додому. В подальшому, ОСОБА_1 в ніч з 15 червня 2019 року на 16 червня 2019 року, під час конфлікту з ОСОБА_5, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на позбавлення життя останнього, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, підійшов до ОСОБА_5 та, утримуючи в руці металевий предмет, наніс ним потерпілому множинні удари по голові, внаслідок чого спричинив остатньому двадцять ран на голові, які по своїх морфологічних особливостях є забійними та мають ознаки легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, подолавши таким чином опір потерпілого, після чого взяв в руку колото-ріжучий предмет та наніс потерпілому ряд ударів, внаслідок чого спричинив тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_5, тобто ОСОБА_1 умисно протиправно заподіяв смерть ОСОБА_5 .
Таким чином, ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_3 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України; ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_3 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 125 КК України; ОСОБА_1 вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_5, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 115 КК України.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд кримінального провадження. Вважає, що допущені судами однобічність та неповнота судового розгляду призвели до невідповідності висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам провадження та неправильного застосування закону, оскільки судом неповно встановлено обставини, які мають значення для справи. Зазначає про те, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне і безпосереднє дослідження доказів, чим порушив вимоги ст. ст. 23, 94, 370, 404 КПК України. Зазначає про те, що у справі немає належних доказів, які б свідчили про винуватість її підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України, так само як і кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 125 КК України. Вказує на те, що докази причетності ОСОБА_1 до вбивства ОСОБА_5 сфальсифіковані. При перегляді вироку суду першої інстанції апеляційний суд не дотримався вимог ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу.
Прокурор вважала, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Твердження захисника про допущені судами порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає безпідставними.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про непричетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, то вони є необґрунтованими.
Винуватість засудженого у цьому злочині підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Зокрема, вина підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, які він надав у судовому засіданні та пояснив, що це обвинувачений ОСОБА_1 13 травня 2019 року накинувся на нього та вимагав повернути йому ножовку та сокиру, які ніби-то він позичав йому. Даний факт в судовому засіданні також підтвердив свідок ОСОБА_2, який був безпосереднім очевидцем вказаних подій та показав, що ОСОБА_1 вдарив його рукою в праву частину обличчя, від чого ОСОБА_3 впав та продовжив застосовувати відносно нього фізичну силу, завдавши 6 ударів ногою по обличчі і тілу. Все це тривало близько 20 хв., після чого ОСОБА_1 пішов геть. Відповідно до висновку експерта №47/2019 від 21 травня 2019 року, у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження, які утворились від дії тупого (тупих) предмета (предметів) та могли виникнути 13 травня 2019 року при обставинах, на які вказує потерпілий та відносяться: травма у вигляді закритого перелому кута нижньої щелепи справа - до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я, а крововилив в білкову оболонку лівого очного яблука - до легкого тілесного ушкодження. Наведеним спростовується твердження ОСОБА_1 про те, що 13 травня 2019 року тілесні ушкодження ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_2, а не він.
Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника про те, що засуджений ОСОБА_1 не причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, спростовуються матеріалами кримінального провадження та дослідженими судом першої інстанції доказами.
Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_3, який вказав у судовому засіданні про те, що вночі 15 червня 2019 року ОСОБА_1 ввірвався в його будинок і вдарив по голові, від чого він і прокинувся. Після цього продовжив наносити удари по голові та тулубу, запитуючи, навіщо він написав на нього заяву в правоохоронні органи. Факт нанесення обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 15 червня 2019 року тілесних ушкоджень також підтверджується дослідженим судом висновком експерта №63/2019 від 21 червня 2019 року, відповідно до якого, у ОСОБА_3 виявлено вісім ран на голові, що по своїх морфологічних особливостях є забійними, які утворилися від дії тупого (тупих) предмету (предметів), могли виникнути 15 червня 2019 року при обставинах, які вказує потерпілий та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, та що підтвердив у судовому засіданні експерт ОСОБА_6 .
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (вбивства потерпілого ОСОБА_5 ) є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме: висновком експерта №10/563 від 11 жовтня 2019 року, відповідно до якого генетичні ознаки крові у слідах на пачці з сигаретами "Marvel", які було вилучено в обвинуваченого ОСОБА_1 збігаються з генетичними ознаками фрагмента кістки трупа ОСОБА_5 ; висновком експерта №10/561 від 11 жовтня 2019 року, відповідно до якого генетичні ознаки клітин у змивах з кінця циліндричної форми металевого циліндричного предмета (об`єкт №1), вилученого з помешкання ОСОБА_5 є змішаними, містять генетичні ознаки не менше двох осіб, серед яких присутні генетичні ознаки фрагмента трубчастої кістки ОСОБА_5 . Генетичні ознаки клітин у змивах з кінця прямокутної форми металевого циліндричного предмета (об`єкт №2) збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_1 ; висновку експерта №10/562 від 11 жовтня 2019 року, відповідно до якого генетичні ознаки клітин у змивах з трьох в`язок ключів (об`єкти №№1,2,4) збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_1 ; висновку експерта №4/885 від 9 жовтня 2019 року, відповідно до якого два сліди пальців рук перекопійовані на відрізки прозорої липкої стрічки №1, №2, вилучені під час огляду місця події від 17 червня 2019 року по АДРЕСА_3, придатні для ідентифікації та залишені середнім пальцем лівої руки та великим пальцем правої руки ОСОБА_1 . Згідно висновку експерта №10/560 від 16 жовтня 2019 року генетичні ознаки крові у слідах на футболці на короткий рукав (об`єкт №8), куртці (об`єкт №9), крові людини у вирізках з шкарпетки (об`єкт №23) та крові людини у змивах з кросівка на праву ногу (об`єкт №25) є змішаними, містять генетичні ознаки двох або більше осіб, серед яких присутні генетичні ознаки фрагмента трубчастої кістки ОСОБА_5 .
Аналізуючи вирок суду першої інстанції, Верховний Суд дійшов висновку, що місцевий суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ст. 337 КПКУкраїни, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, безпосередньо дослідивши, надані докази сторонами кримінального провадження, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог процесуального закону, та цілком обґрунтовано дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Твердження сторони захисту про те, що до злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України може бути причетна інша особа перевірялися судами попередніх інстанцій та були обґрунтовано визнані такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Так, зокрема, органом досудового розслідування досліджувалася версія причетності до вказаного злочину свідка ОСОБА_4, і не встановлено жодного доказу, який би вказував на причетність вказаної особи до вчинення злочину.
Стосовно доводів у касаційній скарзі захисника про те, що докази причетності ОСОБА_1 до вбивства ОСОБА_5 сфальсифіковані, то сторона захисту не зверталася із заявами про злочин та щодо необхідності проведення відповідних перевірок уповноваженими органами. Доводи ж захисника про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження нічим не підтверджені.
Крім того, доводи, наведені у касаційній скарзі захисника Карпінець В.Ю., є аналогічними доводам її апеляційної скарги, що були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши відповідні мотиви, та прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. З цим висновком погоджується і Верховний Суд.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про порушення апеляційним судом засади безпосередності дослідження доказів, то слід зазначити наступне.
Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (кожний доказ як окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду даний факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції.
Таким чином, ст. 404 КПК України не зобов`язує апеляційний суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. Коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час апеляційного розгляду 29 січня 2021 року у задоволенні клопотання захисника Карпінець В.Ю. про дослідження доказів в порядку ч. 3 ст. 404 КПКУкраїни було відмовлено, оскільки не наведено належних підстав для повторного розгляду та дослідження доказів, зазначених у клопотанні.
Порушень, які б давали підстави для скасування вироку, апеляційний суд не встановив. Своє рішення у відповідності до вимог ст. 419 КПК України належним чином мотивував.
Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, а тому підстав для задоволення скарги захисника немає. Тому постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд