Постанова
іменем України
19 жовтня 2021року
м. Київ
справа № 592/14546/18
провадження № 51-5648км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув касаційну скаргу прокурора Ярмак М.С., яка брала участь під час розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 жовтня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 січня 2021 рок, в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018200100000552 від 12 липня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Жовтневе Білопільського району Сумської області, мешканки АДРЕСА_1 громадянки України, такої, що судимості не мала,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ковпаківського районного суду від 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому їй обвинуваченні, передбаченому частиною 1 статті 366 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення нею даного кримінального правопорушення.
Згідно з вироком, орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_1 за частиною 1 статті 366 КК як службове підроблення, тобто вчинення умисних дій, які виразились у видачі завідомо неправдивого документу, а саме митної декларації ім. 40ДЄ № UA805180/2018/ 013195.
Так, ОСОБА_1, працюючи на посаді головного державного інспектора митного поста "Центральний" Сумської митниці ДФС України в Сумській області з 02 березня 2016 року, є службовою особою, оскільки відповідно до примітки 1 до статті 364 КК обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.
Відповідно до статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати всі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
09 липня 2018 року митний брокер ФОП ОСОБА_2 надав до митного посту "Центральний" Сумської митниці ДФС за адресою: вул. Ю.Вєтрова, 35, м. Суми, документи для проведення процедури розмитнення транспортного засобу "Mercedes-Benz" моделі "SPRINTER 316 CDI", номер кузова НОМЕР_1 . Згідно з автоматизованою системою вказаний пакет документів було розподілено на інспектора митного посту "Центральний" Сумської митниці ДФС ОСОБА_1.
ОСОБА_1, яка перебувала на робочому місці за адресою: вул. Юрія Вєтрова, 35, м. Суми, прийняла в роботу надані брокером документи та почала процедуру розмитнення. На момент розмитнення ОСОБА_1 мала наступні надані брокером документи, з яких вона виготовила копії, що залишила в матеріалах справи, а оригінали після проведення процедури розмитнення повернула: свідоцтво відповідності транспортного засобу, видане ТОВ "Центр авто" (м. Київ), в якому зазначено, що даний транспортний засіб являється шестимісним вантажопасажирським транспортним засобом; свідоцтво про реєстрацію Королівства Данія на вказаний транспортний засіб, відповідно до якого в графі "Antal siddepladser inkl. forerens plads" (кількість місць, включаючи сидіння водія) зазначено 1/6; митну декларацію МД2, відповідно до якої даний транспортний засіб є дев`ятимісним транспортним засобом і призначений для перевезення пасажирів. Виявивши невідповідність у наданих документах, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що її дії незаконні, умисно, на користь третіх осіб, з метою надання можливості ОСОБА_3 поставити на облік даний транспортний засіб як пасажирський видала митну декларацію за формою МД2 із внесеними до неї неправдивими відомостями про те, що цей транспортний засіб є легковим, дев`ятимісним автомобілем, призначеним для перевезення людей.
З початку митного оформлення до моменту його завершення, тобто до 09 липня 2018 року, автомобіль знаходився на території митного посту. Так, процедура митного оформлення, зокрема, передбачає огляд автомобіля з метою встановлення технічного стану, кількості пасажиромісць.
Відповідно до висновку експерта Сумського відділення ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса за № 1359 від 09 серпня 2018 року, тип автомобіля "Mercedes-Benz" моделі "SPRINTER 316 CDI", номер кузова НОМЕР_1, 2011-го календарного та модельного року випуску - вантажопасажирський-В. Заводом - виробником у даному типі транспортного засобу передбачено 5 пасажирських місць, двохмісне переднє пасажирське сидіння та тримісне сидіння в першому ряду пасажирського салону. На автомобілі "Mercedes-Benz" моделі "SPRINTER 316 CDI", номер кузова НОМЕР_1, демонтовано суцільну перегородку пасажирського салону від вантажного відсіку, передбачену заводом - виробником, а на її місці додатково встановлено та закріплено до підлоги наскрізними болтами або саморізами другий ряд тримісних пасажирських сидінь. На підлозі пасажирського салону даного автомобіля передбачено та встановлено тільки три штатних місця для швидкого закріплення та в разі потреби зняття тримісного сидіння в першому ряду пасажирського салону.
Вважалося, що, вчинивши дії, пов`язані з видачею завідомо недостовірного документа, а саме митної декларації ім. 40ДЄ UA805180/2018/013195, ОСОБА_1 усвідомлювала протиправний характер своїх дій, передбачала настання суспільно небезпечних наслідків, бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом, вчинила службове підроблення, а тому органами досудового розслідування вищевказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 1 статті 366 КК.
За результатами судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 за частиною 1 статті 366 КК у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що митні формальності ОСОБА_1 виконані належним чином та на підставі даних, які документально підтверджені. Дані про кількість місць (6 або 9) та те, що автомобіль є легковим або вантажопасажирським, не могли вплинути на правильність класифікації, правильність визначення митної вартості, правильність нарахування митних платежів та дотримання заходів нетарифного регулювання. У свою чергу стороною обвинувачення жодним доказом не обґрунтовано висновку про "неправдивість" митної декларації.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 19 січня 2021 року вказаний виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, належним чином не мотивував своєї ухвали, не навів ґрунтовного аналізу доводів поданої апеляційної скарги, не надав відповіді на доводи апелянта щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження.
Зокрема, вказує те, що:
- всупереч вимогам кримінального процесуального закону суд не спростував в ухвалі належним чином доводів прокурора щодо безпідставного невзяття до уваги як доказу винуватості ОСОБА_1 висновку судової автотоварознавчої експертизи № 1359 від 09 серпня 2018 року;
- не навів мотивів відхилення доводів прокурора щодо неврахування судом першої інстанції показань судового експерта ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5, обмежившись загальною фразою, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу та не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною;
- апеляційний суд на порушення вимог кримінального процесуального закону погодився з висновками суду першої інстанції про те, що суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 та експерта ОСОБА_4, не навівши мотивів прийнятого рішення, чому він послався лише на правильність висновків суду першої інстанції і не обґрунтував своєї позиції;
- не проаналізував доводів апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги як доказ винуватості ОСОБА_1 наданий стороною обвинувачення сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження завершеного колісного транспортного засобу, виданий 03 липня 2018 року;
- суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив прокурору у клопотанні про дослідження доказів, тим самим заздалегідь обмежив сторону обвинувачення доводити свою позицію в повному обсязі, а тому, враховуючи вимоги апеляційної скарги про ухвалення нового вироку, фактично заздалегідь вирішив результат апеляційного розгляду вказаного кримінального провадження, чим порушив вимоги частини 6 статті 22 Кримінального процесуального закону України (далі - КПК).
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.
Мотиви Суду
Виправдовуючи ОСОБА_1 за обвинуваченням, передбаченим частиною 1 статті 366 КК, суд першої інстанції вважав, що стороною обвинувачення під час судового розгляду не спростовані твердження та доводи ОСОБА_1, не надано суду достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності в неї прямого умислу, тобто усвідомлення ОСОБА_1 суспільно небезпечного характеру свого діяння та бажання вчинення конкретної дії чи бездіяльності, а як наслідок - наявності суб`єктивної сторони злочину, передбаченого за вказаною статтею.
Суд першої інстанції встановив, що в матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази наявності суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1, службового підроблення, тобто прямого умислу на видачу завідомо неправдивого офіційного документа. Вказано на те, що стороною обвинувачення не допитувались у судовому засіданні особи (власники, водії), у тому числі ОСОБА_3, які ввозили спірний транспортний засіб для розмитнення на Волинську, а потім Сумську митниці, а саме з питань його придбання, перевезення, переобладнання тощо, оскільки доказів іншому прокурором надано не було.
Поставлене у провину формулювання обвинувачення суд першої інстанції вважав таким, що не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, з огляду на те, що надані прокурором документи у своїй сукупності носять загальний характер, вони були вилучені слідчим під час ряду слідчих дій-обшуків, тимчасового доступу до речей і документів, тобто в них перелічені та зібрані відомості стосовно автомобіля "Mercedes-Benz" моделі "SPRINTER 316 СDI" за весь період його переміщення через митний кордон України, його митного оформлення на території країни не тільки обвинуваченою, а й інспектором на митному посту "Ягодин" Волинської митниці ДФС у Волинській області, документи, подані ОСОБА_3, документи про сплату за автомобіль податку тощо.
Такі висновки обґрунтовані наступними доказами.
Зокрема, було допито ОСОБА_1 та свідків: експерта ОСОБА_4, який проводив огляд у Територіальному сервісному центрі МВС 5944 м. Ромни; ОСОБА_6, який працює адміністратором у Територіальному сервісному центрі МВС 5944 м. Ромни; ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які працюють інспекторами митного поста Центральної Сумської митниці ДФС; ОСОБА_2, який працює митним брокером.
Також досліджені такі письмові докази: протокол огляду місця події від 12 липня 2018 року; протокол обшуку від 13 липня 2018 року; постанов про визнання речових доказів від 13 липня 2018 року; постанову про визнання речових доказів від 13 липня 2018 року; протокол огляду від 09 серпня 2018 року із фототаблицею до нього; протокол огляду місця події від 09 серпня 2018 року із фотокартками; протокол обшуку від 13 серпня 2018 року; протокол огляду предмета від 14 серпня 2018 року; протокол обшуку від 13 серпня 2018 року приміщення митного поста "Ягодин" Волинської митниці ДФС у Волинській області; висновок судової автотоварознавчої експертизи №1359 від 09 серпня 2019 року); протокол обшуку від 15 серпня 2018 року приміщення Сумської митниці ДФС; наказ по особовому складу №221-о від 02 березня 2016 року; посадову інструкцію головного державного інспектора митного поста "Центральний" Сумської митниці ДФС; копії документів сертифікаційної справи на транспортний засіб "MERCEDES-BENZ" моделі SPRINTER 316 CDI, код кузова НОМЕР_1, наданих ТОВ "Центр авто"; протокол обшуку від 15 серпня 2018 року в приміщенні митниці ДФС; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 06 вересня 2018 року; протокол обшуку від 13 серпня 2018 року приміщення Сумської митниці ДФС; постанову про визнання та приєднання до справи речових доказів від 16 серпня 2018 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що такого поняття, як "видача митної декларації", у митному законодавстві немає.
Також суд першої інстанції погодився з доводами сторони захисту, що митні формальності ОСОБА_1 виконані належним чином та на підставі даних, які документально підтверджені. Дані про кількість місць (6 або 9) та те, що автомобіль є легковим або вантажопасажирським, не могли вплинути на правильність класифікації, правильність визначення митної вартості, правильність нарахування митних платежів та дотримання заходів нетарифного регулювання. На думку суду, що стороною обвинувачення жодним доказом не обґрунтовано висновку про "неправдивість" митної декларації.
Перевіривши посилання захисника на Порядок узгодження нормативної документації на конструкцію транспортних засобів, затверджений наказом Мінтрансу від 22 червня 2000 року № 338, в якому раніше містилося визначення "вантажопасажирський автомобіль", суд першої інстанції вважав, що дійсно вказаний нормативний акт скасований відповідно до розпорядження КМУ від 10 березня 2017 року №166-6. Вказано, що в дослідницькій частині свого висновку експерт ОСОБА_9 не зазначив жодного нормативного документа, у якому б містилося визначення "вантажопасажирський транспортний засіб".
На підставі цього висновок судової автотоварознавчої експертизи № 1359 від 09 серпня 2018 року не визнаний судом першої інстанції як беззаперечний доказ, який би повністю підтверджував вину ОСОБА_1 у вчиненні нею службового підроблення. Разом з цим у вищевказаному висновку експерт зазначив, що фактично в досліджуваному автомобілі встановлено 8 пасажирських сидінь, що підтверджує зазначені в митній декларації відомості стосовно дев`яти місць для сидіння.
Крім того, на підтвердження такого висновку суд першої інстанції послався на повідомлення заступника начальника Сумської митниці ДФС Нікітіна І., що автомобілі марки "MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI", згідно з правилом 1 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, відповідно до назви в товарній позиції 8703 УКТ ЗЕД класифікуються як "Автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі". Такий критерій, як кількість місць для сидіння - 6 (шість) або 9 (дев`ять), включаючи водія, не впливає на класифікацію вищезазначеного транспортного засобу в межах товарної позиції згідно з УКТ ЗЕД.
Суд першої інстанції також послався на відповідь на адвокатський запит №31/26-105аз від 27 лютого 2019 року з Регіонального сервісного центру в м. Києві, згідно з яким автомобіль марки "MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI", 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований за громадянкою ОСОБА_3, тип транспортного засобу за конструкцією - легковий, тип кузова - пасажирський.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, установлених судами.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому воно має відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено статтею 370 КПК. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам статті 419 цього Кодексу.
Згідно із цією нормою закону в мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції зобов`язаний навести встановлені ним обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними. При зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.
Проте, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.
З апеляційної скарги прокурора вбачається, що ним ставилося питання про скасування виправдувального вироку з підстав того, що:
- у судовому засіданні ОСОБА_1 так і не змогла пояснити, чи оглядала вона транспортний засіб відповідно до Інструкції чи ні; навіть при візуальному огляді автомобіля видно, що характеристика конструкції вказаного транспортного засобу не відноситься до категорії 8703;
- суд не взяв до уваги свідчення судового експерта ОСОБА_4, який особисто проводив огляд автомобіля; показання експерта також підтвердив свідок ОСОБА_5, тобто висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
- судом при дослідженні доказів не проаналізовано сертифіката відповідності, виданого 03 липня 2018 року, в якому зазначено категорію автомобіля (вантажний), 6 місць для сидіння, тип кузова ВВ (фургон).
Разом з цим прокурор ставив питання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні.
Залишаючи без зміни виправдувальний вирок, суд апеляційної інстанції вважав, що сторона обвинувачення поза розумним сумнівом не довела винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК, а суд першої інстанції, дотримуючись вимог КПК, дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, обґрунтовано виправдав ОСОБА_1 .
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та фактично продублював мотиви прийнятого ним рішення. При цьому решту доводів апеляційної скарги прокурора визнано похідними від проаналізованих, а також такими, що не можуть свідчити про незаконність судового рішення, а тому їм не надано окремої оцінки.
Проте апеляційний суд доводів прокурора в апеляційній скарзі належним чином не перевірив, не дав на них конкретних, чітких та аргументованих відповідей, які би ґрунтувалися на ретельному аналізі доказів і вимогах закону, а на вимогу прокурора потворно доказів не дослідив.
Апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення клопотання прокурора про повторне дослідження доказів з огляду на відсутність будь-якого обґрунтування необхідності повторного дослідження доказів у розумінні частини 3 статті 404 КПК, а також на підставах того, що не було наведено такого обґрунтування і в ході розгляду апеляційної скарги.
Разом з цим апеляційний суд дійшов до висновку, що, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції дотримався вимог статей 17, 22, 23 КПК.
Ураховуючи те, що в апеляційній скарзі прокурор, оскаржуючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1, вказував на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема те, що судом першої інстанції не взято до уваги показання свідків, не проаналізовано доказів у кримінальному провадженні, частково враховано висновок експерта тощо, у зв`язку із чим просив ухвалити новий обвинувальний вирок з метою забезпечення реалізації стороною обвинувачення права на апеляційне оскарження такого судового рішення відповідно до частини 6 статті 22 КПК і забезпечення принципу змагальності сторін згідно зі статтею 23 КПК, апеляційний суд зобов`язаний був створити необхідні для цього умови, у тому числі й шляхом повторного дослідження обставин, які оскаржуються прокурором, та надання оцінки дослідженим доказам.
Так, як видно з технічного носія фіксації апеляційного розгляду у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, прокурор заявив клопотання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні, навівши відповідне обґрунтування з огляду на вимоги частини 3 статті 404 КПК.
Однак суд апеляційної інстанції відмовив прокурору в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, не дослідив їх безпосередньо і, як наслідок, власної оцінки всім обставинам кримінального провадження з огляду на статті 22, 23, 94, 95 КПК не дав.
За таких обставин та враховуючи висновки Верховного Суду (справа № 161/2761/16-к; провадження № 51-1923км18), суд апеляційної інстанції, порушуючи право сторони обвинувачення на змагальність сторін без наведення належних мотивів у своєму рішенні, безпідставно відмовив прокурору в дослідженні доказів.
Крім того, апеляційний суд зазначив в ухвалі, що стороною обвинувачення не обґрунтовано висновку про "неправдивість" митної декларації, безпідставне формулювання обвинувачення щодо видачі ОСОБА_1 неправдивого документа - митної декларації, оскільки в митному законодавстві України відсутнє поняття "видача митної декларації", наявність прямого умислу, а також те, що дані про кількість місць (6 або 9) та класифікацію автомобіля (легковий або вантажопасажирський) не могли вплинути на правильність класифікації, правильність визначення митної вартості, правильність нарахування митних платежів та дотримання заходів нетарифного регулювання.
Проте апеляційний суд не зверну уваги на те, що відповідно до наказу №1424-о від 30 грудня 2015 року за ОСОБА_1 як головним державним інспектором закріплено особисту номерну печатку, штамп "під митним контролем", спеціальний пломбір з пуансонами, а відповідно до посадової інструкції вона має право, зокрема, перевіряти відомості, заявлені громадянами в митній декларації та інших документах, необхідних для митного контролю, здійснювати митний огляд, а недотримання посадових обов`язків передбачає відповідальність.
З огляду на це ОСОБА_1 як службова особа повинна була перевірити документи щодо транспортного засобу "Mercedes-Benz" моделі "SPRINTER 316 CDI", номер кузова НОМЕР_1, перед проставлянням печатки на митній декларації ім. 40ДЄ № UA805180/2018/ 013195 та її видачею, що свідчило про закінчення митного оформлення транспортного засобу.
Наведене також спростовує висновок апеляційного суду про те, що в митному законодавстві України відсутнє поняття "видача митної декларації", та те, що не надано доказів про наявність у ОСОБА_1 прямого умислу, оскільки саме на підставі митної декларації здійснюється реєстрація транспортного засобу в сервісному центрі МВС із видачою відповідного документа встановленого законом зразка.
Погоджуючись із правильністю визнання недопустимим висновку судової автотоварознавчої експертизи №1359 від 09 серпня 2018 року, апеляційний суд не звернув увагу на те, що експерт перевіряв VIN-код транспортного засобу по базі даних виробників, досліджував заводські дані транспортного засобу, здійснював огляд транспортного засобу, тоді як у групі 87 Закону України "Про митний тариф України" (в редакції на час вчинення інкримінованого злочину) зустрічається термін "вантажопасажирський".
Таким чином, висновки апеляційного суду про недопустимість як доказу даних висновку експерта є необґрунтованими.
Крім того, вказаний висновок експертизи також узгоджується із сертифікатом відповідності від 03 липня 2018 року на транспортний засіб, де вказано, що його тип кузова - ВВ/фургон, а кількість місць для сидіння (включаючи водія) - 6, а також з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які оглядали автомобіль у сервісному центрі МВС перед реєстрацією транспортного засобу.
Проте, як правильно вказує прокурор, апеляційний суд відхилив показання вказаних свідків без належних та достатніх на це мотивів, а навпаки надав перевагу показанням свідків та обвинуваченої, які впевнено стверджували, що ОСОБА_1 не відповідає за перевірку документів.
Однак перевірка документів перед митним оформленням входить до її посадових обов`язків, і вона в показаннях вказувала на те, що під час здійснення митних формальностей вирішила оглянути автомобіль, так як класифікація автомобілів типу "фургон" має особливості.
За таких обставин, безпосередньо не дослідивши доказів кримінального провадження в порядку частини 3 статті 404 КПК, не надавши кожному доказу правильної оцінки на предмет належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - на предмет достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про залишення без зміни виправдувального вироку щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 366 КК з підстав недоведеності винуватості останньої.
Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно із частиною 1 статті 412 КПК є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
Таким чином, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
На підставі наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438 Кримінального процесуального кодексу України, Суд