Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 940/1187/20
провадження № 61-10978св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року у складі судді Горбенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що після смерті його матері - ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої входить право на земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва та на інше майно. Спадщину прийняла його сестра ОСОБА_2, оформивши спадкові права на підставі заповіту матері. В обґрунтування пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини посилається на те, що має хворобу, внаслідок якої йому встановлено І групу інвалідності безстроково, через хворобу він не може ходити, обмежений у пересуванні і потребує постійного стороннього догляду. Крім того, на час відкриття спадщини і на цей час проживає на значній відстані від спадкового майна.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визначити для нього додатковий строк тривалістю в два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2021року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що з 2006 року він має І групу інвалідності, загальне захворювання, тобто групу інвалідності йому встановлено за 7 років до смерті спадкодавця. Доказів перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я саме в період з 05 липня 2013 року по 05 січня 2014 року), визначений законом для подання заяви про прийняття спадщини позивачем також не надано, як і не надано доказів знаходження на постійному обстеженні у зв`язку зі встановленням групи інвалідності, чи про те, що встановлена йому І група інвалідності, спричинила обмеження його життєдіяльності, в тій мірі, що він навіть був позбавлений здатності на подання заяви про прийняття спадщини, яку можливо направити поштою. З позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач звертається до суду більше як через 7 років після смерті своєї матері.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач мав можливість подати заяву нотаріусу, направивши її поштою, але такі дії ним не вчинялися.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 рокута постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18).
Також як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України(якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
У жовтні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що, розглядаючи справу у суді першої інстанції без участі позивача, суд тим самим задовольнив його клопотання, викладене у прохальній частині його позову про розгляд справи за його відсутності у разі його неявки. Крім того, позивач був присутнім під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. У позивача була можливість надіслати заяву про прийняття спадщини поштою, попередньо нотаріально засвідчивши справжність свого підпису, проте зазначена правомочність ним реалізована не була.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
05 серпня 2021 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Стаття 400 ЦПК України визначає межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого Тетіївським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Київській області.
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 народився в с. П`ятигори Тетіївського району Київської області та його батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Листом державного нотаріуса Тетіївської районної державної нотаріальної контори Київської області від 14 травня 2020 року за № 212/01-16, який адресовано ОСОБА_1, повідомлено, що він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, не подав вчасно заяву про прийняття спадщину згідно зі статтею 1269 ЦК України, а тому йому рекомендовано звернутись до суду.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 26 липня 2006 року ОСОБА_1 має І групу інвалідності загального захворювання, яку встановлено безстроково.
Згідно з довідкою, виданою Крупичпільським старостинським округом Виконавчого комітету Ічнянської міської ради Чернігівської області, громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, з осені 2012 року.
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 02-14, заведеної Тетіївською районною державною нотаріальною конторою, відносно майна померлої ОСОБА_3, із заявою при прийняття спадщини після її смерті на підставі заповіту звернулась ОСОБА_2 .
Згідно з витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі, спадкова справа відносно майна спадкодавця ОСОБА_3 заведена 27 липня 2013 року за номером 02-14.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях;1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічні висновки сформульовано Верховним Судом України у постановах: від 04 листопада 2015 року 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).
Отже, практика судів касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.