Постанова
Іменем України
25 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 757/49982/19
провадження № 61-11269св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крестон Джі Сі Джі Аудит",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Мінаєвим Дмитром Дмитровичем, на постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крестон Джі Сі Джі Аудит" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крестон Джі Сі Джі Аудит" (далі - ТОВ "Крестон Джі Сі Джі Аудит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року відкрито провадження у справі.
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у даній справі, посилаючись на те, що правовідносини сторін у справі виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу фізичної особи-підприємця не припинились, наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено.
Закрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом.
Стягнуто з ТОВ "Крестон Джі Сі Джі Аудит" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 46 500 грн.
Позивачу роз`яснено його право на судовий захист у порядку господарського судочинства.
Суд першої інстанції виходив з того, що стороною спірних правовідносин є фізична особа-підприємець, яка на момент звернення позивача до суду із зазначеним позовом втратила статус фізичної особи-підприємця, тому цей спір має розглядати господарський суд, а провадження у справі необхідно закрити на підставі пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справу не можна розглядати за правилами цивільного судочинства.
Разом з тим, 15 квітня 2020 року представник відповідача подав до суду договір про надання правової допомоги від 27 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Мінаєвим Д. Д., акт приймання-передачі послуг до договору про надання правової допомоги від 27 вересня 2019 року з детальним описом робіт та послуг, виконаних та наданих адвокатом Мінаєвим Д. Д., в якому зазначена вартість робіт та послуг в сумі 46 500 грн, дублікати квитанцій від 05 лютого 2020 року, 31 березня 2020 року, 01 червня 2020 року, від 08 лютого 2020 року на суму 46 500 грн. Таким чином, наявні підстави для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Крестон Джі Сі Джі Аудит" задоволено частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року в частині стягнення витрат на правову допомогу скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення мотивовано тим, що саме підставою для звернення ТОВ "Крестон Джі Сі Джі Аудит" до суду з позовом до відповідача став помилковий перерахунок грошових коштів на рахунок ФОП ОСОБА_1, тобто суб`єктний склад учасників та зміст правовідносин виник під час здійснення ними господарської діяльності, а тому даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.
Крім того, звернення з позовом до суду та подальше закриття провадження у справі за вказаним позовом за клопотанням відповідача не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Для задоволення заявлених вимог відповідач повинен довести, а суд - встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
З урахуванням наведеного, стороною відповідача не наведено обставин та не надано на їх підтвердження доказів, які б дали змогу зробити висновок про необґрунтованість дій позивача у справі, що зумовили понесення відповідачем заявлених до стягнення витрат, і вказане виключає можливість для задоволення заяви про їх компенсацію із застосуванням частини п`ятої статті 142 ЦПК України.
Схожі за своїм змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 21 грудня 2020 року у справі № 484/146/16-ц та від 21 грудня 2020 року у справі № 644/7976/18.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Мінаєва Д. Д. подав касаційну скаргу на постанову Київськогоапеляційного суду від 08 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що грошові кошти, які зараховувались на рахунки відповідача він не отримував та у власність не набував. Позивач навмисно вводив суд в оману, зазначаючи про безпідставність отримання коштів відповідачем, достовірно знаючи про наявність договорів про консультаційне обслуговування та тим фактом, що самим позивачем вищезазначені договори були надані банківській установі для проведення фінансового моніторингу. Тобто, позивач, діючи свідомо та умисно, достовірно знаючи про наявність договорів про надання послуг, подав позовну заяву до суду щодо стягнення на свою користь безпідставно отриманих коштів з відповідача.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновок, що ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Крім того, у додатковій постанові звернено увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Також, зазначені висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року та додатковій постанові від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/350/18, постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції застосував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які не узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18, постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, від 25 червня 2020 року у справі № 709/547/17, від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 645/9227/15-ц.
Заявник вказує, що матеріали справи містять достатні докази понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, реальність таких витрат та співмірність виконаної адвокатом роботи.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2021 року відкрито провадження у цій справі та витребувано копію матеріалів справи із Печерського районного суду м. Києва.
19 серпня 2021 року справа № 757/49982/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У вересні 2019 року ТОВ "Крестон Джі Сі Джі Аудит" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року відкрито провадження у справі.
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у даній справі, посилаючись на те, що правовідносини сторін у справі виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу фізичної особи-підприємця не припинились, наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено.
Закрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом.
Стягнуто з ТОВ "Крестон Джі Сі Джі Аудит" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 46 500 грн.
Позивачу роз`яснено його право на судовий захист у порядку господарського судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Крестон Джі Сі Джі Аудит" задоволено частково.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року в частині стягнення витрат на правову допомогу скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.